Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Щойно! Це нарешті сталось: Зеленський відзвітував. Підписали документи – “зшиють країну”

Щойно! Це нарешті сталось: Зеленський відзвітував. Підписали документи – “зшиють країну”

admin
24 Вересня, 202024 Вересня, 2020 Коментарі Вимкнено до Щойно! Це нарешті сталось: Зеленський відзвітував. Підписали документи – “зшиють країну”

Під час офіційного візиту Президента України Володимира Зеленського до Словацької Республіки було підписано низку українсько-словацьких документів.

Про це повідомляє пресслужба Офісу президента.

Так, у присутності глав двох держав міністр інфраструктури України Владислав Криклій і міністр транспорту та будівництва Словаччини Андрей Долежал підписали Угоду між урядом України та урядом Словацької Республіки про визначення умов використання визначеної частини повітряного простору Словацької Республіки у зв’язку з наданням послуг з обслуговування повітряного простору призначеним українським провайдером аеронавігаційного обслуговування у Міжнародному аеропорту «Ужгород».

Володимир Зеленський у заяві для представників ЗМІ після зустрічі з Президентом Словацької Республіки Зузаною Чапутовою у Братиславі зазначив, що одним з ключових питань їхніх перемовин стало відновлення повноцінного функціонування Міжнародного аеропорту «Ужгород».

«Сьогодні ми підписали угоду, яка усуне останні перешкоди й дозволить нам відновити регулярні польоти до міста Ужгорода. Ця угода є насправді дуже важливою для мене. Це – один з інструментів, що дозволяє «зшити» Україну, відновивши авіаційний місток між Заходом і Сходом», – сказав Глава Української держави.

Президент подякував словацькій колезі за конструктивну позицію.

«Ми узгодили, що маємо завершити роботу над технічними питаннями для імплементації цієї угоди», – зазначив він.

Підписання документа дасть змогу відновити повноцінне функціонування Міжнародного аеропорту «Ужгород» та зв’язати Закарпатську область авіаційним сполученням з іншими регіонами України, а також із закордоном.

В угоді враховано безпекові та оборонні аспекти, які випливають з членства Словацької Республіки в НАТО.

Владислав Криклій та Андрей Долежал також підписали Меморандум між Міністерством інфраструктури України й Міністерством транспорту та будівництва Словацької Республіки про співробітництво у сфері комбінованих перевезень у сполученні між Азією та Європейським Союзом через території України та Словаччини.

Доцільність підписання документа зумовлена наявністю у наших держав спільних інтересів у сфері забезпечення залізничних контейнерних перевезень на маршруті Азія (Китай) – Європа (Словаччина).

«Ми також домовилися, що будемо максимально використовувати наш транзитний потенціал. Йдеться про комбіновані перевезення за маршрутом Азія – Європа. Наші країни – це важливий транспортний міст, і наші спільні позиції будуть міцнішими, якщо ми створимо мультимодальні логістичні центри з обробки вантажів на згаданому маршруті», – зазначив Президент України.

За його словами, підписаний сьогодні меморандум між Україною та Словацькою Республікою про співпрацю в галузі комбінованих залізничних перевезень дасть змогу продовжити реалізацію цього проекту.

Документ сприятиме реалізації проекту створення мультимодальних логістичних центрів (терміналів) в Україні та Словаччині з обробки вантажів на цьому маршруті, що в підсумку зміцнить стратегічну позицію двох держав як транспортного мосту між Заходом і Сходом.

Меморандум також дасть змогу перевести в практичну площину реалізацію згаданого проекту, зокрема сформувати відповідну двосторонню робочу групу та створити підґрунтя для проведення переговорів з китайською стороною.

Джерело

Навігація записів

Ця ганьба російської авіації увійде в світову історію! Вперше у 21-му столітті в Росії відбулася подія, яка не має аналогів
Верещук прокоментувала скaндaл навколо її знайомства з російською журналісткою Мариною Ахмедовою

Related Articles

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

— Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Viktor
16 Лютого, 202616 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до — Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Цікаве за сьогодні

  • Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?
  • – Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.
  • – Я своє не віддам. Двадцять років – це моє, розумієш? Двадцять років… А ти… ти просто зіскочила на чужий поїзд. Але це не твій маршрут. Не твоя станція
  • – Я поїду до батьків на тиждень. Чоловік навіть не запитав, чому. Лише знизав плечима: – Як хочеш. Я не тримаю. Вона поїхала. І не повернулась за тиждень. І не за два. Василь не скучав, але він почав помічати, що хата порожня. Що чай сам не заварюється. Що сорочки лежать брудні. Що тиша ріже вуха.  Василь уперше в житті прибирав сам, варив щось примітивне, пробував полагодити праску. А ще – сидів на лавці й мовчки дивився на захід сонця. І згадував
  • Тісто вона замішувала з вечора. Руки рухалися звично, майже без участі голови – голова була зайнята іншим, прокручувала давню розмову, яка ніяк не хотіла вивітрюватися з пам’яті.
  • Вийдеш за мене, Настю? Я не обіцяю золотих гір, але обіцяю, що ніколи не зраджу. Весілля було скромним, сільським. Було багато сміху, пісень і справжніх людей. Петро вперше за довгі роки танцював, а Марія сяяла від щастя. Минуло ще п’ять років. Полінка вже підросла, стала помічницею по господарству. У Андрія з Настею народився ще й синок, маленький Павлик. Жили дружно, працювали, відбудували стару хату, зробивши її сучасною та затишною. Був теплий травневий вечір. Сім’я зібралася на подвір’ї святкувати день народження Полінки. Андрій розпалював мангал, діти бігали навколо пса, Марія з Настею виносили на стіл салати. Раптом біля воріт зупинилася машина. Не та стара модель, до яких звикло село, а новенька, дорога іномарка. З неї вийшов чоловік. Він виглядав втомленим, з передчасною сивиною на скронях і в дорогому, але пом’ятому костюмі
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes