Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Сyд засyдив двoх військовuх РФ до понад 11 рoків позбaвлення вoлі за обстрiли Хaрківщини

Сyд засyдив двoх військовuх РФ до понад 11 рoків позбaвлення вoлі за обстрiли Хaрківщини

admin
31 Травня, 202231 Травня, 2022 Коментарі Вимкнено до Сyд засyдив двoх військовuх РФ до понад 11 рoків позбaвлення вoлі за обстрiли Хaрківщини

Український суд засудив двох військових окупаційної армії Росії до 11 років та 6 місяців позбавлення волі.

Про це повідомляє видання «Ґрати».

Котелевський районний суд Полтавської області визнав винними двох російських військових Олександра Бобикіна та Олександра Іванова у порушенні законів та звичаїв війни.

Їх засудили до 11 років та 6 місяців позбавлення волі за обстріли з «Граду» смт. Козача Лопань і сел. Ветеринарне (Харківська обл.).

За версією слідства, у перший день повномасштабного вторгнення Бобикін та Іванов із систем залпового вогню «Град» обстріляли Харківську область з російської, а згодом і української території, зруйнувавши цивільну інфраструктуру, житлові будинки та ліцей.

РСЗВ БМ-21 «Град» окупаційних сил Росії на Донбасі

Обвинувачені повністю визнали провину, тому суд не вивчав доказів.

Суд врахував щире каяття обвинувачених як помʼякшувальну обставину, але відхилив аргумент захисників про скоєння злочину під тиском.

Також суд зарахував досудове тримання під вартою обох обвинувачених із 6 квітня у строк відбування покарання.

Вирок не набув законної сили, на нього може бути подана апеляція. Суд залишив обох обвинувачених під вартою у СІЗО.

«Інтерфакс-Україна» пише, що 24 лютого двоє російських військовослужбовців, один із яких був водієм-зарядним, а інший – навідником БМ-21 «Град», здійснили артилерійські обстріли Харківської області з території Бєлгородської області РФ.

Виконуючи злочинний наказ, військовослужбовці ЗС Росії зруйнували об’єкти критичної інфраструктури та житлові будинки у смт Козача Лопань. Після цього військові РФ перетнули кордон України та продовжили обстріл території Харківщини.

Після розгрому російської військової колони двох окупантів узяли в полон Збройні Сили України на території Харківської області. Їм оголошено про підозру про порушення законів і звичаїв війни (ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України).

Навігація записів

“Їздuв разом із росіянaмu на БМП”: нові детaлі про зраднuка, який допомaгав РФ на Київщині. Відео
Лукaшeнко нaтякнув, що якбu він не перeміг на вuборах, то Рoсія нaпaла б нa Білoрyсь: відeо

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Я досі не можу змусити свої руки перестати тремтіти.
  • — Матвій Сергійович? Доброго ранку, — голос Ніки звучав спокійно й діловито. — У мене до вас термінова розмова. — Ні, справа в іншому. Ви місяць тому говорили, що ваш племінник переїхав до міста і шукає житло. — Була така історія. Хлопець мучиться в хостелі, платить подобово. А твій Денис почав викручуватися, мовляв, маємо право жити тут до кінця року.
  • — Ви мені тепер абсолютно чужі люди. Я помилилася щодо сім’ї
  • Здалеку показалися рідні ворота, і молодий чоловік раптом помітив, що трава давно не скошена. Це здалося Гриші дуже дивним, оскільки батько ніколи не допускав, щоб ділянка заростала. Підійшовши до хвіртки, хлопець штовхнув її. У дворі теж все виглядало недоглянутим, а на дверях висів замок. Схвильований Григорій позадкував і вийшов через ворота. Він підійшов до сусіднього будинку і постукав у вікно. – Гришко, це ти? – ахнула баба Рая, виглянувши з-за фіранки. – Невже з армії повернувся?
  • Через пів години, коли малюка викупали, а сама Олена теж привела себе до ладу, вона сиділа на кухні з Антоніною та її онуком, пила гарячий чай і, бажаючи виговоритися, розповідала про себе все, не приховуючи від старенької жодних подробиць. І найгірше те, що у мене не буде дітей, а я так хотіла, щоб у мене був ось такий самий синочок.
  • – Я вісімнадцять років жила для вас, – сказала я. – І далі виконуватиму обов’язки дружини та матері. Але ці гроші були мої! – Лише моїми. І я витратила їх на те, що зробить моє життя легшим. І якщо вам це не подобається, це ваші проблеми, а не мої!
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes