Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Теща зі своїм городом, капає на мозок. Знову 50 соток засадила. Ще й погрожувати почала. Вже не знаю, що й думати

Теща зі своїм городом, капає на мозок. Знову 50 соток засадила. Ще й погрожувати почала. Вже не знаю, що й думати

Viktor
15 Травня, 202615 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Теща зі своїм городом, капає на мозок. Знову 50 соток засадила. Ще й погрожувати почала. Вже не знаю, що й думати

Як мене дістала теща зі своїми городами. Чесно, якби я знав, що на мене чекає, не одружувався б з Галею. Ми коли познайомилися, вона здавалась гарною міською дівчиною. І лиш згодом я дізнався, що її батьки фермери. Ми ще весілля не відгуляли, як мене вже кликали працювати на землі. Я цього ніколи не робив, виріс в місті. А тут ще й тесть увесь час з мене знущався.

 – Та з якого місця в тебе руки? Ще такого нездалого чоловіка не бачив!

 – В мене вища освіта, гарна робота, я не планував в болоті колупатися.

 – То навчися, бо часи раз такі, що варто своє мати.

Ще гірше стало, коли тесть раптово помер. Я тоді вмовляв його дружину відмовитись від городу, та вона нізащо не хотіла.

 – У вас домашні овочі, якісні, без нітратів. Ти рахував, яка це економія? Невже так важко? 

 –  В мене роботи повно, я не встигаю!

 – Повно людей працюють, а на вихідних на городах. 

Якраз перед початком війни Галя народила. З дитиною було зовсім важко. Ми не висипались, а на вихідних мусили знову їхати на голоди. Бронь на роботі мені не давали, тому врешті я оформив своїй мамі інвалідність і став її опікуном. Врешті, окрім мене в неї й так нікого нема. І хоча вона немає серйозних хвороб, та підтримки потребує.

Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.

Та уявляєте, що сталося далі. Теща почала мене цим шантажувати. Нещодавно я захворів і не міг їхати на  городи. А вона цього року засадила майже 50 соток. Хай як ми вмовляли цього не робити – не слухала. А коли я сказав, що не можу, бо маю температуру у відповідь почув:

 – Слухай, зробив липову бронь і хочеш  відпочивати. Дивись, не допомагатимеш на городах – я повідомлю, куди треба, що ніякий твоя мама не інвалід.

В мене вже сил нема. Не знаю, як боротися з цією людиною. І зовсім не хочу бути рабом. Порадьте, що робити? І як пояснити тещі, що городи не найважливіше у житті?

Навігація записів

Через твою впертість моя рідна сестра може залишитися без копійки, а її дитина — без нормального майбутнього? Павло стояв посеред кухні, навіть не знявши куртку. Він щойно повернувся з роботи, але замість того, щоб обійняти дружину, одразу почав важку розмову, яку вони відкладали вже тиждень. Олена повільно відставила горнятко з чаєм. — Я все розумію, Павло. Я просто не розумію, чому вирішення проблем твоєї сестри має проходити через мою власність, — відповіла вона максимально спокійно. — Та яка різниця, чия це власність, ми ж сім’я! — Павло емоційно змахнув руками, зачепивши край підвісної полиці. — Марині просто потрібна реєстрація. Тимчасово. Щоб дитину в хороший садочок оформити і самій на державну службу вийти. Ти ж знаєш, там без цього ніяк. Їй треба зачепитися за місто, Олено. Ти ж сама казала, що родичі мають допомагати
— Розкішно влаштувалась, бачу! — усміхнувся колишній, хоча сам досі переказує жалюгідні копійки на аліменти.

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes