Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Uncategorized
  • Так чий Крим? Ось хочу поділитися історією. Їхав я на днях в Геніческ… Сказати, що я офігів — не сказати нічого…

Так чий Крим? Ось хочу поділитися історією. Їхав я на днях в Геніческ… Сказати, що я офігів — не сказати нічого…

admin
15 Квітня, 202115 Квітня, 2021 Коментарі Вимкнено до Так чий Крим? Ось хочу поділитися історією. Їхав я на днях в Геніческ… Сказати, що я офігів — не сказати нічого…

Пост мовою оригіналу:

Так чей Крым?

Вот хочу поделиться историей.

Ехал я на днях в Геническ, ну, а так как ехал совсем один, то зарегистрировал поездку на БлаБлаКар- и не скучно будет, да и по топливу есть возможность сэкономить. Нашелся попутчик с Васильевки, договорились и встретились в условленном месте. Первыми словами было: Доброго дня- на мові)) Дальше- больше… Оказывается человек ехал не

Геническ, а на пункт пропуска Чонгар.

-Одыхать едите? – поинтересовался я?

– Нет домой, в оккупацию возвращаюсь – сказал и улыбнулся попутчик

День перестал быть томным))) Или тролль 80 левела или правда патриот- подумал я)))

На мое счастье парень оказался настоящим патриотом. Разговорились- он мне про жизнь в Крыму, я ему про волонтерство, про трудности со сбором денег и т. д.

Задели в частности и предстоящую поездку и то, что бойцы попросили планшет для управления квадрокоптером, а я понимая ситуацию говорю, что врядли мы его купим, денежных поступлений очень мало… Александр (так звали моего попутчика) сказал, что очень много людей ждут и верят, что Крым вернут Украине.

Очень много местных жителей которые разочаровались в рашке, а сначала очень радовались ей. Даже рассказал историю о том, как офицер российской армии сказал: Зачем росия все это строит? Все равно возвращать прийдется…

А еще про очень печальную судьбу северного Крыма… ЮБК, Симферополь и Севастополь еще как-то живут, а вот северный Крым реально скоро превратится в пустыню… Вот в разговорах и прошла вся дорога. Вышли с машины, пожали руки и Саша дает мне 150 долларов- “возьми на планшет, пожалуйста…” Сказать, что я офигел — не сказать ничего…

Человек знает меня 3 часа и дает 150 долларов на помощь нашим бойцам… От неожиданности я растерялся, поблагодарил и уехал… Уже потом подумал, что надо было отвезти человека прямо на пункт пропуска, аж неудобно как-то стало((

Саня, знаю ты теперь будешь читать страничку ГО Передова-обязательно купим планшет, обязательно отвезем бойцам, обязательно сфотаю и отчитаюсь, а бойцам расскажу на чьи деньги куплен!

Спасибо за доверие! Надеюсь встретимся еще 😉

Навігація записів

Британські спецпризначенці щойно прибули в Україну! В Росії вже відреагували
Дpугу дoбу тpивaють пoшуки зниклoгo пpocтo з пoдвip’я xлoпчикa Бoгдaнчикa, у нeвeликoму ceлi. Зaлучeнo дoдaткoвi пiдpoздiли пoлiцiї тa НГУ, пpaцюють БПЛА, дoпoмaгaють Вoлoнтepи…

Related Articles

Біда сталася через кілька днів після першого дня народження Надійки. Свято було гучним, Вікторія приготувала неймовірний фуршет, гості розсипалися в компліментах. А через три дні Михайло зустрів її на кухні з порожнім поглядом. — Я йду від тебе, — сказав він просто, без вступу. Вікторія спочатку сприйняла це за невдалий жарт. — І куди? До магазину чи в спортзал? — Назовсім. До іншої. Я кохаю її вже рік. Світ навколо Вікторії почав руйнуватися з гуркотом. Вона не могла збагнути: чому? За що? — Ми ж були щасливі, Михайле! У нас все було бездоганно! — Оце і є проблема! — раптом сказав він. — Твоя ідеальність мене втомила! Мені нудно. Мені потрібна дружина, яка може помилятися, влаштовувати суперечки чи не помити посуд. Я втомився бути «чоловіком найкращої дружини». Мені вже це все набридло! Він зібрав речі, забрав обидві машини та всі спільні накопичення, залишивши Вікторії лише квартиру та дітей

Viktor
21 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Біда сталася через кілька днів після першого дня народження Надійки. Свято було гучним, Вікторія приготувала неймовірний фуршет, гості розсипалися в компліментах. А через три дні Михайло зустрів її на кухні з порожнім поглядом. — Я йду від тебе, — сказав він просто, без вступу. Вікторія спочатку сприйняла це за невдалий жарт. — І куди? До магазину чи в спортзал? — Назовсім. До іншої. Я кохаю її вже рік. Світ навколо Вікторії почав руйнуватися з гуркотом. Вона не могла збагнути: чому? За що? — Ми ж були щасливі, Михайле! У нас все було бездоганно! — Оце і є проблема! — раптом сказав він. — Твоя ідеальність мене втомила! Мені нудно. Мені потрібна дружина, яка може помилятися, влаштовувати суперечки чи не помити посуд. Я втомився бути «чоловіком найкращої дружини». Мені вже це все набридло! Він зібрав речі, забрав обидві машини та всі спільні накопичення, залишивши Вікторії лише квартиру та дітей

Готується новий потік дронів? Росія хоче завезти 12 тисяч робітників з КНДР для збору «Шахедів» — ГУР

Viktor
14 Листопада, 202514 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Готується новий потік дронів? Росія хоче завезти 12 тисяч робітників з КНДР для збору «Шахедів» — ГУР

Щoйнo cтaлo вiдoмo! Мepц звepнyвcя дo Зeлeнcькoгo з нeзвuчнuм пpoxaнням.

Viktor
14 Листопада, 202514 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Щoйнo cтaлo вiдoмo! Мepц звepнyвcя дo Зeлeнcькoгo з нeзвuчнuм пpoxaнням.

Цікаве за сьогодні

  • Кохана, вибач, мама з сестрою Соломією вирішили заскочити до нас на чай. Я на важливій зустрічі, не зміг одразу попередити. Пригости їх чимось, будь ласка». Дарія глянула на годинник. Вечір робочого дня, час, коли найбільше хочеться простого людського спокою. Вона щойно прийшла з роботи, скинула незручне взуття і мріяла про теплу ванну та тиху вечерю. Завтра — відповідальний день у школі, де вона викладала біологію, потрібно було підготувати матеріали для відкритого уроку. — Даша! — це вже був дзвінкий голос Соломії, сестри чоловіка. — Ми знаємо, що ти вдома! Світло горить, і ми чули, як чайник закипів. Давай швидше, у нас новини! Дзвінок у двері пролунав знову. Не короткий «дзинь», а довгий, наполегливий сигнал, який наче свердлив простір квартири
  • Коли мені було шість, мого тата не стало. Відтоді мене виховувала— жінка, яку я згодом навчилася називати мамою. А через багато років я знайшла листа, який тато написав за день до того, як усе змінилося.
  • Двадцять два роки шлюбу. Виростили сина. Пережили його перехідний вік і її власні сорок років. А тепер, мабуть, починалися її справжні п’ятдесят.
  • — Ой, та що ви таке кажете! — заголосила свекруха. — Це ж онучок! Ви зараз так говорите, а як побачите те маля, як на руки візьмете — то одразу розтанете і по-іншому заспіваєте! Коли з’явився Кирилко, бабуся прийшла, вручила подарунок, із цікавістю зазирнула у візочок і спокійно відбула додому.
  • – Світлано, ти не ображайся, але я бабусину квартиру Наталці віддам, – сказала Ніна Петрівна. – Чому їй? Бо у тебе все добре складається, а у Наташі – все шкереберть. Хай уже в неї бодай квартира буде. Це якось урівноважить ситуацію, – пояснила мати
  • Степане! Що сталося? — Ольга відчула недобре. — У нас пожежа? Пограбування? Чому ти пакуєш валізи? Степан навіть не підняв очей. — Ні, Олю, спокійно. Просто обставини змінилися. Наша компанія, ну, та, на яку я працюю, вони вирішили повністю згорнути діяльність тут. Керівництво переносить офіс за кордон, і вони поставили умову: або я переїжджаю з ними зараз, або контракт розривають без виплат. Ольга розгублено сперлася на одвірок. — Почекай. Але ж криза в країні вже не перший рік. Чому вони вирішили тікати саме сьогодні? Чому ти не казав мені про це вранці? — Олю, не починай! — Степан нарешті випрямився, і вона побачила, що його руки злегка тремтять. — Звідки я знаю, що там у головах у топменеджерів? Мені прислали лист годину тому. Сказали: «Збирайся». — І коли ти маєш їхати? — голос жінки став тихим. — Завтра. О шостій ранку я маю бути на вокзалі. Квитки вже куплені фірмою, всі документи на виїзд фірма вже теж робить сама. Ольга примружилася. Щось у його словах звучало фальшиво. — Квитки вже куплені? Степане, ти хочеш сказати, що за годину тобі встигли прислати лист, ти встиг погодитися, а вони — забронювати й викупити квитки? Не бреши мені
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes