Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • – Що у вас за сім’я, як разом за стіл не сідаєте? – Я й гадки не мала, що свекруха вибухне через таку дрібничку

– Що у вас за сім’я, як разом за стіл не сідаєте? – Я й гадки не мала, що свекруха вибухне через таку дрібничку

Viktor
4 Вересня, 20254 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до – Що у вас за сім’я, як разом за стіл не сідаєте? – Я й гадки не мала, що свекруха вибухне через таку дрібничку

Коли Святослав запропонував жити з його мамою – я погодилась. Мені завжди подобалась Лариса Петрівна, ми доволі гарно ладнали й ніколи не сварились. Та після переїзду свекруха дуже змінилась. Вона вирішила, що краще знає, якою має бути дружина її сина. 

 – Ти зранку йому смаж яєшню з салом. І чай заздалегідь завари, щоб вихолов. 

 Спочатку я мовчала, та згодом почала висловлювати свою думку, часом жартома, а деколи й серйозно. Це страшенно ображало Ларису Петрівну.

 – А Святик полюбляє одягати випрасовані речі.

– То нехай мокрі вбирає, на ньому висохнуть і не треба буде прасувати. 

 – Що ти за дурниці верзеш! Подивись, ходить, наче корова його пережувала.

 – Хто знає, може так і було.

 – Та що з тобою не так? Чи тебе мати не вчила, як треба?

 – Прислугою бути точно не вчила!

Та з кожним днем нам ставало дедалі важче порозумітися. А після того, що сталося нещодавно, я взагалі замислилась про переїзд. Місяць тому я нарешті влаштувалась на гарну роботу. В приватну клініку медсестрою. І мені почали давати нічні зміни. І ось якось я повернулась додому дуже стомлена, поїла і лягла спати. Навіть не чула, коли з роботи повернувся Святослав. Та раптом почула голос Лариси Петрівни:

 – Ти чого спиш? Святик їсти хоче.

 – То най їсть. Там є картопля і відбивні.

 – Ти що? Він сам мусить вечеряти? Без дружини? Де ти таке бачила?

 – Я стомилась!

 – Та хай там що – сім’я має вечеряти за одним столом! Це ж головне! 

 – Це ваше правило, не моє!

Та вона не ніяк не могла заспокоїтись. Стояла наді мною й сварилась. А тоді утнула таке, що взагалі в голові не вкладається. Взяла й вилила мені на голову склянку холодної води. Звісно я встала, але пішла не на кухню до чоловіка, а до шафи – збирати валізу.

 – І куди ти підеш? Кому така потрібна?

– Та кому ви потрібні з цими своїми правилами!

Я поїхала до подруги, а чоловік вслід за мною. Він забрав мене до готелю. Та благає все ж повернутися в дім своєї мами, каже, що нам зараз надто дорого орендувати житло. Утім мені байдуже. Не терпітиму такого більше ні дня. А ви що б сказали на такі претензії свекрухи?

IrynaS

Навігація записів

Ніколи б не думaла, що опинюсь в центрі сусідських вoєн, та з моїми сусідами так не виходить
Баклажани по-корейськи на зиму. Супер – закуска на будь-який випадок

Related Articles

Я не дам твоїй мамі більше ні гривні, бо не збираюся виставляти наше майбутнє на торги лише тому, що твоя мама знову повірила в казку про швидке багатство, — Марія спокійно поставила горнятко на стіл, але в її голосі бриніла така впевненість, що Дмитро мимоволі випрямив спину. Він сидів навпроти, вивчаючи візерунок на скатертині, і намагався підібрати слова. Але слова, як на гріх, кудись зникли. Залишилося тільки відчуття провини, яке він тягнув за собою вже не перший рік. — Маш, ну вона ж хотіла як краще. Каже, що всі зараз так заробляють. Якісь там цифрові активи, міжнародні платформи… Вона просто хоче, щоб ми нарешті купили собі те велике житло, про яке мріяли. Розумієш? Вона не для себе, вона про нас думає. — Дмитре, ти доросла людина. Тобі тридцять чотири роки. Ти справді віриш, що хтось у телефоні просто так подвоїть твої заощадження за тиждень? Це не інвестиції, це ілюзія. І я не дозволю витрачати наші спільні кошти на те, щоб купувати комусь у повітрі черговий замок. Ми працюємо по десять годин на добу не для того, щоб подарувати ці гроші пройдисвітам

Viktor
27 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я не дам твоїй мамі більше ні гривні, бо не збираюся виставляти наше майбутнє на торги лише тому, що твоя мама знову повірила в казку про швидке багатство, — Марія спокійно поставила горнятко на стіл, але в її голосі бриніла така впевненість, що Дмитро мимоволі випрямив спину. Він сидів навпроти, вивчаючи візерунок на скатертині, і намагався підібрати слова. Але слова, як на гріх, кудись зникли. Залишилося тільки відчуття провини, яке він тягнув за собою вже не перший рік. — Маш, ну вона ж хотіла як краще. Каже, що всі зараз так заробляють. Якісь там цифрові активи, міжнародні платформи… Вона просто хоче, щоб ми нарешті купили собі те велике житло, про яке мріяли. Розумієш? Вона не для себе, вона про нас думає. — Дмитре, ти доросла людина. Тобі тридцять чотири роки. Ти справді віриш, що хтось у телефоні просто так подвоїть твої заощадження за тиждень? Це не інвестиції, це ілюзія. І я не дозволю витрачати наші спільні кошти на те, щоб купувати комусь у повітрі черговий замок. Ми працюємо по десять годин на добу не для того, щоб подарувати ці гроші пройдисвітам

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Цікаве за сьогодні

  • – Живи тут, не зaвaжай! – Дeнис грюкнyв бaгажником і гuдлuво обтрусив рyки
  • — Микитo, — я зaйшла до нього в кiмнату, де він сидів за кoмп’ютером. — Мoжеш позичити мені грошей? На пoхід Ані з класом. Я через три дні поверну, як тільки зарплату отримаю. — Знову гроші? На примхи твоєї доньки? — Які примхи? — я розгубилася. — Там весь клас іде, всі батьки скидаються… — Ось нехай інші батьки й скидаються! — голос Микити підвищився. — Я що, повинен оплачувати всі її розваги? — Але ж ми домовлялися про спільний бюджет…
  • «Я всього на пару тижнів, поки не знайду квартиру». Пустив жінку (43 роки) пожити. Але через місяць вона таке утнула що мусіла піти тієї ж миті…
  • Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…
  • Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини
  • Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes