Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Я вирішила зробити собі подарунок на Новий рік. Купила собі зимові чоботи за 3 тисяч гривень. Та не думала, що свекруху це так образить

Я вирішила зробити собі подарунок на Новий рік. Купила собі зимові чоботи за 3 тисяч гривень. Та не думала, що свекруху це так образить

Viktor
4 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я вирішила зробити собі подарунок на Новий рік. Купила собі зимові чоботи за 3 тисяч гривень. Та не думала, що свекруху це так образить

В шлюбі я вже 12 років. Цьогоріч народила третю дитину. На це мене вмовила саме свекруха, ми переїхали до неї в будинок, аби не платити за оренду. Хата в свекрів велика, Ніна Василівна багато років в Італії працювала, аби збудувати хороми своєї мрії. Ми тоді натякали, що краще б вона нам квартиру купила окрему. Та її аргументи були залізні.

 – Я куплю вам квартиру і хто мене потім доглядатиме? А так, збудую гарну хату і стимул вам буде!

Тож врешті нам все ж довелося до Ніни Василівни переїхати. Спочатку ми жили окремо. Та після народження дітей стало зовсім важко оплачувати оренду. Тож врешті ми погодились на пропозицію свекрухи. Хоча щасливішою я від цього не стала. Мама мого чоловіка постійно нагадувала, що це все її заслуга і маємо бути вдячні.

Також вона увесь час казала, що головна в оселі та вказувала мені що і як робити. Це доводило до сказу, але я мовчки терпіла. Все ж в домі ростити дітей і справді було якось затишніше. Ми облаштували двір гойдалками та альтанкою з манежем. Та після народження третьої дитини мені стало зовсім важко. Часу на себе бракувало, як і грошей. Чоловік працював, та його зарплатня йшла на комунальні послуги та речі для дітей. Свекруха мала чималі заощадження, але нам допомагати не поспішала.

Нещодавно я отримала виплату на третю дитину і вирішила зробити собі подарунок на Новий рік, замовила зимові чоботи за 3200 гривень. Досі в осінніх ходила, а зима цьогоріч холодна. Тож взуття було необхідне. 

Словами не передати, яка я була щаслива, коли чоботи прийшли. Вперше за багато років я собі гарну річ купила. На радощах показала свій подарунок свекрусі. Та її реакція мене шокувала. 

 – І скільки ти за них дала?

– 3000 гривень.

 – Нічого собі! Ти геть здуріла? Не могла дешевші знайти?

 – Нема зимових дешевших.

 – Що ти дурниці кажеш? Було б бажання – то знайшла б! Он на секрнд-хенді повно. Поверни негайно! Не ті зараз часи, щоб такі гроші витрачати. 

Уявіть, як прикро було це чути. Звісно, я нічого не повернула, та свекруха через це образилась. Ще й чоловікові наскаржилась. А я не хочу так жити. Врешті я трьох дітей народила. Невже не заслужила бодай мати гарний одяг?

Навігація записів

Павло дійшов до цілодобового супермаркету на розі свого будинку. Саме в ту мить, коли він наблизився до масивних скляних дверей, зсередини вийшла жінка. Вона була завантажена двома паперовими пакетами, з яких визирали довгі багети та зелень. Намагаючись втримати пакети ліктем, вона штовхнула двері, і в цей момент з її руки зісковзнула в’язана вовняна рукавичка. Павло, вихований у дусі старої школи, машинально нахилився. Рукавичка була м’якою, пахла чимось домашнім — чи то випічкою, чи то лавандою. — Перепрошую! — покликав він. — Пані, ви загубили! Жінка обернулася. На її обличчі спочатку відбився переляк, а потім — щира, трохи ніякова посмішка. Вона була в простому синьому пальті, з-під в’язаної шапки вибивалося світле пасмо волосся. — Ой, щиро дякую вам! — вона перехопила пакети однією рукою, забираючи рукавичку. — Я б і не помітила. Перше січня — голова ще трохи в минулому році. — Буває, — коротко відповів Павло
– Я вісімнадцять років жила для вас, – сказала я. – І далі виконуватиму обов’язки дружини та матері. Але ці гроші були мої! – Лише моїми. І я витратила їх на те, що зробить моє життя легшим. І якщо вам це не подобається, це ваші проблеми, а не мої!

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • У 42 роки, маючи за плечима власний будівельний бізнес я щиро повірив що серед сільської тиші, живуть прості, щирі дівчата.. І мені здалося, що я таку знайшов.Але розкопавши її краще За три години Настя,тягнула свій картатий баул до викликаного таксі «Економ».
  • Готувала вечерю з трьох страв…старалася… ох, як я старалася. а він “кривився”. Перестала варити зовсім: «Їж у їдальні, раз там смачніше». Результат не змусив довго чекати…Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь..
  • – Сказав: «Яна, ти ж знаєш, у нас двокімнатна квартира, але одна кімната дитяча, друга – наша з Олею. Куди я їх покладу? На кухні? Їм же вже не двадцять років». А потім додав: «Ти ж старша, у тебе має бути совість». Останні слова Яна вимовила особливо рівно, без інтонації. Наче зачитувала чужий текст. – Він так і сказав? – запитав він глухо.
  • Золотий ланцюжок, який свекруха з театральним пафосом одягла мені на шию перед сотнею гостей, виявився зовсім не подарунком.
  • – А чи не тому, що знала, що я сьогодні на роботу йду? Більше я про неї чути не хочу. І говорити про це не бажаю. А ти міг би дати цукор і знову зачинити двері. Не обов’язково на каву зазивати. Чи нудно тобі зі мною?
  • «Ти з’їла 4 шматки хліба, я — 3». Чоловік (52 роки) дістав калькулятор у ресторані й почав ділити рахунок по стравах
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes