Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Я ніколи не забуду цієї поїздки….Майже 10 тисяч доларів! Подивіться, що зробив поляк для українця…

Я ніколи не забуду цієї поїздки….Майже 10 тисяч доларів! Подивіться, що зробив поляк для українця…

admin
23 Вересня, 202023 Вересня, 2020 Коментарі Вимкнено до Я ніколи не забуду цієї поїздки….Майже 10 тисяч доларів! Подивіться, що зробив поляк для українця…

Випадок стався 29 липня. Водій автобуса №122 у Вроцлаві, наступний до автовокзалу, на одній із зупинок пройшовся оглянути салон і виявив забутий кимось пакет. Заглянув всередину і остовпів: в його руках опинилися 7700 доларів, 945 євро та 575 злотих. Чесний водій не став брати гроші собі і повідомив про знахідку в Центр транспортного руху, вони зв’язалися з поліцією. Знайти власника пропажі допомогли документи, що також знаходилися в пакеті.

Через годину поліція прибула на кінцеву зупинку 122-го маршруту вже з власником загубленого пакета. Ним виявився українець, який перебуває в Польщі на заробітках. З’ясувалося, що заробітчанин більше року працює на місцевому будівництві і відкладав кожну копійку. Всі заощадження наш земляк носив з собою в пакеті, побоюючись крадіжки. Але, судячи з усього, побоювався, не того – робота вимотала його настільки, що, виходячи з автобуса, він навіть не зрозумів, як залишив на сидінні все, заради чого працював не покладаючи рук.

Ця історія стала приводом для гордості вроцлавській транспортної компанії. Прес-секретар MPK Wroclaw розповіла, що всю дирекцію переповнює гордість за їх співробітника.

– Ми зараз обговорюємо питання про те, яку премію виписати нашому працівникові за таке благородство, – повідомили в транспортній компанії.

Сам же водій автобуса не бачить у своєму вчинку нічого такого, чим можна було похвалитися. Польські журналісти запропонували пану Даніелю, так звуть чоловіка, що знайшов пакет з грошима, виступити по телебаченню і розповісти детальніше про всю ситуацію і його дії – щоб став гордістю і прикладом для всієї країни, а не тільки для Вроцлава. Але він відмовився навіть сфотографуватися.

– Нема про що говорити. На моєму місці будь-хто вчинив би так само, – тільки й відповів скромний пан Даніель.

Не хочеться розчаровувати польського водія, але далеко не кожен би ось так легко і без вагань повернув загублені майже 250 000 гривен.

Навігація записів

Лана Зеркаль зробила заяву про владу в Україні: Яких ви хочете змін , ящо Україною і надалі керують цих 4-5 oлігaрхів!
Літня бабуся вuрiшuла пpoдaтu свій бyдuнoк в сeлі. Пoкyпці втpaтuлu дар мoвu, кoлu зaйшлu всeрдuнy

Related Articles

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

— Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Viktor
16 Лютого, 202616 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до — Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Цікаве за сьогодні

  • Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?
  • – Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.
  • – Я своє не віддам. Двадцять років – це моє, розумієш? Двадцять років… А ти… ти просто зіскочила на чужий поїзд. Але це не твій маршрут. Не твоя станція
  • – Я поїду до батьків на тиждень. Чоловік навіть не запитав, чому. Лише знизав плечима: – Як хочеш. Я не тримаю. Вона поїхала. І не повернулась за тиждень. І не за два. Василь не скучав, але він почав помічати, що хата порожня. Що чай сам не заварюється. Що сорочки лежать брудні. Що тиша ріже вуха.  Василь уперше в житті прибирав сам, варив щось примітивне, пробував полагодити праску. А ще – сидів на лавці й мовчки дивився на захід сонця. І згадував
  • Тісто вона замішувала з вечора. Руки рухалися звично, майже без участі голови – голова була зайнята іншим, прокручувала давню розмову, яка ніяк не хотіла вивітрюватися з пам’яті.
  • Вийдеш за мене, Настю? Я не обіцяю золотих гір, але обіцяю, що ніколи не зраджу. Весілля було скромним, сільським. Було багато сміху, пісень і справжніх людей. Петро вперше за довгі роки танцював, а Марія сяяла від щастя. Минуло ще п’ять років. Полінка вже підросла, стала помічницею по господарству. У Андрія з Настею народився ще й синок, маленький Павлик. Жили дружно, працювали, відбудували стару хату, зробивши її сучасною та затишною. Був теплий травневий вечір. Сім’я зібралася на подвір’ї святкувати день народження Полінки. Андрій розпалював мангал, діти бігали навколо пса, Марія з Настею виносили на стіл салати. Раптом біля воріт зупинилася машина. Не та стара модель, до яких звикло село, а новенька, дорога іномарка. З неї вийшов чоловік. Він виглядав втомленим, з передчасною сивиною на скронях і в дорогому, але пом’ятому костюмі
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes