Імовірність відставки глави МОЗ Максима Степанова – збільшується. АЛЕ відправляти його «в бан» зараз, за нашою оцінкою, таки не будуть. Після закінчення поточної хвилі “корони” – можливо.
Про це пише тг-канал “Клименко-Тайм”.
Як повідомляє глава комітету охорони здоров’я ВРУ, депутат- “слуга”, Михайло Радуцький, вже зібрано 120 зі 150 підписів під проектом постанови про відставку чиновника:
“Постанова, в якій готували звернення до уряду з приводу відсторонення міністра, є ще з листопада (2020 року, ред). І там не тільки опозиційні фракції, а фактично всі фракції підписали. І я теж підписував, ще в листопаді. Наскільки говорили колеги , там близько 120-ти підписів, а потрібно 150 “
За два тижні додалося 30 бажаючих відправити чиновника у відставку. І очевидно, що почнуться “голодні ігри” за цю посаду. Крім Сорос-Супрун, яких НЕ МОЖНА допустити до міністерства, свої види є у Радуцького. Він також хоче поставити свою людину. Як то кажуть, “з двох зол”.
За Степанова скажемо коротко, з урахуванням всіх проблем в МОЗ за час його роботи – скучати не будемо. І треба ще розібратися зі “спадщиною” і провести ретельну ревізію роботи відомства.
Про “парадокс Степанова” нещодавно писав на своїй сторінці політолог Володимир Фесенко.
15 квітня з’явились дані опитування соціологічної групи «Рейтинг» щодо оцінки ситуації в медичній сфері України. Оцінки достатньо критичні, і зрозуміло чому. Розпал епідемії, медична система на межі своїх можливостей, приводів для критики більш ніж достатньо.
Проте, на цьому фоні рейтинги довіри до міністра Степанова виглядають достатньо пристойно (як для наших політиків). А в порівнянні з попередниками на цій посаді (З.Скалецька, І.Ємець, особливо з У.Супрун) його сприймають навіть краще. Парадокс саме в цьому. З одного боку шалена критика з боку політиків, журналістів, різноманітних експертів, заклики до відставки діючого міністра охорони здоров’я. З іншого боку, пересічні українці ставляться до міністра Степанова не більш критично, ніж до інших урядовців. Він не став уособленням кризових явищ і конфліктів у медичній сфері, як це сталося з Уляною Супрун, яку просто демонізували (і це, за даними соціологів, вплинуло на громадську думку).
Як виявляється, Максим Степанов не такий токсичний, як багатьом здавалося. Чому так сталося? – це треба досліджувати окремо (якщо у когось є таке бажання). Я ж можу висловлювати лише припущення. У міністра Степанова не має великого позитивного іміджу, але він і не дратує, не викликає сильних негативних емоцій. Це суто психологічний феномен. Також цей феномен проявляється і в тому, що близько третини респондентів не знає міністра охорони здоров’я.
Як правило, не знають державних керівників люди, які не цікавляться політикою, вони не фіксують в пам’яті можновладців (крім президентів), якщо тільки хтось з цих можновладців не чіпає їх дуже сильно (як правило негативно). Друга причина, Степанова, скоріше за все, сприймають не як політика, а як технократа, який намагається виконувати свою роботу, а не займається політикою. Ставлення до політиків завжди більш критичне, а технократів сприймають як управлінську функцію. От такі гіпотези-пояснення щодо парадоксу міністра Степанова.
