Ніколи б не думала, що опинюсь в центрі сусідських воєн, та з моїми сусідами так не виходить

Ми з чоловіком живемо в селі. Збудували власний дім, упорядкували подвір’я та сад. Господарки не тримаємо, живемо, як міські люди. З будівництвом будинку нам дуже допомагали свекри. Вони давно живуть за кордоном.

І от збудували ми будинок мрії, а сусіди спокою не дають. З одного боку від нас живуть люди, яких ми бачимо лише, як випадково зустрінемо на вулиці. Між нами величезний паркан, який вони звели.

З іншого боку сусіди тримають величезне господарство: і свині, і кури, і корови, і купу всього. Це постійні крики зранку, сморід і гній. Мало того, що самі в тому всьому гребуться, то ще і ми через те спокою не маємо. Я вже не раз просила і казала:

– Ви своїх тварин тримайте біля себе. Бо їх випускаєте, а вони йдуть до нас і гадять.

– Подивіться, які пани. Живуть в селі і тварини їм заважають.

Скільки просила і казала, а все без толку. Як женуть корови повз наш двір, то вони випорожняються, так само їх качки.

Одного разу до нас приїхали свекри. Я кілька днів готувалась до їх приїзду. Наготувала повно смачного, прибрала. А перед самим їх приїздом вибігла в магазин. Повертаюсь, а у мене в дворі лежить купа. Сусідська корова постаралась. Тут я вже не отримала і пішла до сусідки.

– Ти совість маєш? Дивись за своїми коровами, а не вони лазять по селу.

– Не хочеш, щоб зайшли в двір, то поставте ворота.

– На наступний раз, як зайдуть до мене твої гуси, то більше не вийдуть. Май на увазі.

– Тільки спробуй, то ти потім з хати не вийдеш.

Свекри все зрозуміли і нормально у нас відгостювали. Але тепер сусідка підкидає мені в подвір’я різну гидоту. Боюсь, що поруч яку наведе.

Як бути? Що з цим робити?