Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Я роки висилала доньці гроші на хату, а врешті і вона, і я на вулиці опинились. Такий от зять нам сюрприз влаштував

Я роки висилала доньці гроші на хату, а врешті і вона, і я на вулиці опинились. Такий от зять нам сюрприз влаштував

Viktor
24 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до Я роки висилала доньці гроші на хату, а врешті і вона, і я на вулиці опинились. Такий от зять нам сюрприз влаштував

Коли донька вирішила побратися я й слова проти не сказала. Олег наче й непоганий був. Та не мали молоді зовсім де жити. Тоді він сказав, що має хату бабину стару на околиці та хоче побудуватися. Я й вирішила:

 – Поїду до Італії, допоможу вам! 

Я думала, що це буде чесно. Земля під будівництво від зятя, гроші – мої. Десять років гарувала, аби молоді підняли гарну сучасну оселю. Донька все дзвонила і скаржилась, що бракує фінансів. Та обіцяла, що буде в їхньому будинку й мені місце. Адже на той момент мій чоловік знайшов собі іншу і я вже не мала куди повертатись.

Врешті будинок гарний підняли. Я коли приїжджала – натішитись не могла. За цей час в мене онука народилась. Утім якось згодом я почала помічати, що донька моя сумна.

 – Щось сталося? Зізнавайся!

 – Ні, мамо, все чудово. 

Вона не казала, що вже тоді Олег почав зраджувати. Він гроші, які я висилала брав і дівок ресторанами водив. Це вже мені родичка розповіла згодом. 

Та тоді я ще цього не знала. Якось приїхала у відпустку. Діти тоді вже мали жити в будинку. Стукаю – відчиняє зять.

 – А де дівчатка?

 – А ви хіба не знаєте? Вона покинула мене!

 – Як це? А будинок?

 – Ну, що я зроблю! Нехай ваша донька повертається. Ніхто її не виганяв. Ми просто посварилися. За документами хата моя – продавати й ділити нічого не буду!

Я додзвонилась до доньки, вона в сльозах сказала, що живе в подруги, котра зараз в Німеччині. Коли я приїхала – моя дівчинка все розповіла.

 – Я дізналась, що він не просто зраджує, а навіть до нас водить коханок. Чималі гроші на них витрачає! Я все терпіла, думала схаменеться. А він погрожувати почав! Мовляв, як не хочу на вулиці жити – маю терпіти! От я й пішла. 

Міцно я обійняла доньку. Ну, в чому ж вона винна? Олег і далі пропонує їй повернутися. Але я цього не хочу. Доведеться їхати гроші на квартиру заробляти. 

Але скажіть, як мені відомстити цьому нахабі? Що я можу зробити? Ніякий суд не допоможе!

Навігація записів

Під пpицілом база Чорноморського флоту РФ: дрoни атакували Новoросійськ, піднявся дим. Роcійська ППО традuційно бомбuть св0ї будuнки.
– Моя мама допомогла нам хату збудувати, а тепер ваша черга! – Не люблю я хитрувати, вирішила відразу серйозно зі свекрами поговорити. Та вони мене здивували

Related Articles

Коли я одружувався, я сподівався, що моя дружина буде підтримувати в домі порядок. Ти справді вважаєш, що в цьому домі можна жити? — голос Максима, тихий і ніби позбавлений будь-яких емоцій, заповнив кухню, де Мар’яна щойно закінчила прибирання. Він не кричав. Максим ніколи не кричав. Його сила була в іншому — у вмінні дивитися так, ніби перед ним не дружина, а прикре непорозуміння, яке заважає йому насолоджуватися ідеальним світом. Мар’яна повільно відклала планшет. Очі пекли від утоми. Вона повернулася з роботи дві години тому, і за цей час встигла розібрати торби, завантажити пральну машину, зварити вечерю та протерти кожну полицю у вітальні. У повітрі ще витав аромат свіжої м’яти від засобу для меблів. Вона знала, що він прийде і почне «техогляд». Це стало їхнім ритуалом. Недільним, вечірнім, щоденним — неважливо. Кожен його візит додому нагадував візит суворого ревізора до занедбаної сільської їдальні. Максим стояв посеред кімнати у своєму бездоганному світлому костюмі. Він навіть не роззувся, хоча Мар’яна щойно вимила підлогу. В одній руці він тримав шкіряний портфель, іншою вказував на обідній стіл зі світлого дуба. — Підійди ближче. Подивися сама, — скомандував він

Viktor
9 Травня, 20269 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Коли я одружувався, я сподівався, що моя дружина буде підтримувати в домі порядок. Ти справді вважаєш, що в цьому домі можна жити? — голос Максима, тихий і ніби позбавлений будь-яких емоцій, заповнив кухню, де Мар’яна щойно закінчила прибирання. Він не кричав. Максим ніколи не кричав. Його сила була в іншому — у вмінні дивитися так, ніби перед ним не дружина, а прикре непорозуміння, яке заважає йому насолоджуватися ідеальним світом. Мар’яна повільно відклала планшет. Очі пекли від утоми. Вона повернулася з роботи дві години тому, і за цей час встигла розібрати торби, завантажити пральну машину, зварити вечерю та протерти кожну полицю у вітальні. У повітрі ще витав аромат свіжої м’яти від засобу для меблів. Вона знала, що він прийде і почне «техогляд». Це стало їхнім ритуалом. Недільним, вечірнім, щоденним — неважливо. Кожен його візит додому нагадував візит суворого ревізора до занедбаної сільської їдальні. Максим стояв посеред кімнати у своєму бездоганному світлому костюмі. Він навіть не роззувся, хоча Мар’яна щойно вимила підлогу. В одній руці він тримав шкіряний портфель, іншою вказував на обідній стіл зі світлого дуба. — Підійди ближче. Подивися сама, — скомандував він

Біля виходу чекав він — великий, пухнастий, трохи кумедний. Одне вухо стирчить, друге звисає. Наче м’яку іграшку зібрали не за інструкцією.

Viktor
9 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Біля виходу чекав він — великий, пухнастий, трохи кумедний. Одне вухо стирчить, друге звисає. Наче м’яку іграшку зібрали не за інструкцією.

Ніно! Сядь, нам треба поговорити, — почала Тамара, зовиця. — Ми тут з Олегом порадилися. Ти якась дивна останнім часом. Може, тобі до лікаря сходити? Якісь ліки попити? Жінка в твоєму віці не може так раптово змінюватися без причини. — Якої причини, Тамаро? — тихо запитала Ніна. — Ну, ти сама подивись на себе! Мовчки приходиш, мовчки йдеш. Якась блузка нова, якісь нові креми. Ти про сім’ю думаєш? Про чоловіка?

Viktor
9 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ніно! Сядь, нам треба поговорити, — почала Тамара, зовиця. — Ми тут з Олегом порадилися. Ти якась дивна останнім часом. Може, тобі до лікаря сходити? Якісь ліки попити? Жінка в твоєму віці не може так раптово змінюватися без причини. — Якої причини, Тамаро? — тихо запитала Ніна. — Ну, ти сама подивись на себе! Мовчки приходиш, мовчки йдеш. Якась блузка нова, якісь нові креми. Ти про сім’ю думаєш? Про чоловіка?

Цікаве за сьогодні

  • Коли я одружувався, я сподівався, що моя дружина буде підтримувати в домі порядок. Ти справді вважаєш, що в цьому домі можна жити? — голос Максима, тихий і ніби позбавлений будь-яких емоцій, заповнив кухню, де Мар’яна щойно закінчила прибирання. Він не кричав. Максим ніколи не кричав. Його сила була в іншому — у вмінні дивитися так, ніби перед ним не дружина, а прикре непорозуміння, яке заважає йому насолоджуватися ідеальним світом. Мар’яна повільно відклала планшет. Очі пекли від утоми. Вона повернулася з роботи дві години тому, і за цей час встигла розібрати торби, завантажити пральну машину, зварити вечерю та протерти кожну полицю у вітальні. У повітрі ще витав аромат свіжої м’яти від засобу для меблів. Вона знала, що він прийде і почне «техогляд». Це стало їхнім ритуалом. Недільним, вечірнім, щоденним — неважливо. Кожен його візит додому нагадував візит суворого ревізора до занедбаної сільської їдальні. Максим стояв посеред кімнати у своєму бездоганному світлому костюмі. Він навіть не роззувся, хоча Мар’яна щойно вимила підлогу. В одній руці він тримав шкіряний портфель, іншою вказував на обідній стіл зі світлого дуба. — Підійди ближче. Подивися сама, — скомандував він
  • Біля виходу чекав він — великий, пухнастий, трохи кумедний. Одне вухо стирчить, друге звисає. Наче м’яку іграшку зібрали не за інструкцією.
  • Ніно! Сядь, нам треба поговорити, — почала Тамара, зовиця. — Ми тут з Олегом порадилися. Ти якась дивна останнім часом. Може, тобі до лікаря сходити? Якісь ліки попити? Жінка в твоєму віці не може так раптово змінюватися без причини. — Якої причини, Тамаро? — тихо запитала Ніна. — Ну, ти сама подивись на себе! Мовчки приходиш, мовчки йдеш. Якась блузка нова, якісь нові креми. Ти про сім’ю думаєш? Про чоловіка?
  • — Поки я жива, хочу жити у квартирі, де народилася і виросла! Ви молоді, можете й самі собі на житло заробити. Мати ніби не розуміла, що заробити на квартиру в наш час не так-то просто. Особливо маючи маленьку дитину на руках і тільки одного дорослого, що працює в сім’ї.
  • – Віка, я ось що хотів сказати. Ти могла б квартиру і в кращому стані нам залишити. Ми приїхали – пил скрізь, посуд брудний у раковині, плита у жиру. Неприємно, чесно кажучи, – незворушно заявив вітчим
  • – Ану – пішли геть! – несподівано скомандував завжди тихий тато. Дорослі дочки постали перед ним зовсім в іншому світлі – зовсім несприятливому
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes