Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Уціліють тільки найстійкіші”: Арестович прогнозує військові зіткнення з Росією до 2035 року. Відео

“Уціліють тільки найстійкіші”: Арестович прогнозує військові зіткнення з Росією до 2035 року. Відео

admin
12 Квітня, 2022 Коментарі Вимкнено до “Уціліють тільки найстійкіші”: Арестович прогнозує військові зіткнення з Росією до 2035 року. Відео

Україна перетворюється на гігантську Запорізьку Січ, каже Арестович.

Війна в Україні з Росією може тривати щонайменше до 2035 року.

Про це радник голови Офісу президента України Олексій Арестович повідомив в інтерв’ю російському правозахиснику Марку Фейгіну 10 квітня. 

“Ця війна – неостання з РФ. Як Ізраїль і араби пройшли п’ять великих війн між собою, поки зрозуміли, що ці методи не діють і треба переходити до інших. Так буде і у нас. Не знаю, чи знадобиться п’ять, але кілька військових сутичок до 2035 року нам гарантовані. Це означає по зіткненню кожні два, а можливо п’ять років. І великі зіткнення кожні сім-вісім”, – висловився Арестович.

Радник голови Офісу президента вважає, що українцям, які не готові до цього, краще виїхати тимчасово з країни. За його словами, в Україні вціліють тільки найстійкіші. Утім, Арестович наголосив, що система безпеки в Україні має бути повністю змінена та вдосконалена.

“Тим, хто до цього не готовий, хто зараз кричить про те, як жити і ростити дітей, потрібна якась інша країна. Тут новий Ізраїль. Тільки масштаби крутіші та страшніші. Я сім’ю відвозити не планую. Мої всі тут і будуть тут, а хто не готовий – є тепла Іспанія, і багато інших країн. Їдьте туди, якщо ви не готові”, – наголосив він. 

Крім того, Арестович сказав, що до України повернулися всі стародавні архетипи, і нинішня держава перетворилася на велику так звану Запорізьку Січ.

“Україна перетворюється на гігантську Запорізьку Січ, де ніколи не питали, якою мовою ти говориш, а питали, чи готовий ти розділити такий спосіб життя, жити, як ми і вмирати за це, якщо доведеться. Повернулися всі давні архетипи і вони працюють. Потрібно визначатися. Це і є Україна, з такою вона долею”, – підсумував Арестович.

Навігація записів

Маріуполь. Морські піхотинці з 36-ї бригади близько 5 ранку записали відеозвернення : Ми не здавали позицій. Ми тримали кожен клаптик, але реалії такі..
В Укpaїнi xoчуть зaбopoнити pociйcьку музику нa paдio тa тeлeбaчeннi. Подробиці

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
  • Мамо, ви вже не в тому віці, щоб самій господарювати у трикімнатній квартирі, де на кожному кроці — спогади, що тиснуть на серце. Степан стояв посеред вітальні, старанно уникаючи погляду матері. Він розглядав візерунок на старому паркеті, який колись сам допомагав батькові вкладати. Його дружина, Вікторія, з надмірним завзяттям протирала фоторамки на комоді. Її рухи були різкими, впевненими, наче вона вже подумки переставляла тут меблі або виносила їх на смітник. — Ми все вирішили, — продовжував син, нарешті піднявши очі, але дивлячись кудись повз Анну Петрівну. — У селі повітря чисте, тиша. Батьківська хата ще міцна, ми її трохи підлатаємо, дах перекриємо. Тобі там буде спокійніше, ніж у цьому галасливому місті, де під вікнами постійно сигналять машини. Анна Петрівна, якій нещодавно виповнилося сімдесят три, відчула, як у грудях стає холодно й порожньо
  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
  • Тридцятирічна Люба, яка працювала швачкою на фабриці, вперше в житті збиралася вийти заміж, радіючи, що у неї солідний наречений, з посадою, та й старший за неї, тож мудріший буде. Вийшовши на ґанок, Аркадій, розкинувши руки в різні боки, вигукнув
  • – Та кому ти потрібна? – прокричав Павло. Потім плюнув і пішов. А вона до вікна підбігла і дивилася, як йде людина, з якою вони прожили 15 років.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes