Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Пpикpив собою чoтиpьох побpатимів, а сам загuнyв. Пастoр-капeлан, кіборг з ДАП Олeг Мaрiнчeнкo пoліг у бoю на Хeрсoнщині

Пpикpив собою чoтиpьох побpатимів, а сам загuнyв. Пастoр-капeлан, кіборг з ДАП Олeг Мaрiнчeнкo пoліг у бoю на Хeрсoнщині

admin
20 Серпня, 202220 Серпня, 2022 Коментарі Вимкнено до Пpикpив собою чoтиpьох побpатимів, а сам загuнyв. Пастoр-капeлан, кіборг з ДАП Олeг Мaрiнчeнкo пoліг у бoю на Хeрсoнщині

Євангельський християнин-баптист Олег Марінченко, який ще з 2014 року воював з Росією та служив капеланом і парамедиком, віддав життя за Україну. Це сталося на Херсонщині

Відповідну заяву поширило Капеланське служіння Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів (ВСЦ ЄХБ).

“Наш брат, парамедик, військовий капелан, кіборг ДАПу – Олег “Архітектор” Марінченко загинув від прямого попадання російської міни великого калібру у бліндаж, де саме й перебував і надавав невідкладну допомогу пораненим братам по зброї. Поклав свою душу задля врятування друзів своїх”, – йдеться у повідомленні.

Додаткові подробиці наводить член Нацради з питань телебачення і радіомовлення у 2015-2020 роках Сергій Костинський, що воював з Марінченком в одному підрозділі.

“Під час чергового мінометного обстрілу міна пробила бліндаж й уламки забрали його життя. Своїм тілом він закрив, і тим самим врятував життя, чотирьом побратимам… На початку війни він вже був важко поранений. Міг не повертатися в роту. Але відповідальність перед братами, перед Богом, не залишили йому вибору. Місяць тому він прийшов у наш взвод. За цей місяць став одним з нас. Найближчим Другом. Наставником. Лікарем. Завдяки йому ми почали регулярно збиратися на спільну молитву. Перед відрядженням ми так само молилися разом. Останнім його словом перед відходом у Вічність було слово “Амінь”. Він відійшов з посмішкою на обличчі. Перед цим ми разом з ним спали в одному бліндажі після важкого нічного чергування. Потім довго говорили. Потім молилися. Розділили каву та хліб”, – зазначає Костинський.

Починав війну Олег Марінченко ще у Донецькому аеропорту (ДАП). За це шанобливо іменувався “кіборгом”.

Джерело: Еспресо

Навігація записів

“Порa вaлuтu”, – на виїздi із Севастополя утвoрuвся велuчезний зaтор
Пeрeмoга для всієї Укpаїни: Уcик у яскрaвому пoєдинку здолaв Джoшуа і зaхистив пoяси в нaдважкій вaзі

Related Articles

Ви маєте віддати будинок нам. Це не чесно! Ви нас надурили! – сестра чоловіка волала на всю вулицю. Далі було ще гірше. Десять років ми з чоловіком у шлюбі. Маємо двох дітей. Та квартиру винаймаємо, не можемо ніяк придбати власну. Хоча гроші потроху збираємо. Нещодавно в чоловіка помер дідусь. Він залишив квартиру в центрі міста та напіврозвалену дачу на околиці. Коли зібралися ділити майно – сестра чоловіка Світлана зчинила скандал.

Viktor
12 Січня, 202612 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ви маєте віддати будинок нам. Це не чесно! Ви нас надурили! – сестра чоловіка волала на всю вулицю. Далі було ще гірше. Десять років ми з чоловіком у шлюбі. Маємо двох дітей. Та квартиру винаймаємо, не можемо ніяк придбати власну. Хоча гроші потроху збираємо. Нещодавно в чоловіка помер дідусь. Він залишив квартиру в центрі міста та напіврозвалену дачу на околиці. Коли зібралися ділити майно – сестра чоловіка Світлана зчинила скандал.

Ледве тримаючись на ногах, я вийшла у двір. Сніг майже не падав. І побачила її сліди. Ті самі – маленькі, акуратні, рівні. Від хвіртки до ґанку і назад. Такі, як вона завжди залишала. Я стояла і дивилася на них довго-довго. І питала у Бога – Як так може бути, що ще вчора людина ходила по землі, залишаючи свої сліди, а сьогодні її вже немає? Сліди є, а людини немає!

Viktor
11 Січня, 202611 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ледве тримаючись на ногах, я вийшла у двір. Сніг майже не падав. І побачила її сліди. Ті самі – маленькі, акуратні, рівні. Від хвіртки до ґанку і назад. Такі, як вона завжди залишала. Я стояла і дивилася на них довго-довго. І питала у Бога – Як так може бути, що ще вчора людина ходила по землі, залишаючи свої сліди, а сьогодні її вже немає? Сліди є, а людини немає!

– Тому що моєму синові – можна все! А тобі – ні! Ти тут не головний, зрозумів? – Голос був рівним, буденним, без тіні сумніву. – Живеш у моєму будинку – живи за моїми правилами!

Viktor
11 Січня, 202611 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Тому що моєму синові – можна все! А тобі – ні! Ти тут не головний, зрозумів? – Голос був рівним, буденним, без тіні сумніву. – Живеш у моєму будинку – живи за моїми правилами!

Цікаве за сьогодні

  • – Ганно, що відбувається? Ти припустилася трьох помилок у звіті. Трьох. За всю твою роботу – жодної, а тут одразу три. Вона моргнула, намагаючись сфокусувати погляд на його обличчі. Повіки налилися свинцем, думки поверталися повільно та неохоче.– Вибачте. Це не повториться. Але повторилося. Знову і знову. – Може, просто поговорити з ними? – запропонував Сергій за вечерею, колупаючи виделкою пасту. – Іван нормальний мужик, домовимося.
  • – Ну що та жінка? Сьогодні є, а завтра нема! А ми з тобою вже роками знаємося, разом виросли та з одної ложки їли кашу! – казали друзі. Я завжди старався дослухатися до їх думки чи поради. Бо друзі – це люди, перевірені роками. Та виявились, що це не так. Одне повідомлення в чат – і шлюб тріснув по швах. Та найболючіше було почути правду вже після розлучення. Тепер прошу вашої поради.
  • Але час йде своїм ходом. Олексій після восьмого класу поїхав до міста в училище. Вивчився на слюсаря, звідти і в армію пішов. Листи йому бабуся регулярно надсилала. З них він знав, що Борьку посадили за те, що той на машині когось збив. Що Лерка сина народила і батько начебто Борька, хоча він і рідня його кажуть, що неправда. І ще багато іншого. Відслужив Олексій і повернувся в рідне село. Бабуся не могла натішитися онуком.
  • Думала, що то лиш в кіно покажуть. Отож, через 2 роки після розлучення старшого син, молодший – Іван надумав одружуватись і сказав, що приведе наречену знайомитись. Ви не уявляєте моє здивування, коли я побачила синову майбутню дружину.
  • В спадок мені залишились три квартири, які успішно здаю, а сама живу з бабусею за містом. Вона часто мене попереджала, щоб не казала одразу про спадок. Бо всякі чоловіки бувають. Якби ж я тоді знала, що бабуся насправді була права, то такої б ситуації не відбулось.
  • Після десяти років роботи в Італії я повернулася додому, де мене зустріли несподівані вимоги дочки. Весь цей час я доглядала літню жінку за кордоном, щоб забезпечити собі гідну старість, тому що моє життя було непростим – чоловік «пішов у всі тяжкі» і виніс майже все з дому, а моя дочка чекала, що я допоможу їй фінансово. Моя донька та її сім’я чекали, що я допоможу їм купити квартиру, хоча я й так кожну копійку рахувала та жертвувала своїм добробутом, працюючи на пенсії.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes