Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Щойно! Іллєнко просто з передової: Поки я ще жuвuй звeртаюся до кожного, хто вважає себе укрaїнцeм… Шановне панство!…

Щойно! Іллєнко просто з передової: Поки я ще жuвuй звeртаюся до кожного, хто вважає себе укрaїнцeм… Шановне панство!…

admin
30 Липня, 202230 Липня, 2022 Коментарі Вимкнено до Щойно! Іллєнко просто з передової: Поки я ще жuвuй звeртаюся до кожного, хто вважає себе укрaїнцeм… Шановне панство!…

Андрій Іллєнко

Дозволю собі особисте звернення до кожного, хто вважає себе українцем.

Пишу це за кількасот метрів від піdaрських позицій, під мінометним обстрілом і серед звуків артилерійської канонади та стрілецького бою, який не припиняється цілодобово.

Шановне панство!

Мені реально вже неприємно відкривати цей довбаний фейсбук. Не тому, що я прочитаю там про чергові звірства ублюдків. Жахлива розправа над полоненими аз0вцями і чергове вбивство українських дітей викликає лють і бажання знищувати ворогів.

Але цей абсолютно нескінченний потік внутрішнього срачу між своїми задовбав вже остаточно! Ви розумієте, що це деморалізує солдат на фронті? Вони це все читають. І питають в тому числі мене, як це все сприймати.

Я навіть не буду повторювати, що було останнім «срачем дня» і «срачем тижня». Це абсолютно порожнякова ахінея, це просто смішно, якби не було так сумно.

Іде люта, страшна війна за існування нашої нації. І якщо ми будемо зараз думати про наступні вибори — нам кінець.

Кажу це як український націоналіст, який ніколи не змінював і не змінить своєї ідеології та не бігав з партії в партію під кожні вибори. Але я при всьому своєму внутрішньому радикалізмі та детальному практичному знанні, якого гівна варті 90% нашого «політикуму» — не дозволив собі після 24.02. жодного разу зайнятися виясненням хто більший патріот. Хоча маю на це моральне право.

Так от. Не знаєте, що робити — ідіть в армію. Не можете в армію — волонтерте, допомагайте військовим, скидайте донати. Зрозумійте, що кожне ваше слово в публічному просторі — це зброя.

Ваше слово чи дія наближають нашу перемогу чи віддаляють? Піднімають дух армії чи розкладають?

Це єдині критерії, які зараз важливі. Все інше — сміття.

Навігація записів

Нoвuй бaтaльйoн “Тигp” в РФ гoтoвий дo вiдпpaвки в Укpaїну нa вiйну. У мepeжi aжioтaж
“Цe мoя Бaтькiвщинa, тyт я нaрoдuвcя i вuрic…” Чoлoвiк пoвeрнyвcя з Вeлuкoї Брuтaнiї, щoб зaхuщaтu Укpaїнy

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
  • Тридцятирічна Люба, яка працювала швачкою на фабриці, вперше в житті збиралася вийти заміж, радіючи, що у неї солідний наречений, з посадою, та й старший за неї, тож мудріший буде. Вийшовши на ґанок, Аркадій, розкинувши руки в різні боки, вигукнув
  • – Та кому ти потрібна? – прокричав Павло. Потім плюнув і пішов. А вона до вікна підбігла і дивилася, як йде людина, з якою вони прожили 15 років.
  • — Ти не повіриш, вона приїхала до мене на роботу з сином і попросила взяти його на п’ять днів. Бо вона терміново лягає в лікарню, а її чоловік, той самий байкер на ім’я Борис, і батько дитини, поїхав кудись далеко на байкерський фестиваль. І головне — вона не хоче йому казати, що їй погано. При цьому рідна сестра Юлі, яка її іноді виручає, поїхала відпочивати, а всі її друзі — люди несімейні й ненадійні, — Петро розвів руками. — Ну ти ж їх пам’ятаєш, вони обоє дивні, ми з тобою в гостях у друзів з ними якось пару разів перетиналися.
  • — Та кому потрібні ваші соління! — раптом вибухнула невістка. — Ми просто хотіли допомогти вам відчути себе потрібними! Щоб ви не сиділи там удвох! — О, яка зворушлива турбота, — я не змогла стримати іронії. — Дякую, люба. Ми це оцінили. Тепер ми відчуваємо себе абсолютно потрібними… одне одному. На цьому, мабуть, закінчимо. Нам з батьком час пити чай.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes