В мене є сестра Наталя. Сім років вона прожила в щасливому шлюбі. Як згадаю яке в них з Антоном було весілля. Він її з РАЦСу на руках виносив. Кожен рік вони їздили на відпочинки, привозили мені сувеніри і розповідали як за кордоном класно.
– Марино, на морі так класно! Ти обов’язково маєш поїхати.
– Та в мене і закордонного паспорта немає.
Сестра звісно пообіцяла, що зробимо, але після того чаювання успішно про те забула. Та і мені було вже не до того. В той момент познайомилась зі своїм чоловіком. Ми прозустрічались два роки перш ніж одружитись. Знаєте, у нас з Олексієм звісно був не такий шлюб, як у моєї сестри, але кохання здається в ньому навіть більше.
А тепер уявіть моє здивування, коли Наталя заявилась на порозі моєї квартири вся в сльозах і з валізою.
– Наталю, що сталось? Ти чому плачеш?
– Він мене покинув…
– Так, ходімо у квартиру, поговоримо за чашкою чаю.
Виявилось, що Антон їй зрадив і Наталя не змогла витерпіти такої ганьби, тому влаштувала йому скандал і пішла, гучно грюкнувши дверима.
– Марин, можна я поживу поки в тебе?
– Звісно, чого питаєш? Залишайся скільки потрібно.
Я думала, що життя з рідною сестрою буде легким і невимушеним. Натомість Наталя побула золотою гостею тільки тиждень, а потім показала своє справжнє обличчя. Готую я не так, прибираю погано.
– Чого так пилу багато на поверхнях? В мене взагалі-то алергія. Могла б і прибрати.
– Ну то візьми і сама прибери! То ж в тебе алергія.
– В мене манікюр.
Словом ні прибирати, ні готувати Наталя не збирається, так ще й мені дорікає, що щось не так роблю. Це при тому, що живе сестра на повному нашому з Олексієм забезпеченні. Я маю встигати ходити на роботу, а потім ще й прийти і поприбирати і наготувати їсти на всю родину. Добре, хоч у Наталі дітей немає, а то і їх би треба було утримувати.
Якось я повернулась з роботи раніше, ніж потрібно. Керівник відпустив нас всіх з нагоди його дня народження. То ж звісно пішла додому, ще й зайшла в магазин, щоб купити продуктів на обід.
Вже вдома застала цікаву картину. Наталя стоїть в одному шовковому халатику і намагається звабити Олексія.
– Та припини, Марина нічого не дізнається! Та і подивись на неї. Вона ж вже стара і тіло дрябле в неї. От інша справа я: підтягнута, молода.
– Цікаво, а що тут відбувається? Наталю, геть совість втратила?
– А що тут такого? Ми ж сестри і повинні усім ділитись одна з одною.
– Ти взагалі усвідомлюєш, що говориш? Чим ділитись? В тебе є свій чоловік от йди і зваблюй його. Наскільки мені відомо ти ще не розлучена?
– Ти що забула, що він мені зрадив?
– А я тепер не впевнена, хто кому зрадив. А ти чого стоїш? Чому ти взагалі не на роботі?
– У мене сьогодні вихідний, ти забула?
– Наталю, попереджаю останній раз, ще раз я побачу, як ти лізеш до мого чоловіка – вижену на вулицю з квартири.
І ця погроза подіяла на Наталю. І дні три вона навіть допомагала мені з побутовими справами. Однак потім знову все пішло по колу. Наталя всім не задоволена, їжа їй моя не подобається, прибираю погано.
А на минулих вихідних взагалі Наталя перевершила саму себе. Повертаюсь я ввечері з роботи і чую дивні звуки зі спальні. Там я і побачила характерну картину. Наталя з Олексієм в всім відомій позі зраджують мене. Сказати, що я була шокована, нічого не сказати.
– Щоб через п’ять хвилин вас обох тут не було. Я ж попереджала.
– Марино, ти все не так зрозуміла.
– У вас обох є п’ять хвилин. Щоб і ноги-то вашої тут не було.
Олексій і Наталя пішли з моєї квартири. Знаєте, від чоловіка можна було очікувати такого, але ж від рідної сестри? Як вона могла так вчинити? Я ж її підтримала, не кинула в скрутній ситуації, а тут таке? Та і чоловік мені клявся в вічному коханні, а сам при першій ліпшій
