Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Пощастило! Звичайно, пощастило! Я ж не вчилася, не намагалася, просто пощастило! Робота до мене сама прийшла своїми ніжками, не треба було її шукати. – А гроші просто так з’являються. Подивишся на комп’ютер і бах! Грошовий дощ замість прогнозу погоди. А квартира залишилася від бабусі тата. Так, я її доглядала. Встигала. Вона вам не рідня з жодного боку.– Наталко, якось ти дивно розмовляєш. Що це за сарказм? Молодець, досягла всього, але везіння в тебе є.

– Пощастило! Звичайно, пощастило! Я ж не вчилася, не намагалася, просто пощастило! Робота до мене сама прийшла своїми ніжками, не треба було її шукати. – А гроші просто так з’являються. Подивишся на комп’ютер і бах! Грошовий дощ замість прогнозу погоди. А квартира залишилася від бабусі тата. Так, я її доглядала. Встигала. Вона вам не рідня з жодного боку.– Наталко, якось ти дивно розмовляєш. Що це за сарказм? Молодець, досягла всього, але везіння в тебе є.

Viktor
8 Січня, 20268 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Пощастило! Звичайно, пощастило! Я ж не вчилася, не намагалася, просто пощастило! Робота до мене сама прийшла своїми ніжками, не треба було її шукати. – А гроші просто так з’являються. Подивишся на комп’ютер і бах! Грошовий дощ замість прогнозу погоди. А квартира залишилася від бабусі тата. Так, я її доглядала. Встигала. Вона вам не рідня з жодного боку.– Наталко, якось ти дивно розмовляєш. Що це за сарказм? Молодець, досягла всього, але везіння в тебе є.

Наталя лежала після оперативного втручання у лікарні. Ноги під час дорожньої пригоди серйозно постраждали. Одну з них збирали буквально по уламках.

– Маріє, привези мій ноутбук, будь ласка. І захопи білизну. Тільки за ключами зайди сюди.

– А коли тебе виписують? Так довго? Я поки що не зможу приїхати, у мене донька захворіла.

– Ну, дякую, Марійко.

Мама приїхати теж не змогла, вона в іншому місті, зовсім недалеко, але причина знайшлася – ніхто не хоче доглядати кота.

Друга сестра Таня теж відмовилася, у неї сесія, третій курс, а це дуже важливо, вона й так нікуди не встигає.

– Яка тобі різниця, лежиш, телефон легше тримати у руках. Мені бігати туди-сюди ніколи.

– Наталю, хто за вами приїде? Вам спочатку потрібна допомога, – запитала літня медсестра.

– Однокласники. З рештою я вирішу.

Двоє молодих людей обережно на руках перенесли Наталю в машину, потім з машини додому. Вони ж кілька разів возили її на прийом, процедури.

– Маша, можеш приїхати. Я впораюся, але підлога вже така брудна. Ніколи?

– Таня, привіт. Зайди, допоможи. Продукти потрібно придбати. Ні?

– Мамо, а ти можеш приїхати на кілька днів? Кота можеш узяти із собою. Який Данило? Що? Тобі хочеться сімейного щастя?

– Тож ти знову впустила батька Тані? А ми? У тебе три дочки, два онуки. Не те? Не заважати? Не буду. Клінінг? Так і вчиню.

Наталя знайшла гарну компанію, замовила прибирання квартири. Потім почала користуватися доставкою.

Вона вже могла пересуватися, і працювати. Вона раніше часто працювала з дому, а тепер виходу не було.

До рідних вона ще кілька разів зверталася, але завжди натикалася на відмову. Не хочуть. Вона просто перестала всім дзвонити. Без дзвінків пройшов місяць, потім другий.

– Наташа, доню, щось ти давно не дзвонила. У тебе все добре, вже вийшла на роботу?

– Вийшла, я й так працювала. За квартиру треба ж платити, продукти купувати, ліки.

– А що ж ти мовчиш? Час оплату Тані за навчання вносити, я не знаю де взяти грошей, а вона мовчить.

– Сама ж здобула освіту, треба подбати й про сестру. І взагалі – ти могла б жити з нами. Ти сама обрала це, пішла з дому.

– А як із вами жити? Мені навіть працювати заважали. Одне нервування. У Тані сесія, у Мані діти кричать, а в тебе на думці кавалери. Ти навіть з онуками не сиділа, все звалила на мене.

– Я вдома, значить, не працюю. А гроші ти не відмовлялася брати. Тані сплатити за навчання, Мані памперси відразу на двох, а за тебе – бути бабусею для племінників. Повернутись? Куди? Там же твій новий старий чоловік?!

– Зараз про це й не йдеться. Нам і Тетяни вистачає. Він її батько.

– От і добре, – ідилія. Мама, тато та донька. Мамо, ти виховала егоїсток. Марії всі винні, бо в неї діти. З цієї ж причини вона нікому не винна.

– Таня студентка, її не можна залучати до жодних справ, і підробляти їй теж не можна. Це ж майбутній геній! Генії за навчання не платять, самі своїм розумом пробиваються.

– А що зі мною не так? Навчалася на бюджеті, працювала, бо на моє навчання грошей не було. Все йшло на допомогу Марії та репетиторам Тані.

– Тобі взагалі гріх ображатися! Просто тобі пощастило вступити й з роботою пощастило. І з квартирою пощастило.

– Пощастило! Звичайно, пощастило! Я ж не вчилася, не намагалася, просто пощастило! Робота до мене сама прийшла своїми ніжками, не треба було її шукати.

– А гроші просто так з’являються. Подивишся на комп’ютер і бах! Грошовий дощ замість прогнозу погоди. А квартира залишилася від бабусі тата. Так, я її доглядала. Встигала. Вона вам не рідня з жодного боку.

– Наталко, якось ти дивно розмовляєш. Що це за сарказм? Молодець, досягла всього, але везіння в тебе є.

– Так. Пощастило мати сестер, які хочуть допомоги, але самі навіть в лікарню до мене не прийшли, підлогу не вимили, продукти не принесли. Це було тимчасово, могли б.

– Я ж сиділа з дітьми Марії, купувала їм памперси та дитяче харчування, робила подарунки. А хто платив за навчання Тані? Я в них не грошей просила, а допомоги! Простої людської допомоги!

– Ти образилася? То я зараз подзвоню їм, нехай вибачаються.

– Мамо, не треба мені вибачень. Я їх вибачила та відпустила.

– Оце правильно. Молодець! Добро треба пам’ятати, а…

– Пам’ятати ж нічого!

– Ти справді здорова?

– Голова при дорожній пригоді не постраждала, тільки мозок на місце встав.

– Ти про що?

– Тані на навчання грошей треба? Ви батьки, ви й займіться освітою! Марії що? Хотіла дітей залишити? Бабуся ж є. Забула про тебе!

– Я ж щовихідних бігала по магазинах і приїжджала з продуктами! Тепер у мене лише доставка. Можу навчити, як користуватись.

– У тебе, мамо, тепер є чоловік, у Тані тато і ти, у Марії теж є чоловік. Ніхто з вас не самотній. Самотньою залишилася лише я!

– Самотньою у найважчу хвилину. Ви згадуєте мене, коли потрібні гроші чи допомога. Грошей більше не буде!

– Але ж ти впоралася, значить ти сильна!

– Мені ж знову пощастило! І мені пощастило нарешті все дізнатися про вас.

– Ти просто… просто у тебе депресія після ава рії. Я можу приїхати.

– Ні, дякую. Це вже без потреби. Мені нічого вже не треба.

– Наташо, може допоможеш з грошима. Ми не тягнемо навчання твоєї сестри. І Марія просила… Ти маєш увійти в наше становище.

– Просто вважайте, що мене немає!

Наталя більше не платить за навчання молодшої сестри, не допомагає старшій з дітьми, та припинила їздити до мами з пакетами продуктів.

Якщо знову трапиться біда, то допомога буде, але не від них. Наталя просто ж щасливчик!

Не обов’язково бути сиротою, щоб відчувати самотність! Можна мати велику родину нахаб та егоїстів, і при цьому почуватися самотньою! Й таке буває…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки, та підписуйтеся на сторінку!

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!

Навігація записів

Я працюю покоївкою в невеликому готелі на узбережжі Греції, в мальовничому містечку Кавала. Вже 5 рік минає, відколи поїхала заробляти гроші за кордон, залишивши вдома доньку Олю. Вона на той час вже була самостійна, навчалася в університеті. Робота важка: щодня доводиться вставати о 5-6 ранку, міняти важкі комплекти постелі, тягати мішки з білизною, драїти підлоги й чистити санвузли. Через це в мене вже почалися серйозні проблеми зі спиною, а ноги вкрилися варикозом. Готель розташований біля моря, але, чесно кажучи, я його майже не бачу. Кожна хвилина – це праця, не до відпочинку.
З Катею вони навчалися в одній групі, часто проводили час у спільній компанії. Симпатична дівчина розумна. Обмінювалися книжками, часто просив у неї конспекти. Жодних серйозних намірів не було ні в неї, ні в нього. Просто дружили. Тим більше, у Каті був залицяльник – спортсмен, який грав за область у футбольній команді. Якось Олексій з Катею поверталися з кіно. У кінотеатр поряд з інститутом часто ходила вся група, але того вечора вони пішли вдвох.

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes