Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • Повторюю щороку! Кращі баклажани по-грузинськи на зиму

Повторюю щороку! Кращі баклажани по-грузинськи на зиму

admin
22 Червня, 202122 Червня, 2021 Коментарі Вимкнено до Повторюю щороку! Кращі баклажани по-грузинськи на зиму

Відмінність грузинської кухні від нашої в тому, що там майже всі страви і заготовки на зиму, гострі, ароматні і пікантні. Таку закуску ви точно можете поставити на святковий стіл до різних м’ясних страв.

Про це пише Мій Світ, за матеріалами Мандаринка

Для приготування вам будуть потрібні такі інгредієнти:

  • баклажани – 1200 кг;
  • перець солодкий – 250 г;
  • перець гострий – 1-2 шт;
  • часник – 1 головка;
  • петрушка;
  • сіль – 2 ч.л;
  • цукор – 1 ч.л;
  • оцет 9% – 50 мл;
  • соняшникова олія.

Баклажани по-грузинськи: процес приготування

Баклажани ріжемо уздовж на смужки по 0.5 мм завтовшки. Солимо баклажани і залишаємо близько на 20 хвилин.

Солодкий перець очищаємо від насіння і разом з гострим перцем і часником перебиваємо занурювальним блендером до однорідного стану.

Дрібно січемо петрушку і змішуємо її з пюре з перців, додаємо сіль і цукор, оцет. Вимішуємо масу до однорідності. Залишаємо настоюватися на 15 хвилин.

Промиваємо баклажани під проточною водою, віджимаємо руками і обсмажуємо на невеликій кількості соняшникової олії до рум’яності з двох сторін. Охолоджуємо.

Стерилізуємо банки і кришки.

На дно банки кладемо трохи гострої маси, звертаємо баклажани рулетом і укладаємо до половини банки, знову пюре і докладаємо рулети до верху. Заливаємо в банки залишки соусу з перців.

Ставимо банки, накриті кришками в каструлю на рушник, наливаємо теплу воду і стерилізуємо з моменту закипання 20 хвилин.

Закручуємо кришки, перевертаємо і залишаємо остигати.

Зберігаємо в підвалі або в коморі. Таку закуску я завжди подаю з запеченим в духовці м’ясом і картоплею.

Навігація записів

Смачна борщова заправка на зиму
Ефективний крапельний полив за допомогою пластикової пляшки. Це просто і зручно

Related Articles

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Viktor
25 Грудня, 202525 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Цікаве за сьогодні

  • — Пожила тут гостею, і вистачить! Тепер у цьому домі будуть господарями рідні люди
  • На порозі тулився ексчоловік. Тільки вона його насилу впізнала. Паша постарів за рік, виглядав блідим, змарнілим, розгубленим. Від колишнього лиску і сліду не лишилося. Поруч стояли сумки. – Тобі чого? – Запитала Клава.
  • Та хоч розлучайся, Юро, але на той город я більше не ступлю ні ногою! — Марта вимкнула воду і різко розвернулася до чоловіка, даючи йому зрозуміти, що вона не жартує. Ці слова прозвучали якось неочікувано. Юрій, який уже почав складати в кутку коридору старі кросівки та робочий одяг, завмер. — Мартусь, ну що ти таке кажеш? Яке розлучення? Мама ж чекає. Вона вже й насіння перебрала, і сусідів попросила допомогти з оранкою на завтра. — Ось нехай сусіди й допомагають! — Марта відчула, як усередині все закипає. — Юро, ми одружені п’ять років. І всі ці п’ять років мої вихідні минають над грядками твого дитинства. — Але ж це традиція… Родинний затишок, спільна праця, — він спробував підійти ближче, але дружина виставила руку вперед, не підпускаючи його. — Традиція — це коли всім приємно. А коли я повертаюся додому в неділю ввечері з болем у спині таким, що не можу розігнутися, а в понеділок мені треба звіти здавати — це не затишок. Юрій зітхнув. Він знав цей тон. Раніше він завжди міг її вмовити, пообіцяти «відпочинок на природі» чи смачний шашлик увечері. Але цього разу щось змінилося. — Мамі важко самій, — тихо мовив він, опустивши очі. — Вона ж для нас старається. Каже: «Діточкам своє, домашнє буде, без хімії». — Юро, та «своє» нам обходиться дорожче, ніж на ринку купити
  • — Я пропоную ..«вільні стосунки». Я погодилася… і пішла на побачення з його другом…Зараз я живу сама… Виявилося, «гуляти» може тільки він…
  • Прийшов на перше побачення з мамою, щоб вона «оцінила товар». Я не розгубилася і влаштувала їм обом таку «оцінку товару», що їм і не снилося…
  • Татку, ви ж бачите, як Толік старається, — зітхала вона, дивлячись на море. — Але все в оренду, все на чужих кутках. Серце болить за дітей. А Павло… Павло молодець, він господар. Йому те місто тільки заважатиме. Він там задихнеться серед бетону. Йому простір треба, земля. Ви ж знаєте, він у нас людина від природи. Свекор слухав, кивав, але нічого не обіцяв. Він був людиною старої закалки, для якої справедливість була не порожнім словом. Проте крапля камінь точить. До кінця відпустки він уже почав думати, що, можливо, Ірина має рацію. Може, дійсно, віддати все старшому, щоб той нарешті став на ноги, а Павло… Павло ж сильний, він зрозуміє. Павло дізнався про ці плани випадково. Старий сусід по батьківській квартирі, з яким вони колись разом рибалили, зателефонував запитати, чи не продають вони житло. — Та ніби ні, дядю Степане, — здивувався Павло. — Звідки такі думки? — Та бачив я твого брата з жінкою минулого тижня. Вони тут з якимось чоловіком ходили, вікна міряли, про перепланування говорили
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes