Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Укрaїнeць не вuтpuмaв: дuвлюcь я нa нaс з вaми, вeльмuшaнoвнe тoвaрucтвo, і дuвy дuвyюсь: Якa ж ми з вами вuявляєтьcя, кoлeктивнa сво…

Укрaїнeць не вuтpuмaв: дuвлюcь я нa нaс з вaми, вeльмuшaнoвнe тoвaрucтвo, і дuвy дuвyюсь: Якa ж ми з вами вuявляєтьcя, кoлeктивнa сво…

admin
9 Червня, 20229 Червня, 2022 Коментарі Вимкнено до Укрaїнeць не вuтpuмaв: дuвлюcь я нa нaс з вaми, вeльмuшaнoвнe тoвaрucтвo, і дuвy дuвyюсь: Якa ж ми з вами вuявляєтьcя, кoлeктивнa сво…

Дивлюсь я на нас з вами, вельмишановне товариство, і диву дивуюсь:
– Яка ж ми, виявляється, колективна св*л*та!
Ви ж тільки подивіться на нас!

Увесь “прогресивний”, “вільний”, курва, світ, затамувавши подих слідкував, як ми зд0хнемо за 72 години. Здохнемо як нація, як держава, а багато хто просто зд0хне, як живий фізичний організм.

А ми – взяли і – вижили!

Тоді “гуманний світ” почав очікувати, що ми п0вuздuхаємо за два, ну, максимум, – три тижні. І пильно так за нами спостерігав, втираючи мереживними хусточками “братську” скупу сльозу.

А ми не просто вижили, а добряче наваляли у 12 разів сильнішому за нас ворогові.
Зціпили зуби й бились. Ще й реготали інколи крізь стиснуті щелепи.

Світ очікував, що ми впадемо на коліна, здійнявши вгору руки перед лицем Бучанської трагедії. І здамось, нарешті. Й все буде, як раніше. У них.

Ми лютували, ридали, у нас розривалось серце. Але ми ставали ще сильніші у нашому, бачить Бог, праведному гніві.Найбільш совістливі у світі схаменулись і почали давати нам зброю. Безсовісні теж обіцяли…

Але той таки толерантний і “гуманний” світ, який рятує їжачків на дорогах і касаток в океані, здивовано дивився на нас і знову дивувався:
– Коли ж вони зд0хнуть?

І ось, нарешті, він висловився устами Хедлі Гембл – журналістки телеканалу CNBC:
– Чи має світ платити продовольчою кризою та зростанням цін на енергоносії за те, що Україна не хоче поступитись своїми територіями?

Ви думаєте, вони за голодних переживають? Ой, не смішіть! Якби переживали, то вже давно й натяку на голод у світі не було.

Ні! Грубо кажучи, нас запитали:
– Чому ви не хочете зд0хнути, аби ми наїлись, напились і не відчули дискомфорту у наших оселях від зниження температури повітря?

І стало зрозуміло… як же їм страшно!

Що ми можемо протиставити їх страху, щоб і надалі не зд0хнути?
Тільки любов. Якщо будемо любити й приймати одне одного у всьому різнобарв’ї наших поглядів, уподобань, принципів, характерів і вірувань, – житимемо. Бо там, де любов, – там Бог. А там, де чвари і розбрат – там бал сатани.

У нас, на мою щиру думку, вибору немає:
– Або обіймаємось, або зд0хнемо.
Для мене в цьому яскравий приклад – Польща. Це ж треба так відкинути всі історичні претензії і сварки і відкрити нам обійми! Якщо вони змогли, то й ми зможемо.

Я так скажу. Нехай переляканий світ
провітрює свої злегка запісяні трусики.
Я в нас вірю.

Слава Україні 

Євген Прилуцький

Навігація записів

Двом містам Укрaїни загpoжує нaступ РФ, але західна артuлерія прuность корuсть, – Кім
Чекали на партію сuгарет, а отримали повістки: біля кордону з Румунією спіймали 10 кoнтрaбaндuстів

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Діти, я довго думала, — почала свекруха, пильно дивлячись на свого сина Івана. — Ця дача у «Вишеньці», вона стала мені як камінь, тягарем. Ви ж знаєте, яка я стала слабка. Бур’яни по пояс, дах протікає, та й добиратися туди на трьох автобусах — це справжня перепона для моїх ніг. Я вирішила: віддам її вам. Ви молоді, енергійні. Нехай це буде ваше родинне гніздечко. Іван, ти ж пам’ятаєш, як ми там відпочивали, коли ти був малим? — Мамо, це дуже щедро, — обережно почав Іван, намагаючись приховати сумніви, що вже почали зароджуватися. — Ми давно хотіли кудись вибиратися на вихідні, десь за місто. — Олено, невістко, а ти що мовчиш? — голос свекрухи став холоднішим на кілька градусів, прорізаючи тишу кімнати. — Чи тобі не подобається мій подарунок? Ти очікувала чогось іншого
  • Давай переоформимо квартиру зараз, бо після весілля це буде набагато складніше зробити, — сказав Максим, наче пропонував замовити піцу на вечерю або вибрати колір серветок для банкету. Діана на мить завмерла. У її руках був важкий весільний органайзер — справжня Біблія нареченої, куди вона дбайливо вклеювала зразки мережива, контакти найкращих флористів міста та схеми розсадки гостей. Там були мрії про білу сукню, запах півоній і перший танець. Але в цьому блокноті точно не було розділу «Як подарувати своє майно чоловікові, якого знаєш рік». Вона повільно підняла очі на Максима. Він сидів навпроти, на їхній затишній кухні, яку Діана власноруч доводила до ладу. Він спокійно розмішував цукор у чашці, його обличчя було розслабленим, а погляд — абсолютно впевненим. Здавалося, він щойно вимовив найбільш логічну річ у світі, щось на кшталт «завтра буде дощ, візьми парасольку». — Ти зараз серйозно? — тихо запитала вона, відчуваючи, як пальці мимоволі стиснули паперові сторінки органайзер
  • – Мені потрібна машина! Зараз! Я подарувала тобі дитину. Я заслужила! – Заслужила? – голос Максима став жорсткішим. – Аліно, ми обидва хотіли дитину. Це не подвиг, за який потрібно платити машиною! – Не подвиг? – невістка майже закричала
  • — Я збирався тобі розповісти, — тихо почав він, але Крістіна похитала головою. — Коли? За місяць? За рік? — її голос залишався дивовижно рівним. — Чи коли я сама дізналася б, як сьогодні? — Маша… вона колега з нового проєкту, — Сергій говорив, дивлячись у підлогу. — Все почалося так нерозумно – корпоратив, потім спільні обіди… Я не планував, чесно. Якось само… — Само? — Христина гірко усміхнулася. — Телефон теж сам купився? І сам сховався у твоєї мами?
  • Ключ повернувся в замку близько восьмої вечора. Павло увійшов з винуватим виглядом, в руках — букет тюльпанів. Марина навіть не поворухнулася. — Марино, я все можу пояснити… — Пояснюй. Павло поклав квіти на стіл, сів навпроти дружини. — Мама попросила допомогти.
  • – Скоро дійде до того, що вона у нас гроші почне брати без дозволу! – обурювалася вона. – Ось дивися, всю шафу перевернула. У мене тут завжди ідеальний порядок. А зараз не зрозуміло, де що лежить. Ось що вона тут шукала, скажи мені, будь ласка?
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes