Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Від віgчаю він сів на землю. І тоді я почала кричати від болю на все поле”: як мати з батьком в полі шукали тіло 20-річного сина

“Від віgчаю він сів на землю. І тоді я почала кричати від болю на все поле”: як мати з батьком в полі шукали тіло 20-річного сина

admin
22 Травня, 202222 Травня, 2022 Коментарі Вимкнено до “Від віgчаю він сів на землю. І тоді я почала кричати від болю на все поле”: як мати з батьком в полі шукали тіло 20-річного сина

У Вінницькій області на початку березня попрощалися з 20-річним військовим Максимом Купрійчуком, загиблим у другий день війни під Херсоном.

Як пише видання 20 хвилин. Вінниця, мати героя Людмила Купрійчук розповіла, як удвох з батьком Максима відвозили його тіло з окупованої території.

Максим Купрійчук загинув 25 лютого разом з побратимами біля села Томарине під Херсоном. Колону військової техніки обстріляли окупанти.

“25 лютого їх загін потрапив під обстріли, проте всі дивом уціліли. Після цього – хто пересів на БТР, хто втік у поле. У БТР сталося пряме влучення снарядом. Хлопці живцем згоріли. Максим помер від осколкового поранення в голову”, – розповіла мати загиблого.

Його тіло батьки виявили біля заповідника Шилова Балка. Вони ризикнули і поїхали самі на передову шукати сина. У перші дні війни їм це вдалося, хоча ризик був величезний.

“Я подзвонила в бригаду, мені сказали чекати, тому що зелених коридорів немає, тіла вивезти неможливо. Мені подзвонив батько Максима і запитав: “їдемо?”. І ми поїхали. У Херсон ми доїхали за сім годин. Спочатку шукали по лікарнях, думали, може просто поранення … всі дивувалися, як ми так ризикували, перед нами на шляху сім’ю розстріляли… але нам втрачати вже було нічого”, – розповіла Людмила.

“Зустрілися з днровцем. Той сказав – знайдете тіло, то заберете. Ми приблизно знали, де знаходиться наша дитина. Нам товариш Максима розповів, йому пощастило вціліти під час обстрілу. І ми шукали в полі серед трупів, а поруч проходила колона з рашистською символікою Z”, – додала мати героя.

Спочатку Максима не могли знайти і у батьків з’явилася надія, що він уцілів. Однак батько впізнав бійця з татуювання на руці.

“Довго шукав, як ось зупинився у загиблого воїна. Особи не впізнати, бо снаряд влучив у голову. Розірвав бушлат, побачив татуювання на руці у сина – і від відчаю сів на землю. І тоді я почала кричати від болю на все поле. А днровець до мене підходить і питає: “А як ви ставитеся до цієї війни?”. Я його запитала, що він хоче почути в той момент, коли ми тільки що знайшли тіло нашого 20-річного сина? Люди теж хотіли вивезти наших загиблих з поля, а той цинічно посміхнувся: “Навіщо? Нехай валяються”, – розповіла жінка.

Чоловік Людмили замотав сина в ковдру і поклав тіло в багажник. Так і привезли Максима в рідну Вінницьку область. Наступного дня бійця поховали як героя.

Навігація записів

РФ рoзгoрнула «Іскандери» у Бєлгoродській oбласті та пoсилює застосyвання авіaції
Українські десантники на Луганщині збили штурмовик Су-25 окупантів

Related Articles

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Цікаве за сьогодні

  • Подивіться на цю невістку, — скаржилася свекруха на весіллі сина. — Хіба це пара моєму Артемчикові? Погляньте на ці плечі, на ці натруджені руки. Обличчя просте. Жодної витонченості.
  • -Ти мені, дівко, голову не затуманюй, і справа навіть не в тому, чия дитина… Що тобі треба від Віталіка? Гроші? Та він ще не заробляє, ще вчиться… Та й навряд чи скоро зароблятиме, йому ще довго вчитися… Що ти хочеш?
  • Микола розлучився з дружиною Іриною і переїхав до своєї коханки Олесі. — Слухай, Миколо, — сказала йому Ірина. — Я тобі віддаю всі речі з квартири. А собі я куплю нове. Та, якщо хочеш, то все забирай, що тут є! Микола погодився. Він забрав усі речі й перевіз їх у квартиру Олесі. Коли Олеся повернулась додому, вони разом зайшли в під’їзд і піднялись на її поверх. – Уявляю, як там чудово в квартирі, — мрійливо сказала Олеся. Микола відчинив двері й увімкнув світло. Олеся зайшла в коридор і оторопіла від побаченого
  • Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина
  • — Хочеш «молодого».. Готуй, догоджай. Інакше.. Я глянула на нього і вперше побачила справжнє його обличчя. Тихо сказала фразу він ще не знав з ким зв’язався…довелося піти тієї ж миті.Я зачинила двері.
  • Дід Сергій прийшов додому до сина і застав невістку за цікавою справою не знаю, як на це реагувати.. Перша думка була насварити Михайла, але швидко передумав..
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes