Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Серцe розрuвaється від бoлю, мій рідненький: зі сльозами на очах попрощалися з воїном Максимом Ангурцем

Серцe розрuвaється від бoлю, мій рідненький: зі сльозами на очах попрощалися з воїном Максимом Ангурцем

admin
25 Травня, 202225 Травня, 2022 Коментарі Вимкнено до Серцe розрuвaється від бoлю, мій рідненький: зі сльозами на очах попрощалися з воїном Максимом Ангурцем

Інтернет видання uazsu.fun з посиланням на Газета “Вісник Кіровоградщини”, повідомляє.Світловодськ попрощався з Максимом АнгурцемСьогодні Світловодська міська громада провела в останню путь земляка — солдата 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка Максима Ангурця, який загинув 14 травня в бою з російськими окупантами.

На прощальний мітинг на центральній площі Світловодська прийшли містяни та ті, хто проживає у Світловодську, рятуючись від воєнних дій у рідних населених пунктах. Ведуча Світловодського міського Палацу культури Руфіна Салабутіна розповіла присутнім про земляка. Траурну промову виголосив міський голова Андрій Маліцький. Квіти від імені народного депутата України Олеся Довгого і себе особисто принесла помічник-консультант Анна Трубаченко.

Відбулася церемонія прощання, пам’ять загиблого вшанували хвилиною мовчання. Під звуки військового оркестру труну понесли центральною вулицею, проводжаючи Максима Ангурця в останню путь. Поховали воїна на міському кладовищі (Нове місто), поряд з могилами інших загиблих в російсько-українській війні.Максим Ангурець народився у 2000 році.

Закінчив загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №10, потім Світловодський політехнічний фаховий коледж Центральноукраїнського національного технічного університету, влітку 2020 року склав іспити і продовжив навчання як студент заочної форми навчання економічного факультету ЦНТУ, був четвертокурсником. Військову службу за контрактом проходив із липня 2019 року.

Вічна пам’ять…Співчуття рідним… Втрата непоправна…

*У фоторепортажі обличчя військовослужбовців заблюрені задля їхньої безпеки.

Навігація записів

ЗСУ лiквiдувaлu двoх лідерів кaдuровського пoлку спецпрuзнaчення Рoсгвaрдії
Закінчення війни повинно зразу відкрити ворота для нового “плану Маршалла” для України, – Яценюк.

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Ніна Василівна почала дзвонити Андрію в квітні — часто, через день. То труба протікає. То паркан похилився після зими. То «щось недобре, тиск». Андрій їхав — бо мати, бо вона одна, бо «як не поїхати». Ірина залишалася з дітьми на їхній дачі, де треба було лагодити ґанок, завозити землю, розбирати старий сарай. Одного разу Ніна Василівна зателефонувала Андрію в присутності Ірини
  • Софійці завтра на свято в садочок треба вишиванка, — Світлана зайшла в кімнату, обтрушуючи краплі води з рук. — Ти ж забрав її з пошти? Я ще зранку просила, посилка прийшла ще вчора. Сергій на мить завмер, його персонаж на екрані з гуркотом вилетів за межі траси. Він повільно поклав джойстик на коліна і потер потилицю. — Вишиванка? Слухай, я забігався на роботі, там такий завал був у магазині техніки… Привезли нову партію смартфонів, треба було все прийняти, розставити. Давай завтра зранку заїду, встигнемо. — Садок на восьму ранку, Сергію. Пошта відкривається о дев’ятій. Ти серйозно? — Світлана відчула, як у неї починають тремтіти руки. — Я ж нагадувала тобі тричі. О восьмій ранку, об одинадцятій і о другій дня. Ти написав «ок». — Ну, сонечко, не роби з цього сцену. Світ не перевернеться. Ну, піде в звичайній білій кофтинці, ніхто й не помітить. Діти там взагалі не дивляться, у кого що вдягнене
  • Наступного дня Андрій поїхав на роботу, а Вікторія взялася розбирати коробки. Після тісної квартири дім здавався величезним. Кожен крок відгукувався луною, і це було прекрасно. Свобода, простір, можливість дихати на повні груди. — Потроху. Завтра мають привезти меблі. — Вона витерла пил із рук. — До речі, мама телефонувала. Хоче приїхати подивитися на дім. Вона прислухалася. Щось у його тоні насторожувало — занадто піднесений, занадто привітний.
  • Костянтин півночі то крутився в ліжку, то вставав і йшов на кухню випити води, то нервово знову і знову пробував увімкнути кондиціонер. Погода дійсно була спекотною, навіть вночі температура повітря не опускалася нижче тридцяти градусів. Вранці чоловік запропонував: — Марино, ти казала, що у тебе на похід до лікаря гроші відкладені. Тобі коли на прийом? — поцікавився за сніданком Костянтин.
  • Дружина вранці порозвішувала білизну сушитися, а сусід підкинув їй записку під двері, вσна була шо кована коли прочитала…
  • Мамо, ну що ви таке кажете? Марія нам допомагає. Вона ж як краще хоче. — Допомагає? Вона приходить у цех і каже, що ми неправильно рахуємо замовлення. Каже, що треба все переводити в якісь додатки, таблиці. Степане, ти тридцять років меблі робиш, ти що, без додатка не розберешся? Батько, Степан Іванович, лише буркнув щось під ніс. Він навіть не відірвався від екрана свого старого телефону, де з азартом грав у карти. — Мені ті таблиці до одного місця, — нарешті озвався він. — Я на око бачу, скільки ДСП піде на шафу. І ніякі комп’ютери мені не підкажуть краще за досвід. Маріє, ти б краще квіти на підвіконні полила, засихають вони в тебе. Марія відчула, як у грудях щось стискається. Вона працювала в великій ІТ-компанії провідним аналітиком. Її робочий день складався з мільйонних бюджетів, оптимізації процесів та складних логістичних схем. Вона звикла до професіоналізму, де кожна цифра має значення. А тут, у родині чоловіка, вона бачила хаос, який повільно, але впевнено вів їх до фінансового краху
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes