Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЦІКАВО
  • Рогалики на сметані з джемом — легка і проста випічка до чаю!

Рогалики на сметані з джемом — легка і проста випічка до чаю!

admin
18 Квітня, 202118 Квітня, 2021 Коментарі Вимкнено до Рогалики на сметані з джемом — легка і проста випічка до чаю!

Смачні, розсипчасті і красиві рогалики з тіста на сметані робляться дуже швидко, але так само швидко і з’їдаються. Начинку для таких рогаликів можна брати будь-яку — повидло, шоколад, родзинки і курагу, мак.

Рогалики залишаються смачними і на наступний після випічки день, варто тільки оновити присипку цукровою пудрою.

Ідеальний рецепт приготування чудової солодкої випічки, яка приємно здивує своїми хорошими смаковими якостями! Що може бути краще до чашечки чаю або кави?

Інгредієнти:

  • борошно — 260 г
  • сметана — 120 г
  • вершкове масло — 80 г
  • цукор — 80 г
  • яйце — 1 шт
  • розпушувач — 1 ч. л.
  • ванілін — 1 щіпка
  • сіль — 1 щіпка
  • яблучний джем

Приготування:

  1. Просіваємо в миску борошно, додаємо цукор, сіль і розпушувач. Перемішуємо.
  2. Додаємо охолоджене вершкове масло і швидко перетираємо руками до дрібної крихти.
  3. Додаємо злегка збите яйце і сметану в пісочну крихту.
  4. Перемішуємо спочатку лопаткою, потім руками.
  5. Кладемо тісто в пакет і прибираємо в холодильник на 15 хвилин.
  6. Розкачуємо тісто на присипаному борошном столі у велике коло товщиною 3-4 мм і ділимо на сегменти.
  7. На широкий край трикутника викладаємо джем, звертаємо.
  8. Викладаємо рогалики на деко, застелене пергаментом.
  9. Випікаємо при 180 С протягом 15 хвилин.

Смачного!

Джерело

Навігація записів

Від завтра, 19 квітня, розпочнеться прийом заявок на отримання “карантинних” 8 тисяч!
Сертифікат про імунітет до COVID буде сумісний з європейським – Шмигаль

Related Articles

Кaртопля рiзного кoльору, жoвта, біла, червона – яка смaчніша, яка крaще зберігається

Viktor
4 Травня, 20254 Травня, 2025 Коментарі Вимкнено до Кaртопля рiзного кoльору, жoвта, біла, червона – яка смaчніша, яка крaще зберігається

Тільки зараз спливла вcя пpавда пpо “генiя” Ленiна. Як виявилoся, Волoдя Ульянов насправді був…

Viktor
28 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Тільки зараз спливла вcя пpавда пpо “генiя” Ленiна. Як виявилoся, Волoдя Ульянов насправді був…

Як же Соромно, що не розуміли….Світлина 1976 року. Канадські хокеїсти з тризубами на футболках. А я, вболівав за совєтськіх

Viktor
5 Жовтня, 20245 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Як же Соромно, що не розуміли….Світлина 1976 року. Канадські хокеїсти з тризубами на футболках. А я, вболівав за совєтськіх

Цікаве за сьогодні

  • Кохана, вибач, мама з сестрою Соломією вирішили заскочити до нас на чай. Я на важливій зустрічі, не зміг одразу попередити. Пригости їх чимось, будь ласка». Дарія глянула на годинник. Вечір робочого дня, час, коли найбільше хочеться простого людського спокою. Вона щойно прийшла з роботи, скинула незручне взуття і мріяла про теплу ванну та тиху вечерю. Завтра — відповідальний день у школі, де вона викладала біологію, потрібно було підготувати матеріали для відкритого уроку. — Даша! — це вже був дзвінкий голос Соломії, сестри чоловіка. — Ми знаємо, що ти вдома! Світло горить, і ми чули, як чайник закипів. Давай швидше, у нас новини! Дзвінок у двері пролунав знову. Не короткий «дзинь», а довгий, наполегливий сигнал, який наче свердлив простір квартири
  • Коли мені було шість, мого тата не стало. Відтоді мене виховувала— жінка, яку я згодом навчилася називати мамою. А через багато років я знайшла листа, який тато написав за день до того, як усе змінилося.
  • Двадцять два роки шлюбу. Виростили сина. Пережили його перехідний вік і її власні сорок років. А тепер, мабуть, починалися її справжні п’ятдесят.
  • — Ой, та що ви таке кажете! — заголосила свекруха. — Це ж онучок! Ви зараз так говорите, а як побачите те маля, як на руки візьмете — то одразу розтанете і по-іншому заспіваєте! Коли з’явився Кирилко, бабуся прийшла, вручила подарунок, із цікавістю зазирнула у візочок і спокійно відбула додому.
  • – Світлано, ти не ображайся, але я бабусину квартиру Наталці віддам, – сказала Ніна Петрівна. – Чому їй? Бо у тебе все добре складається, а у Наташі – все шкереберть. Хай уже в неї бодай квартира буде. Це якось урівноважить ситуацію, – пояснила мати
  • Степане! Що сталося? — Ольга відчула недобре. — У нас пожежа? Пограбування? Чому ти пакуєш валізи? Степан навіть не підняв очей. — Ні, Олю, спокійно. Просто обставини змінилися. Наша компанія, ну, та, на яку я працюю, вони вирішили повністю згорнути діяльність тут. Керівництво переносить офіс за кордон, і вони поставили умову: або я переїжджаю з ними зараз, або контракт розривають без виплат. Ольга розгублено сперлася на одвірок. — Почекай. Але ж криза в країні вже не перший рік. Чому вони вирішили тікати саме сьогодні? Чому ти не казав мені про це вранці? — Олю, не починай! — Степан нарешті випрямився, і вона побачила, що його руки злегка тремтять. — Звідки я знаю, що там у головах у топменеджерів? Мені прислали лист годину тому. Сказали: «Збирайся». — І коли ти маєш їхати? — голос жінки став тихим. — Завтра. О шостій ранку я маю бути на вокзалі. Квитки вже куплені фірмою, всі документи на виїзд фірма вже теж робить сама. Ольга примружилася. Щось у його словах звучало фальшиво. — Квитки вже куплені? Степане, ти хочеш сказати, що за годину тобі встигли прислати лист, ти встиг погодитися, а вони — забронювати й викупити квитки? Не бреши мені
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes