Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Тиждень молоді в нас в селі були і хоч би раз лопату в руки взяли. Врешті мій чоловік не витримав

Тиждень молоді в нас в селі були і хоч би раз лопату в руки взяли. Врешті мій чоловік не витримав

Viktor
6 Лютого, 20266 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Тиждень молоді в нас в селі були і хоч би раз лопату в руки взяли. Врешті мій чоловік не витримав

Цьогоріч донька подзвонила до нас і почала скаржитися.

 – Так важко в місті без світла. Ліфт не працює. Ще й воду вимикають. Я вже не витримую.

 – То їдьте до нас, як почнеться відпустка!

 – А це й справді гарна ідея. Відпочинемо. Море ж нас не  світить.

За тиждень молоді приїхали до нас. Ми зустріли їх дуже гарно. Я всілякого наготувала, хотіла їх потішити. Наступного дня якраз неділя була, то всі висипались, а донька з онукою засмагала в садочку. Вони ще й басейн надувний привезли, такий великий гарний. Облаштували чудову зону відпочинку. Загалом вони увесь місяць планували у нас бути.

В понеділок я вже мусила йти на город, картоплю сапати підгортати треба. Думала я, що донька побачить і сама запропонує допомогу. Та ні, вона й не подумала. Зять теж мало не із самого ранку взяв пиво і в гамак ліг. Ба більше, коли я повернулась він спитав:

 – А коли вже обід буде?

 – Зараз щось вигадаю.

Уявіть, вони й не думали щось приготувати. Натомість їсть зять за трьох. Я за кілька днів так стомилася, що ледве на ногах стояла. А тоді вирішила поговорити з молодими.

 – Ходімо сьогодні зі мною на город! Допоможете! А тоді разом щось приготуємо.

 – Мамо, ти нас що, як робочу силу кликала?

 – Та ні. Але ж хіба вам не хочеться нас підтримати.

 – Ми важко працювали увесь рік, хочемо розслабитися. 

Пішла я сама працювати. Мій чоловік дивився на все це мовчки. Наступного дня я вирішила, що привчатиму до роботи бодай онуку. Попросила її піти зі мною грядки полоти. Соломійка охоче погодилась, але згодом почала скаржитися. І коли ми повернулися сказала мамі, що більше не піде.

 – Ну, тоді ходімо, я готувати навчу!

 – Не хочу! Чого?

 – Сама готуй! – відповіла мені моя десятилітня онука. 

Тоді я вирішила поговорити з донькою про виховання дівчинки.

 – І ти дозволиш, щоб вона так з бабусею говорила?

 – А нащо ти її працювати примушуєш? Вона що тобі рабиня?

 – А хіба це нормально, що ви всі лежите, а я вас обслуговую?

 – Сама запропонувала приїхати до вас відпочивати!

Попри все, що трапилось вечерю я приготувала. Всі зібралися за столом. І тут зять почав розмову:

 – Я б у вас ще залишився, так в селі добре. І продукти смачненькі. Як повертатись будемо якраз кабачки й огірочки достигнуть. Ото наберемо всього.

Раптом з місця став мій чоловік.

 – Нічого ви не наберете! І завтра ж забирайтеся до міста.

 – Чого?

 – Ви зовсім нас не поважаєте! Поводитесь жахливо, ще і дочку до такого привчаєте! Тфу…

Він пішов геть. Молоді почали обурюватися. А наступного ж дня забралися додому. Наостанок донька мені сказала:

 – Як не гарно ви вчинили! Цікаво, хто ж доглядатиме вас на старість?

Після слів доньки мені зовсім погано стало. Не чекала я від неї такого. Вони поїхали, минуло кілька тижнів і навіть не дзвонять. Скажіть, що нам робити? Невже треба було й далі терпіти цю нахабну поведінку?

Навігація записів

Я пустила сестру пожити в себе, коли у тієї сталось нещастя. І знаєте, яку дякую отримала? Вона відбила мого чоловіка.
– Не подобається – ніхто не тримає, – сказав чоловік і вказав на двері. А все через їжу

Related Articles

Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…

Viktor
17 Травня, 202617 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…

Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини

Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.

Цікаве за сьогодні

  • Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…
  • Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини
  • Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.
  • Ключі від хати давай швидше, Аліно, діти змерзли, а в нас ще м’ясо на вогні не дійшло! — дядько Степан сказав це таким буденним тоном, ніби я була не господаркою садиби, а випадковою людиною, яка просто завадила його планам.
  • – Я не прошу тебе любити мене, – сказав він. – І не збираюся купувати твою згоду. Можу допомогти із лікарнею, відвезти, зустріти. Можу взагалі зникнути, якщо тобі так легше. Але малюка шкода. І тебе також. – Мене не треба шкодувати! – Тоді не буду. Але чай запропоную. Олена несподівано засміялася. Вперше за кілька тижнів.
  • — Зачекай, — я перегородив їй шлях до машини. — Ти розумієш, що ти зараз робиш? Ти просто кидаєш дітей і тікаєш. Ми з мамою не наймалися на безкоштовних нянь без попередження. У нас теж були плани на ці дні
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes