Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Я пообіцяла, що ти Каті (так звати сестру чоловіка) макіяж зробиш, бо вона на день народження йде, а тебе все немає і слухавку не береш. Донька тебе вже годину чекає. – Не підіймала слухавку, бо зайнята була, а до Каті я не поїду. В мене інші плани. – Нікуди твої плани не подінуться, а Катя поспішає. Зроби їй макіяж і роби, що хочеш. Та я вирішила, що здоров’я мені важливіше за плани свекрухи. Цього Вікторія Павлівна не чекала і накинулась на мене зі звинуваченнями.

– Я пообіцяла, що ти Каті (так звати сестру чоловіка) макіяж зробиш, бо вона на день народження йде, а тебе все немає і слухавку не береш. Донька тебе вже годину чекає. – Не підіймала слухавку, бо зайнята була, а до Каті я не поїду. В мене інші плани. – Нікуди твої плани не подінуться, а Катя поспішає. Зроби їй макіяж і роби, що хочеш. Та я вирішила, що здоров’я мені важливіше за плани свекрухи. Цього Вікторія Павлівна не чекала і накинулась на мене зі звинуваченнями.

Viktor
26 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Я пообіцяла, що ти Каті (так звати сестру чоловіка) макіяж зробиш, бо вона на день народження йде, а тебе все немає і слухавку не береш. Донька тебе вже годину чекає. – Не підіймала слухавку, бо зайнята була, а до Каті я не поїду. В мене інші плани. – Нікуди твої плани не подінуться, а Катя поспішає. Зроби їй макіяж і роби, що хочеш. Та я вирішила, що здоров’я мені важливіше за плани свекрухи. Цього Вікторія Павлівна не чекала і накинулась на мене зі звинуваченнями.

Моя свекруха дуже часто вирішує коли і що я маю робити. У нас з цього приводу бувають суперечки, бо вона і не думає, що у мене є інші плани, окрім як робити все як скаже вона. Цього разу сталося так само.

Зараз у мене проблеми зі спиною, тому кілька разів на тиждень я ходжу на масаж та в басейн. Працюю візажистом, що певним чином і повпливало на моє здоров’я, бо постійно на ногах і зігнута, коли фарбую людину.

Минулого тижня я повернулась з роботи, а Вікторія Павлівна уже чекала мене на порозі квартири.

– Добре, що ти вже нарешті прийшла, я вже пів години тебе виглядаю – почала свекруха.

– Що сталося? – питаю.

– Я пообіцяла, що ти Каті (так звати сестру чоловіка) макіяж зробиш, бо вона на день народження йде, а тебе все немає і слухавку не береш. Донька тебе вже годину чекає.

– Не підіймала слухавку, бо зайнята була, а до Каті я не поїду. В мене інші плани.

– Нікуди твої плани не подінуться, а Катя поспішає. Зроби їй макіяж і роби, що хочеш.

– У мене запис до масажиста, який чекати не буде, бо у нього погодинний запис. Тому нехай Катя вирішує питання з макіяжем без мене.

– Як так? Я вже їй пообіцяла. Тим більше, ти на той масаж тричі на тиждень ходиш. Як раз не підеш, то нічого не станеться.

– То не треба було нічого обіцяти. А курс лікування переривати, бо ви так захотіли, я не буду. Мені здоров’я важливіше.

– Ти хамка невихована. Як ти зі мною розмовляєш? Ото вже невістку маю, хай Бог милує. Як тільки мій син з тобою живе?

– Ми живемо прекрасно і ні до кого свого носа не сунемо, на відміну від інших.

– Ну нічого, я ще тобі це пригадаю – сказала від люті свекруха і пішла.

Я поїхала по своїх справах, не турбуючись про те, що зовиця залишиться без макіяжу, а свекруха лютує через мою відмову.

Я б допомогла, але спершу варто було б мене запитати, коли я зможу зробити макіяж, а не все вирішити самим, а мене поставити перед фактом. У мене теж є своє життя і власні справи.

Як би вчинили ви на моєму місці? Ваші свекрухи теж хочуть керувати вами?

Навігація записів

Коли я виходила заміж за Олега, то він мав хіба стару машину, яка ледь їздила. Жили ми бідно, просили гроші в батьків на мівіну та чай. Потім я взагалі продала все золото (навіть сережки покійної бабусі) та позичила в родичів пару тисяч доларів, аби ми з Олегом почали бізнес – служба таксі. І от минуло понад 10 років. Ми вже живемо у достатку, маємо багато грошей. Однак, я навіть не здогадувалася, що через одну жінку наш шлюб зруйнується…
Чоловік прийшов з роботи. Зайшов на кухню і сів за стіл. Дружина поставила на стіл сковорідку зі смаженою картоплею, поруч сало і солоні огірки.

Related Articles

— Тому ти всі гроші тримаєш на своєму рахунку і нам нічого не даєш. Заради нашого щасливого майбутнього. Щоб ми росли духовно. Я правильно розумію

Viktor
24 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Тому ти всі гроші тримаєш на своєму рахунку і нам нічого не даєш. Заради нашого щасливого майбутнього. Щоб ми росли духовно. Я правильно розумію

— І що ти думаєш? Не заїхав! — розводить руками жінка. — Ні після свят, ні на Водохреще, ні пізніше. Я спочатку дзвонила, просила, нагадувала. А там уже й січень минув, а син до матері так і не доїхав.

Viktor
24 Березня, 202624 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — І що ти думаєш? Не заїхав! — розводить руками жінка. — Ні після свят, ні на Водохреще, ні пізніше. Я спочатку дзвонила, просила, нагадувала. А там уже й січень минув, а син до матері так і не доїхав.

– Ой, синку, зараз взагалі немає грошей, – відповіла Іванові мати, коли він у неї попросив 3 тисячі в борг на кілька днів, – Квартиранти затримують із оплатою! Дуже б і рада допомогти, але сам розумієш, нічим!

Viktor
23 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ой, синку, зараз взагалі немає грошей, – відповіла Іванові мати, коли він у неї попросив 3 тисячі в борг на кілька днів, – Квартиранти затримують із оплатою! Дуже б і рада допомогти, але сам розумієш, нічим!

Цікаве за сьогодні

  • — Тому ти всі гроші тримаєш на своєму рахунку і нам нічого не даєш. Заради нашого щасливого майбутнього. Щоб ми росли духовно. Я правильно розумію
  • — І що ти думаєш? Не заїхав! — розводить руками жінка. — Ні після свят, ні на Водохреще, ні пізніше. Я спочатку дзвонила, просила, нагадувала. А там уже й січень минув, а син до матері так і не доїхав.
  • – Ой, синку, зараз взагалі немає грошей, – відповіла Іванові мати, коли він у неї попросив 3 тисячі в борг на кілька днів, – Квартиранти затримують із оплатою! Дуже б і рада допомогти, але сам розумієш, нічим!
  • У селі їхній двір вважали зразковим. Високий паркан без жодної гнилої дошки, ідеально побілені стовбури яблунь, різьблені лиштви, які Іван випилював ночами, поки Катя спала. Усе в цьому домі дихало надійністю. Тільки третя сходинка на ґанку зрадницьки рипіла ще з весни. Іван усе збирався її прибити, але руки не доходили.
  • — Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?
  • Ганно! Добрий день! Я щойно оформила велике замовлення продуктів з доставкою на вашу адресу. Там на шістсот вісімдесят гривень. Оплати кур’єру готівкою, бо в мене на картці зараз нуль, пенсію затримують. Увечері забіжу до вас, заберу пакунки. Будь вдома, не вештайся ніде, бо кур’єр приїде між другою та третьою! Ганна повільно опустилася на край матраца, стискаючи смартфон. Жодного «привіт», жодного «як справи?», жодного натяку на запитання, чи зручно їй це. Просто констатація факту, з яким вона мусила змиритися. — Олеже, йди сюди зараз. Це терміново. Твоя мама знову «ощасливила» нас новинами, — крикнула Ганна чоловікові. — Що знову? Знову тиск? Чи вона знову вирішила пересадити наші квіти, поки нас немає? — Гірше, Олеже. Вона замовила продукти. На нашу адресу. І я маю їх оплатити сама
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes