Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Сyд засyдив двoх військовuх РФ до понад 11 рoків позбaвлення вoлі за обстрiли Хaрківщини

Сyд засyдив двoх військовuх РФ до понад 11 рoків позбaвлення вoлі за обстрiли Хaрківщини

admin
31 Травня, 202231 Травня, 2022 Коментарі Вимкнено до Сyд засyдив двoх військовuх РФ до понад 11 рoків позбaвлення вoлі за обстрiли Хaрківщини

Український суд засудив двох військових окупаційної армії Росії до 11 років та 6 місяців позбавлення волі.

Про це повідомляє видання «Ґрати».

Котелевський районний суд Полтавської області визнав винними двох російських військових Олександра Бобикіна та Олександра Іванова у порушенні законів та звичаїв війни.

Їх засудили до 11 років та 6 місяців позбавлення волі за обстріли з «Граду» смт. Козача Лопань і сел. Ветеринарне (Харківська обл.).

За версією слідства, у перший день повномасштабного вторгнення Бобикін та Іванов із систем залпового вогню «Град» обстріляли Харківську область з російської, а згодом і української території, зруйнувавши цивільну інфраструктуру, житлові будинки та ліцей.

РСЗВ БМ-21 «Град» окупаційних сил Росії на Донбасі

Обвинувачені повністю визнали провину, тому суд не вивчав доказів.

Суд врахував щире каяття обвинувачених як помʼякшувальну обставину, але відхилив аргумент захисників про скоєння злочину під тиском.

Також суд зарахував досудове тримання під вартою обох обвинувачених із 6 квітня у строк відбування покарання.

Вирок не набув законної сили, на нього може бути подана апеляція. Суд залишив обох обвинувачених під вартою у СІЗО.

«Інтерфакс-Україна» пише, що 24 лютого двоє російських військовослужбовців, один із яких був водієм-зарядним, а інший – навідником БМ-21 «Град», здійснили артилерійські обстріли Харківської області з території Бєлгородської області РФ.

Виконуючи злочинний наказ, військовослужбовці ЗС Росії зруйнували об’єкти критичної інфраструктури та житлові будинки у смт Козача Лопань. Після цього військові РФ перетнули кордон України та продовжили обстріл території Харківщини.

Після розгрому російської військової колони двох окупантів узяли в полон Збройні Сили України на території Харківської області. Їм оголошено про підозру про порушення законів і звичаїв війни (ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України).

Навігація записів

“Їздuв разом із росіянaмu на БМП”: нові детaлі про зраднuка, який допомaгав РФ на Київщині. Відео
Лукaшeнко нaтякнув, що якбu він не перeміг на вuборах, то Рoсія нaпaла б нa Білoрyсь: відeо

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Настя мила холодильник, як раптом на кухні зʼявився її чоловік. – Микольцю, а ти чого так рано сьогодні? – здивувалася жінка. – Привіт, кохана! Так я ж відпросився раніше. Ти що забула куди ми завтра їдемо? Настя задумалася і раптом спохмурніла. – Ох, це вже завтра? – запитала вона. – Може перенесемо, га? – Е, ні! Все, збирай речі! Їдемо в село. Зранку Настя стояла у дворі в свекрухи. Коли вона її побачила, то застигла від здивування
  • – Поки ти бігаєш і розв’язуєш усі проблеми за них, вони ніколи жити не навчаться! І тобі допомагати не стануть! Тобі вже не двадцять, здоров’я дається взнаки. Перекривай краник, та рятуй себе сама! Вона так і вчинила…
  • Ти голубці зробила, Ірино? Щось я їх не бачу, – кажу, знімаючи втомлено плащ у коридорі. – Ні, не зробила, не мала часу, – спокійно відповідає мені донька, навіть не відриваючись від телефону. Я завмерла біля порога. У повітрі пахло чим завгодно — мийним засобом, свіжим пранням, парфумами Ірини — але тільки не домашнім затишком, не тушкованою капустою і не м’ясом з рисом. – Я ж просила тебе по телефону, щоб ти їх приготувала. Скучила я за нашою смачною їжею, – кажу доньці, повільно заходячи в хату. Ноги гудуть після тривалої дороги. Пересадки, митниця, валізи, які здавалися важчими, ніж зазвичай. Я додому приїхала. Про свій приїзд всіх заздалегідь попередила. Кожен кілометр дороги, кожну годину в автобусі я уявляла собі цей момент: відчиняються двері, а там — тепло, пара від баняків і цей особливий аромат, який буває тільки вдома. Всю дорогу мріяла, як я поїм голубці, а мені навіть картоплі смаженої не запропонували
  • Я пішла. Серце було не на місці, хотілося взяти ремінь і повчити цю дівчинку…
  • Борис приїхав у рідне село з закордону. Востаннє він був удома сім років тому. Село дуже змінилося. Розцілувавши батьків, Борис одразу попрямував на цвинтар. Памʼятник його Інні він знайшов легко. Там стояла молода дівчина і плакала. Дівчина дбайливо поправила вінок і погладила фото матері. – Уляна? – гукнув він її. – Ви хто? – здивовано запитала дівчина. – А я… Твій батько! Уляна застигла від здивування
  • Віра та Віктор розлучилися. Після розлучення чоловік відмовився віддавати ключі від квартири – Віро, у цьому будинку живуть мої діти! А раптом щось трапиться, – пояснював Віктор. – Добре. Тільки дзвони, будь ласка, якщо зберешся приїхати, – погодилася Віра. – Переживаєш, що з коханцем застану? – Сказав чоловік і сам зніяковів. Через 3 тижні після розлучення Віктор зателефонував, і повідомив, що зараз приїде
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes