Майже цілу ніч Галина не спала. О 2-й годині ночі чоловік боляче тицьнув її у бік і вилаявся,

– Припини хропіти, дістала!

Так, Галина почала похропувати уві сні, коли спала на спині, але раніше чоловік акуратно перевертав її на бік і все. Тепер же, голосно обурюючись, він її грубо штовхає або тицяє. 

У нього нерви міцні й він потім миттєво засинає, а вона п’є заспокійливі пігулки та не може заснути до ранку.

…Галина та Віталій одружені 27 років. Два роки тому вони мали срібне весілля. Вони його не відзначали. Чесно сказати, Віталій забув про таку важливу дату.

Він якраз купив нову машину, був щасливий і приділяв їй усю свою увагу. На стару машину пересів син.

Взагалі-то, подружжя накопичувало гроші на квартиру синові. У нього з’явилася дівчина.

Але… батько з сином вирішили, що треба брати машину, вони стрімко дорожчають, а син зі своєю дівчиною можуть поки що жити в його кімнаті. З Галиною ніхто не радився, хоча більшість грошей були її, вона заробляла більше за чоловіка.

Щоправда, після покупки нової машини вона почала відкладати свої гроші на свій рахунок, а не на його, як раніше. Чоловік спочатку образився.

Галина йому пояснила, що більше йому не довіряє, бо вони куплять ще й третю машину.

– Будь ласка, відкладай свої гроші на свій рахунок, у чому проблема? Ти ж знаєш, що в мене зарплатня не велика, що я можу відкласти?

Галина має вищу освіту. Вони з подругою Наталією приїхали з невеликого містечка до центру вступати у педагогічний університет. Дівчата без проблем вступили та успішно його закінчили.

Наталя пропрацювала у школі один навчальний рік та пішла. Вона закінчила курси перукарів, пройшла платну спеціалізацію у столиці у відомого майстра та відкрила свою перукарню. У неї були багаті батьки.

Галина затрималася у школі ще на якийсь час. Вона працювала перший рік, коли познайомилась із Віталієм. Галина проводила екскурсію для учнів випускного класу в індустріально-металургійному технікумі.

Віталій працював там майстром виробничого навчання. Він був молодий, високий, привабливий хлопець з гарним почуттям гумору. Майстер так цікаво розповідав про професію зварювальника, що навіть молода вчителька заслухалася.

– Я не думала, що так цікаво можна розповісти про таку звичайну не героїчну професію, – сказала вона йому після екскурсії.

Віталію теж сподобалася молода, струнка вчителька. Вона з таким захопленням слухала його. Вони почали зустрічатися, а за пів року одружилися. Весілля було скромним і небагатолюдним. Приїжджали батьки Галини.

Молоді жили з мамою Віталія, мали трикімнатну квартиру, а він був єдиним сином. Кімнати ізольовані, і вони не заважали один одному. Батько Віталія пішов з життя ще молодим.

А потім свекруха вирішила, що виконала свій материнський обов’язок і поїхала в іншу область. Як виявилось, вона познайомилася на відпочинку з чоловіком удівцем, і він зробив їй пропозицію.

У цій квартирі їхня сім’я живе досі. У свекрухи життя з новим чоловіком склалося вдало. Вона подарувала квартиру синові.

Мати Галини з дитинства вселяла їй, що вона повинна ідеально утримувати в порядку свій будинок, і щоб чоловік не помічав її зусиль.

Чоловіки не люблять, коли жінка влаштовує генеральне прибирання, прання та інші справи у їхній присутності, особливо у вихідний день, тому треба всі справи переробити до приходу чоловіка.

І Галина старалася. Вона вставала о п’ятій ранку, готувала сніданок і вечерю. Обідали вони у їдальні на роботі.

Приходила дружина з роботи раніше за чоловіка і встигала навести лад у квартирі, випрати, попрасувати, а ввечері готувалася до занять і перевіряла зошити.

Галині було 24 роки, коли з’явився син Сашко. Вона сиділа з дитиною вдома, їй стало легше, не треба ходити на роботу, а домашні справи молода мати встигала переробити, поки син спав. Він був спокійною дитиною.

Все було добре, але не вистачало грошей. Зарплата чоловіка була невелика, а допомога на дитину в ті роки не відрізнялася щедрістю.

Якось подруга Наталія прийшла до неї із подарунком для Сашка. Чоловік був на роботі.

Галина попросила в неї борг грошей до зарплати Віталія. Подруга грошей дала, а потім сказала:

– Слухай, дитині вже 10 місяців. Давай приїжджай до мене вечорами в перукарню. У мене працює дуже добрий майстер манікюру Юля. Ти в неї пройдеш стажування, а я не братиму з неї за оренду кабінету. Увечері години 2-3 батько може посидіти із сином. Відкриєш свій кабінет. Знаєш, що на манікюрі дуже добре заробляють. Хоч би які часи були, жінки завжди стежать за своїми нігтями.

Галина виявилася старанною ученицею. Вона почала займатися манікюром, пізніше освоїла педикюр.

Галина взяла в оренду кабінет у перукарні, що тільки но відкрилася, неподалік будинку. Гроші на інструменти та матеріали позичила подруга.

Галина працювала вечорами з 17 до 22 години без вихідних. Віталій залишався із сином. Базу вона набрала порівняно швидко.

Виявляється, є багато жінок, які працюють днем і їм зручніше відвідувати майстрів ввечері. До школи Галина не повернулася.

Жити стало веселіше. Віталій так і працював майстром на старому місці, його все влаштовувало.

Вони купили машину, зробили гарний ремонт у квартирі, їздили відпочивати на море. Щоправда, Галина з’їздила з ними лише тричі.

Влітку починався посилений попит на її послуги, особливо на педикюр. Віталій став ще більше цінувати свою дружину.

– Здобувач ти моя, – говорив він їй ніжно.

Через шість років у них з’явилася донечка Інна. Галина не могла покинути роботу, боялася втратити своїх клієнток.

Вона найняла для доньки няню та продовжувала працювати, але тепер з обіду і до 20 години. За рік син пішов у перший клас.

Школа була поруч, і незабаром він почав самостійно повертатися додому.
Після народження дочки роки для Галини стрімко полетіли.

Росли діти, зростали витрати та проблеми. І Галина працювала, працювала і працювала… Поки що людина живе їй завжди щось треба.

Вона майже не відпочивала. Додому їздила рідко на похорон батька і так зрідка на три дні провідати матір.

Ось уже й Сашкові 24 роки, доньці -18 років. Сашко закінчив юридичний факультет університету. Високооплачувану роботу, звісно, не знайшов. Працює за дуже скромну винагороду. Інна навчається у технологічному коледжі.

Сашко рік тому привів до будинку свою дівчину Аню. Аня не місцева, вона ще на третьому курсі університету на економічному факультеті. Аня вже рік живе з ними, але тримається відсторонено. Вона приходить із занять і закривається у своїй кімнаті.

Якось Галина раптом зрозуміла, що вона вже давно не має дружної, згуртованої родини, як раніше. Вони перестали спілкуватися і живуть, як сусіди в комунальній квартирі.

Чоловік все частіше і частіше гарчить і зриває на ній свій поганий настрій. Вона зайвий раз не лізе до нього з питаннями та співчуттям, щоб не потрапити під гарячу руку.

Її добрий і уважний син тепер сидить за зачиненими дверима з Анею. Галина до них не заходить.

Одного разу хотіла прибрати бардак у їхній кімнаті, але потім передумала, хай живуть, як їм подобається.

Дочку теж не змусиш стежити за порядком у кімнаті. Галина вмовляє її, але дочка грубить у відповідь:

– Не лізь до мене зі своїм порядком, набридла!

Мати не витримує і сама робить генеральне прибирання. Останнім часом Інна зовсім нахабніла, свої брудні речі кидає на підлогу у ванній, не хоче навіть кришку кошика відкрити.

Вчора Галина поспішала на роботу і попросила невістку завантажити в посудомийну машину посуд, і протерти підлогу на кухні.

– Я до вас у хатньої робітниці не наймалася, – відповіла Аня і зачинила двері в неї перед носом.

***
…Галина так і не заснула після поштовху чоловіка. О 5 годині ранку вона встала. Приготувала сніданок, поставила в духовку запікати м’ясо на вечерю.

Галина чистила картоплю, а в душі кипіла образа. Вона намагалася зрозуміти, коли, коли вона стала для чоловіка і дітей зручною домробітницею і постачальником?

Коли вони перестали бачити в ній дружину та матір?

Родичі прокинулися, дружно поснідали кашею та омлетом. Дякую ніхто не сказав.

Першим пішов Віталій, потім Інна. Перед відходом вона кинула свою блузку на стілець і сказала:

– Вона мені потрібна до вечора, терміново випери!

Аня наводила красу у своїй кімнаті, а син звернувся до матері:

– Будь ласка, не завантажуй Аню роботою. Вона вчора дуже засмутилася і навіть плакала, якщо ти її ображатимеш, я перестану тебе вважати своєю матір’ю, запам’ятай!

Усі розійшлися. Галині працювати до 10 години. Вона взяла телефон і скасувала всі візити клієнток, які були розписані на місяць вперед.

Сходила на роботу, зібрала всі інструменти та матеріали, розрахувалася із господаркою за оренду приміщення.

Галина повернулася додому, залишала у дорожню сумку свої нечисленні речі, зібрала документи. На холодильник магнітом прикріпила записку:

“Дорогі мої, я зрозуміла, що не потрібна вам, як дружина і мати, а домробітницею бути втомилась. Я впевнена, вам буде краще без мене.”

А потім вона викликала таксі та поїхала на вокзал. Мати здивувалася, побачивши дочку на порозі рідного дому:

– Галю, як ти дізналася, що я хворію? Хотіла тобі подзвонити та побоялася зривати тебе, знаю, що ти вся в роботі.

– Мамо, я поживу в тебе. Мені треба знайти себе, я втратила себе. Я перестала існувати як особистість. Я почуваюся загнаним конем, – сказала Галина, обіймаючи матір і заплакала.

Галина, звичайно ж, сподівалася, що чоловік умовлятиме її повернутися, що діти попросять вибачення…

Чоловік навіть не подзвонив. Зателефонувала Інна:

– Як ти могла? Поїхала і не випрала мою блузку? І так, без тебе краще, ніхто не капає на мозок.

Галина вже п’ять місяців живе з матір’ю. Вона її єдина дочка. Мати сильно здала, часто хворіє.

Галина у рідному місті знімає невелике приміщення та займається своєю справою. Вона тепер працює у комфортному графіку.

Доходи її стали нижчими, але й витрат у неї тепер набагато менше. Подруга Наталія дзвонить, підтримує Галину та повідомляє новини.

Віталій невдовзі після від’їзду дружини пішов до своєї самотньої бездітної колеги. У них уже кілька років були близькі стосунки.

Інна привела в будинок свого друга однокурсника,

– А чому Саші можна, а мені ні?

Батько дає їй гроші на життя, але їй не вистачає, і вона постійно їздить до нього і просить ще грошей, попросила б у матері, але соромно, вона ж перша сказала, що без неї краще.

Молодь постійно скандалить, ніхто не бажає готувати та наводити лад у квартирі.

Галина, звичайно, хвилюється за дітей, але заспокоює себе думкою, що вони вже цілком дорослі та не потребують її, навіть не дзвонять.

Зрада чоловіка її здивувала. Вона так запрацювалася, що не помітила як він охолов до неї.

Галина подала заяву на розлучення та на поділ майна, їй гірко та прикро, що у 49 років вона залишилася біля розбитого корита, без сім’ї, якій вона присвятила 27 років свого життя.

А найприкріше те, що вона сама у всьому винна.

Жінка не повинна повністю розчинятися у сім’ї. Сім’я цього ніколи не оцінить і стане витирати об неї ноги.

Ось така історія. Ставте вподобайки та залишайте ваші думки у коментарях!