Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Я навіть в Італії таких гарних вілл не бачила, а зять побудував її просто в мене на ділянці. Я вже уявляла, як буду бавити онуків у саду поруч. А тоді донечка повідомила мені новину, від якої волосся дибки стало. Мені вкрай потрібна ваша порада.

Я навіть в Італії таких гарних вілл не бачила, а зять побудував її просто в мене на ділянці. Я вже уявляла, як буду бавити онуків у саду поруч. А тоді донечка повідомила мені новину, від якої волосся дибки стало. Мені вкрай потрібна ваша порада.

Viktor
6 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Я навіть в Італії таких гарних вілл не бачила, а зять побудував її просто в мене на ділянці. Я вже уявляла, як буду бавити онуків у саду поруч. А тоді донечка повідомила мені новину, від якої волосся дибки стало. Мені вкрай потрібна ваша порада.

– Поїхали з нами на море! Ти ж не в рабстві тут! – кликали мене італійські подруги. Вони щороку їдуть на відпочинок, а я вже десять років відмовляюсь. Кожну копійку бережу, все, аби донечці допомогти будинок добудувати.

Я поїхала до Італії, бо ніяк не могла кінці з кінцями звести. Чоловік гроші лишень виносив з хати, все пропивав і на автоматах грав. Ми мали чималі борги, а донька закінчувала школу, їй бракувало грошей на університет. Вибору не було.

Коли я приїхала до Італії подруга з мого села допомогла мені знайти роботу. Було дуже важко, та я справлялась. Тим часом Люба вже навчалася. А тоді й хлопця зустріла. В мене з’явилася ціль – заробити їй на квартиру. Та спершу довелося видати чималі гроші за весілля. Тож тим часом молоді жили в моїй старій хаті. А коли нарешті я назбирала на однокімнатну квартиру – донька заявила:

– Мамо, ми тут подумали, що не хочемо квартиру! Я вагітна, а в багатоповерхівці не дуже затишно. Лишень уяви, як важко носити візочок.

– І які в тебе пропозиції?

– Стас каже, що побудує поруч чудовий будинок за ці гроші.

– Я не думаю, що 15 тисяч євро вистачить!

– Він каже, що вистачить.

Врешті донька мене переконала. Вони почали будівництво. Вже за рік коробка стояла накрита і з вікнами. От тільки гроші закінчилися. Люба почала скаржитися і просити ще гроші. Я хотіла зібрати трохи для себе, та відмовити їй не могла. Тож вислала гроші знову. Я продовжувала економити кожну копійку і висилала усе донечці з зятем. Та фінансів увесь час бракувало. Будинок був готовий лише за шість років, та ви б його бачили. За мої гроші Стас побудував чудовий двоповерховий дім на шість кімнат, обставив його гарними меблями. А ще зробив справжній гарний ландшафтний дизайн.

Та найбільше мене дивувало, що донька жодного разу не кликала мене додому. Вона не вважала, що я маю все побачити та відпочити бодай трохи. Але останні кілька років видались зовсім важкими, від утоми я почала хворіти. Тому й вирішила все ж поїхати додому перепочити. Замовила місце у перевізника і вирушила.

Доньку я попередила, адже мала тяжкі торби, хотіла, аби зять мене зустрів. Щойно приїхала на рідні землі – аж дихати стало легше. А коли побачила наш будинок – очам не повірила. Такого я навіть в Італії не бачила. Все зроблено ідеально. Наче там живуть не звичайні люди, а справжні багатії.

Мої речі зять відніс у окрему кімнату, доволі простеньку, з меблів лише ліжко. Я відразу подумала, що певно це моя буде і вже уявляла, які меблі придбаю і як перефарбую стіни. Та коли розповіла все донечці вона дуже здивувалась.

– Мамо, а скільки ти тут плануєш бути?

– Пів року точно, а там побачимо, може й залишусь. Багато проблем зі здоровям! То що, Стас допоможе мені трохи кімнату облаштувати.

– Але це не твоя кімната.

– А чия?

– То для гостей. Хтось з рідних приїжджатиме. Де зупинятися буде?

– А я не рідна?

– Мамо, ми ж для себе цю хату будували.

– А мені де жити?

– Можеш в старій хаті оселитися.

– Дякую за дозвіл.

Того ж дня я перебралась в старий будинок. А тоді подумала, що земля, на який стоїть новий дім – належить мені. Тож наступного дня вирішила поговорити з молодими.

– Оскільки земля під будинком моя – у вас є кілька варіантів. Я дозволяю вам жити в старій хаті. Або ж переїжджайте, куди хочете.

– Мамо, ти що? Як так?

– Якби ви виділили мені кімнату – цього всього б не було. А тепер думайте.

Люба почала плакати, а тоді образилась і пішла. Я не знаю, як буде далі все. Але не можу пробачити таку неповагу. А що б ви робили на моєму місці?

Навігація записів

– Ще чого! Я твоїй сестрі грошей ніколи більше не дам. Вона у мене в травні п’ятнадцять тисяч взяла – теж казала, що за квартиру платити нема чим, що хлопчики з усього одягу повиростали. А за тиждень в Єгипет всі вчотирьох подалися. – А борг вона тобі повернула? – поцікавився чоловік.
Шукай собі інше місце, Маріє. Це моя квартира. Не моя вина, що так все вийшло – це обставини – спокійно заявила сестра. Отак прожила життя, що на старості залишилась ні з чим. Від безвиході руки опускаються! Я ж то думала, що маю на кого покластися, а сестра виявилась ще тою егоїсткою! І так підло зі мною вчинила.

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes