Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Настя мила холодильник, як раптом на кухні зʼявився її чоловік. – Микольцю, а ти чого так рано сьогодні? – здивувалася жінка. – Привіт, кохана! Так я ж відпросився раніше. Ти що забула куди ми завтра їдемо? Настя задумалася і раптом спохмурніла. – Ох, це вже завтра? – запитала вона. – Може перенесемо, га? – Е, ні! Все, збирай речі! Їдемо в село. Зранку Настя стояла у дворі в свекрухи. Коли вона її побачила, то застигла від здивування

Настя мила холодильник, як раптом на кухні зʼявився її чоловік. – Микольцю, а ти чого так рано сьогодні? – здивувалася жінка. – Привіт, кохана! Так я ж відпросився раніше. Ти що забула куди ми завтра їдемо? Настя задумалася і раптом спохмурніла. – Ох, це вже завтра? – запитала вона. – Може перенесемо, га? – Е, ні! Все, збирай речі! Їдемо в село. Зранку Настя стояла у дворі в свекрухи. Коли вона її побачила, то застигла від здивування

Viktor
16 Квітня, 202616 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Настя мила холодильник, як раптом на кухні зʼявився її чоловік. – Микольцю, а ти чого так рано сьогодні? – здивувалася жінка. – Привіт, кохана! Так я ж відпросився раніше. Ти що забула куди ми завтра їдемо? Настя задумалася і раптом спохмурніла. – Ох, це вже завтра? – запитала вона. – Може перенесемо, га? – Е, ні! Все, збирай речі! Їдемо в село. Зранку Настя стояла у дворі в свекрухи. Коли вона її побачила, то застигла від здивування

Настя мила холодильник, як раптом на кухні зʼявився її чоловік. – Микольцю, а ти чого так рано сьогодні? – здивувалася жінка. – Привіт, кохана! Так я ж відпросився раніше. Ти що забула куди ми завтра їдемо? Настя задумалася і раптом спохмурніла. – Ох, це вже завтра? – запитала вона. – Може перенесемо, га? – Е, ні! Все, збирай речі! Їдемо в село. Зранку Настя стояла у дворі в свекрухи. Коли вона її побачила, то застигла від здивування

Майбутня свекруха Насті жила в селі за двісті кілометрів від їхнього міста.

Саме ця обставина оберігала дівчину від знайомства з нею.

Щоразу, як її коханий Микола збирався їхати до матері, у Насті образу з’являлися термінові справи – то курси в неї, то заслабла, то на роботі не відпускають…

Одним словом, все їй не виходило і було ніколи знайомитися зі свекрухою.

Але, відверто кажучи, не дуже вона й хотіла знайомитися з нею, тому що заміжні подруги розповідали Насті про життя зі свекрухами не найкращі подробиці…

Наприклад, свекруха Оленки приходила до неї щодня, і хоч і мовчала, але Оленка бачила, як та оглядає квартиру, чи є пил, чи прибрано і морщиться, якщо в раковині знаходить немитий посуд.

А свекруха Оксани втручається у виховання внука, і ніяк її не переконати, що своїх дітей вона виховала, а тепер вони своїх виховують так, як вважають за потрібне!

Одним словом нічого хорошого від цього знайомства Настя не очікувала.

Одна радість – свекруха жила далеко. І якщо вже вона за стільки часу ні разу не приїхала, то, може, так воно й буде…

Та все ж таки в гості зʼїздити треба було. І от цей день настав…

Настя мила холодильник, як раптом на порозі кухні зʼявився її чоловік Микола.

-Микольцю, а ти чого так рано сьогодні? – здивувалася жінка.

-Привіт, кохана! Так я ж відпросився раніше. Ти що забула куди ми завтра їдемо, чи що?

Настя на мить задумалася, а потім раптом спохмурніла.

-Ох, це вже завтра? – сумно запитала вона. – Може перенесемо цю поїздку, га? Твоя мама, думаю, не образиться…

-Е, ні! Ми вже три рази переносимо! Все, збирай речі завтра ми їдемо в село. Вже скільки часу одружені, а ти зі свекрухою не знайома!

Настя тільки зітхнула… Вона почала готуватися до найгіршого…

…Настя з Миколою приїхали в село. Микола відкрив багажник машини і дістав пакети з гостинцями.

Вони зайшли в двір і в ту ж мить їм назустріч вийшла, усміхнена жіночка, Ніна Іванівна.

Настя, як її побачила, то їй аж посміхнутися захотілося.

А Ніна Іванівна до неї інакше як «доню» і не звертається, найсмачніші шматочки їй підкладає, Миколу, сина свого, одно просить:

-Іди, для Насті подушку пом’якшу принеси… Город сам полий, Насті ще народжувати, нічого їй важке тягати… З Настунею, дивись, не сварися!

Микола тільки й сміявся – не зрозумієш, чия мати, говорить.

Вони повернулися в місто, і Настя з подругами почала ділиться враженнями від поїздки. А ті налаштовують її, мовляв, не вір їй, вона тільки для вигляду така добренька. Ось одружитеся й почнеться…

Одружилися. Чекала Настя, а воно не починається. Свекруха вся у справах, турботах – у селі сидіти ніколи. Після весілля день у них погостювала і додому. У рідкісні телефонні дзвінки кличе їх до себе, свіжим повітрям подихати.

А як приїдуть, Насті, нічого робити не дає, відпочивати каже – жінка ж первістка чекає.

Абияк Настя собі роботу на кухні знайшла – не сидіти ж весь день на лавці, хоч обід приготує і то допомога.

Як народився внук, то Ніна Іванівна вмовила його до себе привезти хоча б на місяць. Тут і повітря свіже, і продукти зі свого городу, та й взагалі Насті легше буде.

Живе Настя у свекрухи, як у Христа за пазухою. Коли весь час з малюком, то прополоти грядку за відпочинок рахується. А синочок на свіжому повітрі так солодко спить, що і вона півгодини подрімати встигає. А як вони з Ніною Іванівною сміються, як шепочуться! Немов подруги нерозлучні.

Через місяць Настя їхати не хотіла з села. Так і жила б з Ніною Іванівною, поки малюк росте. Щоправда, вона її зараз по імені не кличе, мамою називає.

Повернулася в міста, Оленка запитує:

-Ну, як ти? Що там свекруха?

-Оленко, у мене не свекруха, а золото!

-Та не може бути! Всі вони за своїх синочків переживають і вважають, що їм погані дружини дісталися.

-А моя не за сина, а за сім’ю переживає. Щоб злагода у ній була, щоб Микола зі мною не сварився, і час відпочивати мав. Каже, у жінок завжди багато справ, якщо не дати собі відпочити, то всій сімʼї недобре.

-Настю, не буває таких свекрух…

-Не віриш – твоя справа. Може й не на порожньому місці ходять такі думки. І трапляються різні мами. Але нам з нею нема чого ділити, кожна на своєму місці знаходиться, ось що важливо.

Мій син одружиться, і я для його дружини постараюся гарною свекрухою стати.

Так дивишся, ланцюжок хороших свекрух з’явиться. І ти зі своєю постарайся спільну мову знайти, не суперниці ви, а любите одну людину, щоправда, кожен по-своєму…

Навігація записів

– Поки ти бігаєш і розв’язуєш усі проблеми за них, вони ніколи жити не навчаться! І тобі допомагати не стануть! Тобі вже не двадцять, здоров’я дається взнаки. Перекривай краник, та рятуй себе сама! Вона так і вчинила…

Related Articles

– Поки ти бігаєш і розв’язуєш усі проблеми за них, вони ніколи жити не навчаться! І тобі допомагати не стануть! Тобі вже не двадцять, здоров’я дається взнаки. Перекривай краник, та рятуй себе сама! Вона так і вчинила…

Viktor
16 Квітня, 202616 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Поки ти бігаєш і розв’язуєш усі проблеми за них, вони ніколи жити не навчаться! І тобі допомагати не стануть! Тобі вже не двадцять, здоров’я дається взнаки. Перекривай краник, та рятуй себе сама! Вона так і вчинила…

Ти голубці зробила, Ірино? Щось я їх не бачу, – кажу, знімаючи втомлено плащ у коридорі. – Ні, не зробила, не мала часу, – спокійно відповідає мені донька, навіть не відриваючись від телефону. Я завмерла біля порога. У повітрі пахло чим завгодно — мийним засобом, свіжим пранням, парфумами Ірини — але тільки не домашнім затишком, не тушкованою капустою і не м’ясом з рисом. – Я ж просила тебе по телефону, щоб ти їх приготувала. Скучила я за нашою смачною їжею, – кажу доньці, повільно заходячи в хату. Ноги гудуть після тривалої дороги. Пересадки, митниця, валізи, які здавалися важчими, ніж зазвичай. Я додому приїхала. Про свій приїзд всіх заздалегідь попередила. Кожен кілометр дороги, кожну годину в автобусі я уявляла собі цей момент: відчиняються двері, а там — тепло, пара від баняків і цей особливий аромат, який буває тільки вдома. Всю дорогу мріяла, як я поїм голубці, а мені навіть картоплі смаженої не запропонували

Viktor
16 Квітня, 202616 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ти голубці зробила, Ірино? Щось я їх не бачу, – кажу, знімаючи втомлено плащ у коридорі. – Ні, не зробила, не мала часу, – спокійно відповідає мені донька, навіть не відриваючись від телефону. Я завмерла біля порога. У повітрі пахло чим завгодно — мийним засобом, свіжим пранням, парфумами Ірини — але тільки не домашнім затишком, не тушкованою капустою і не м’ясом з рисом. – Я ж просила тебе по телефону, щоб ти їх приготувала. Скучила я за нашою смачною їжею, – кажу доньці, повільно заходячи в хату. Ноги гудуть після тривалої дороги. Пересадки, митниця, валізи, які здавалися важчими, ніж зазвичай. Я додому приїхала. Про свій приїзд всіх заздалегідь попередила. Кожен кілометр дороги, кожну годину в автобусі я уявляла собі цей момент: відчиняються двері, а там — тепло, пара від баняків і цей особливий аромат, який буває тільки вдома. Всю дорогу мріяла, як я поїм голубці, а мені навіть картоплі смаженої не запропонували

Я пішла. Серце було не на місці, хотілося взяти ремінь і повчити цю дівчинку…

Viktor
16 Квітня, 202616 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я пішла. Серце було не на місці, хотілося взяти ремінь і повчити цю дівчинку…

Цікаве за сьогодні

  • Настя мила холодильник, як раптом на кухні зʼявився її чоловік. – Микольцю, а ти чого так рано сьогодні? – здивувалася жінка. – Привіт, кохана! Так я ж відпросився раніше. Ти що забула куди ми завтра їдемо? Настя задумалася і раптом спохмурніла. – Ох, це вже завтра? – запитала вона. – Може перенесемо, га? – Е, ні! Все, збирай речі! Їдемо в село. Зранку Настя стояла у дворі в свекрухи. Коли вона її побачила, то застигла від здивування
  • – Поки ти бігаєш і розв’язуєш усі проблеми за них, вони ніколи жити не навчаться! І тобі допомагати не стануть! Тобі вже не двадцять, здоров’я дається взнаки. Перекривай краник, та рятуй себе сама! Вона так і вчинила…
  • Ти голубці зробила, Ірино? Щось я їх не бачу, – кажу, знімаючи втомлено плащ у коридорі. – Ні, не зробила, не мала часу, – спокійно відповідає мені донька, навіть не відриваючись від телефону. Я завмерла біля порога. У повітрі пахло чим завгодно — мийним засобом, свіжим пранням, парфумами Ірини — але тільки не домашнім затишком, не тушкованою капустою і не м’ясом з рисом. – Я ж просила тебе по телефону, щоб ти їх приготувала. Скучила я за нашою смачною їжею, – кажу доньці, повільно заходячи в хату. Ноги гудуть після тривалої дороги. Пересадки, митниця, валізи, які здавалися важчими, ніж зазвичай. Я додому приїхала. Про свій приїзд всіх заздалегідь попередила. Кожен кілометр дороги, кожну годину в автобусі я уявляла собі цей момент: відчиняються двері, а там — тепло, пара від баняків і цей особливий аромат, який буває тільки вдома. Всю дорогу мріяла, як я поїм голубці, а мені навіть картоплі смаженої не запропонували
  • Я пішла. Серце було не на місці, хотілося взяти ремінь і повчити цю дівчинку…
  • Борис приїхав у рідне село з закордону. Востаннє він був удома сім років тому. Село дуже змінилося. Розцілувавши батьків, Борис одразу попрямував на цвинтар. Памʼятник його Інні він знайшов легко. Там стояла молода дівчина і плакала. Дівчина дбайливо поправила вінок і погладила фото матері. – Уляна? – гукнув він її. – Ви хто? – здивовано запитала дівчина. – А я… Твій батько! Уляна застигла від здивування
  • Віра та Віктор розлучилися. Після розлучення чоловік відмовився віддавати ключі від квартири – Віро, у цьому будинку живуть мої діти! А раптом щось трапиться, – пояснював Віктор. – Добре. Тільки дзвони, будь ласка, якщо зберешся приїхати, – погодилася Віра. – Переживаєш, що з коханцем застану? – Сказав чоловік і сам зніяковів. Через 3 тижні після розлучення Віктор зателефонував, і повідомив, що зараз приїде
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes