Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Ти що мою блузку з усім випрала! Вона ж делікатна! Треба було руками! – Після претензій свекрухи, я зрозуміла, що перетворилась на її служницю. А коли сказала чоловікові, що його мамі час повертатися додому, дізналась, що вона не може, адже приховала від нас дещо важливе.

Ти що мою блузку з усім випрала! Вона ж делікатна! Треба було руками! – Після претензій свекрухи, я зрозуміла, що перетворилась на її служницю. А коли сказала чоловікові, що його мамі час повертатися додому, дізналась, що вона не може, адже приховала від нас дещо важливе.

Viktor
1 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Ти що мою блузку з усім випрала! Вона ж делікатна! Треба було руками! – Після претензій свекрухи, я зрозуміла, що перетворилась на її служницю. А коли сказала чоловікові, що його мамі час повертатися додому, дізналась, що вона не може, адже приховала від нас дещо важливе.

Нещодавно мій Юра приїхав додому засмучений. За шістнадцять років шлюбу я його таким ще не бачила. Дуже злякалась:

– Мама дуже хвора, важко їй, як не знаю, що далі робити!

– А що із нею?

– Ледве по квартиру ходить! В магазин взагалі не може, що як зле стане, ніхто й швидку не викличе.

– Що ж ти пропонуєш?

– Нехай з нами поживе. Місця вдосталь, буде веселіше.

Я відчувала, що це погана ідея, та погодилась, адже Юра в мене золотий чоловік. Відколи ми побралися, він жодного разу мені слова поганого не сказав. Лишень хвалив. Тоді мої батьки нам землю подарували, коханий мало не власноруч гарний будинок збудував, кілька років в Данії працював, аби на це заробити. Він і зараз гарну роботу має, вдома в усьому мені допомагає. У нас двійко чудових дітей. Саме тому я й погодилась.

Свекруха переїхала, вже наступного дня. Ми виділили їй кімнату. Коли ж я спитала, хто в її квартирі житиме, вона мене здивувала:

– Ой, не переймайся, там донька моєї подруги поживе трохи, я дозволила за копійки.

“Ну, нехай” – подумала я. Мені хотілося, щоб мамі Юри було зручно, я готувала смачну їжу, в усьому їй допомагала. Все думала, що з часом і вона щось робитиме, та ні, вона й не думала. Хоча насправді, хворою зовсім вона не виглядала, доволі активна була, цілісінькими днями по телевізору новини дивилась і політику обговорювала.

З часом я збагнула, що перетворилась на прислугу свекрухи. Вдома всі підлаштовувались під неї. Нещодавно був такий випадок. Вона підійшла і спитала:

– А ти мій одяг випрала?

– Так, звісно.

– І блузку?

– Звичайно.

– Що з усім іншим в машинку кинула?

– Так!

– Та як ти могла, невже не бачила, яка там тканина.

– А що я мала руками прати?

– Звичайно, а як інакше.

Мене аж перекосило. Змовчала. Потім все Юрі розповіла.

– Послухай, вона ще може окремо жити, ну подивись, бо я вже не можу так!

Чоловік поговорив з мамою. Та виявилось, що в її квартирі не дочка подруги, а ціле сімейство з Харківщини, і дере вона з них 10 тисяч гривень на місяць. Вирішила собі заробити пенсіонерка, ще й пожити, як на курорті. Порадьте, як мені тепер бути? Що із свекрухою робити?

Навігація записів

— Ще трохи — і я почну ночувати в гаражі. Але поворотний момент стався ввечері, коли задзвонив мій телефон. — Таня? Це мама… Я зараз розмовляла з Наталею. Ти що, виганяєш її з дому? — У якому сенсі? Ніхто її не виганяє. Просто у нас немає умов, щоб жити вчотирьох у нашому будинку нескінченно…  Не знала, що сказати. Це було неправдою, але й не на 100% брехнею. Я і справді просила Наташу подумати про свої терміни.
Свекруха вже на пенсії, живе в селі та полюбляє збирати гриби. І вже який рік поспіль віддає нам гриби, 3 пакети мінімум пересилає автобусом. А я, якщо чесно, гриби не люблю, у мене і так на роботі та з дітьми клопотів вистачає. Не хочу до ночі стовбичити на тій кухні. Тому я ті гриби почала просто роздавати. Мамі передала пакетик, бо вона їх полюбляє, на роботі колегам віддала, навіть раз сусідці, бабусі Раї принесла. Бо шкода, аби ті гриби пропали та згнили.

Related Articles

Оксана не повірила очам, коли зайшовши пізно ввечері у соцмережу, серед можливих друзів побачила власного чоловіка. Поруч із ним, кокетливо посміхаючись, красувалася незнайомка. За їхніми спинами котилися до обрію пінисті хвилі

Viktor
19 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Оксана не повірила очам, коли зайшовши пізно ввечері у соцмережу, серед можливих друзів побачила власного чоловіка. Поруч із ним, кокетливо посміхаючись, красувалася незнайомка. За їхніми спинами котилися до обрію пінисті хвилі

Я думала, ти чоловік і забезпечуєш родину, а ти виявляється просто скнара. Порахував кожну копійку, яку витратили на твого сина. Свєто, ти бачиш, за кого ти вийшла заміж? Він для дитини грошей шкодує! І тут відбулося те, чого я точно не чекав. Світлана, замість того щоб підтримати мене, раптом стала на бік матері. — Сергію, ну припини, — тихо сказала вона, дивлячись у підлогу. — Мама ж хотіла як краще. Вона просто не подумала. 

Viktor
19 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я думала, ти чоловік і забезпечуєш родину, а ти виявляється просто скнара. Порахував кожну копійку, яку витратили на твого сина. Свєто, ти бачиш, за кого ти вийшла заміж? Він для дитини грошей шкодує! І тут відбулося те, чого я точно не чекав. Світлана, замість того щоб підтримати мене, раптом стала на бік матері. — Сергію, ну припини, — тихо сказала вона, дивлячись у підлогу. — Мама ж хотіла як краще. Вона просто не подумала. 

– Мамо, – сказала я, – це ж бабуся писала. Вона написала кому що. Ось моє ім’я. Ось адреса. – Не твоя справа! – Мама зробила крок до мене і потяглася до аркуша. – Бабуся багато чого писала! Я вас обох ростила, а ви мені за ці квартири мізки готові виклювати

Viktor
19 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Мамо, – сказала я, – це ж бабуся писала. Вона написала кому що. Ось моє ім’я. Ось адреса. – Не твоя справа! – Мама зробила крок до мене і потяглася до аркуша. – Бабуся багато чого писала! Я вас обох ростила, а ви мені за ці квартири мізки готові виклювати

Цікаве за сьогодні

  • Оксана не повірила очам, коли зайшовши пізно ввечері у соцмережу, серед можливих друзів побачила власного чоловіка. Поруч із ним, кокетливо посміхаючись, красувалася незнайомка. За їхніми спинами котилися до обрію пінисті хвилі
  • Я думала, ти чоловік і забезпечуєш родину, а ти виявляється просто скнара. Порахував кожну копійку, яку витратили на твого сина. Свєто, ти бачиш, за кого ти вийшла заміж? Він для дитини грошей шкодує! І тут відбулося те, чого я точно не чекав. Світлана, замість того щоб підтримати мене, раптом стала на бік матері. — Сергію, ну припини, — тихо сказала вона, дивлячись у підлогу. — Мама ж хотіла як краще. Вона просто не подумала. 
  • – Мамо, – сказала я, – це ж бабуся писала. Вона написала кому що. Ось моє ім’я. Ось адреса. – Не твоя справа! – Мама зробила крок до мене і потяглася до аркуша. – Бабуся багато чого писала! Я вас обох ростила, а ви мені за ці квартири мізки готові виклювати
  • Він думав, що хата в Карпатах нарешті стане його спокоєм. Аж поки невістка не усміхнулася на порозі так, ніби на нього чекає «приємний сюрприз»
  • У сейфі біля столу Андрія лежав товстий конверт. На ньому його почерком було написано «три слова»: «три слова» а всередині були фотографії.І записка від Андрія, яка починалася так:«Лено, якщо ти це читаєш…».А наступний рядок змусив мене «зрадіти»…
  • Я не шукaла своє «пeрше кохання» мені 62 рoки…— але коли одна з моїх учeниць брала в мене інтерв’ю, я дізнaлася, що він шукав мене цілих 40 рoків… Але це були ще “квіточки“…через час, я розкопала його справжнє минуле…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes