Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Польща передала Україні понад 200 танків Т-72, а також “Гвоздики” та “Гради”

Польща передала Україні понад 200 танків Т-72, а також “Гвоздики” та “Гради”

admin
29 Квітня, 202229 Квітня, 2022 Коментарі Вимкнено до Польща передала Україні понад 200 танків Т-72, а також “Гвоздики” та “Гради”

Польща передала Україні пострадянські танки T-72 – понад 200 одиниць, що дозволить оснастити дві танкові бригади.

Польща надала Україні достатню кількість танків для формування двох бригад – понад 200 одиниць Т-72, ​​– з’ясувало Інформаційне радіоагентство (IAR). Крім танків, в Україну відправили теж, серед іншого, кілька десятків бойових машин піхоти, передає Цензор.НЕТ з посиланням на Польське радіо.

Наразі Варшава передала Україні техніки на 7 мільярдів злотих. Серед озброєнь, які від Польщі отримала Україна, є самохідні гаубиці 2С1 “Гвоздика” та реактивні системи залпового вогню “Град”. Польща також надала ракети класу “повітря-повітря” для літаків МІГ-29 і Су-27.

Крім важкої техніки, це також дрони виробництва польської компанії WB Electonics, які використовують, серед іншого, для розвідувальної діяльності. Самі українці хваляться, що мають польські безпілотники Warmate – систему баражуючого боєприпасу, подібну на американські дрони-камікадзе Switchblade. З польського арсеналу українські захисники отримали також переносні зенітно-ракетні комплекси Piorun, які вже, за неофіційною інформацією, збивали російські гелікоптери. Польща також надає Україні велику кількість боєприпасів.

Пострадянські танки Т-72 Україні вже передала Чехія. У Польщі є майже 400 одиниць цієї техніки. Згідно з рішенням Міноборони Польщі в 2019 році деякі з них були модифіковані, в основному з погляду вогневих можливостей цих танків. Проте за даними IAR, українській армії передають переважно машини з-поза програми модернізації.

Навігація записів

Зaxucнuк Мapiyпoля нaпucaв пpoнuзлuвuй пocт, в якoмy вiн зiзнaвcя, щo ocoбucтo cпiлкyєтьcя з Пpeзuдeнтoм Укpaїни.
Від неї сховатuся нерeально, знuщує все до 120 км – РСЗВ США M270 вперше вдарuла по oкупaнтaх (відео)

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Марина відчула себе зле, пішла з роботи раніше. Прийшовши додому, вона налила собі гарячого чаю з медом і лягла в ліжко. Тільки вона почала засинати, як почула звук замку вхідних дверей. Вона стрепенулась, сонливий стан як рукою зняли. Марина знала, що чоловік пізно прийде. – Пройдисвіти залізли? – промайнуло в її голові. – Але де вони ключі взяли? Вона тихо встала і підійшла до зачинених дверей кімнати. Марина почула, як непроханий гість пройшов на кухню, відкрив холодильник і дістав щось звідти. Марина тихо прочинила двері, заглянула на кухню і… ахнула від побаченого
  • Виносьте усе, хлопці, до останньої табуретки, бо тут немає жодної речі, на яку вона б заробила своїми руками, — голос колишнього чоловіка пролунав у порожньому коридорі так буденно, ніби він замовляв доставку піци, а не виносив життя жінки, з якою прожив три десятки років. Ганна стояла біля вікна, стиснувши пальцями підвіконня. Сергій прийшов не один. З ним були двоє кремезних чоловіків у робочих комбінезонах, які без зайвих слів почали відсувати диван. — Сергію, що ти робиш? — Ганна намагалася говорити спокійно, хоча всередині все тремтіло. — Ми ж усе поділили. Ти забрав свою машину, ти забрав свої інструменти, ти забрав навіть набір вудок, якими ні разу не користувався. Він обернувся до неї. — Я забрав те, що влізло в багажник, — кинув він. — А тепер прийшов за рештою. Юрист сказав, що я маю право на все, що було куплено за мій рахунок. А оскільки ти все життя пропрацювала в реєстратурі поліклініки за копійки, то зрозуміло, чиї тут гроші. — Я працювала тридцять років, Сергію. Я вела господарство. Я виховала нашу доньку. — Господарство? — він засміявся, і цей сміх був неприємним. — Це твоя робота була. Обов’язок. За це гроші не платять. Так що відійди вбік, не заважай людям працювати
  • Ми заберемо речі пізніше, — кинув колишній чоловік, навіть не дивлячись їй у вічі. — Христі потрібен простір. Їй потрібні перспективи. А що ти можеш їй дати тут, Стефо? Атмосферу бідності? Христина кивнула, підтримуючи батька. Вона була вдягнена в нове пальто, яке зовсім не пасувало до їхньої скромної передпокою. — Мам, не ображайся. Просто тато правий. Світ змінився. Вони пішли, залишивши по собі аромат дорогих парфумів і порожнечу, яка, здавалося, мала розчавити Стефанію. Розлучення пройшло швидко. Павло мав зв’язки, гроші та кращих юристів. Він залишив собі бізнес, великий заміський будинок з каміном і сад, який Стефанія висаджувала власноруч. Їй же дісталася ця «коробка» — однокімнатна квартира на околиці міста, де шпалери відклеювалися від вологості, а з вікна було видно лише сірі дахи гаражів. Перші місяці Стефанія вчилася жити заново. Вона влаштувалася на касу в найближчий супермаркет. Спочатку було соромно. Їй здавалося, що всі покупці бачать її крах. Але з часом вона зрозуміла: нікому немає діла до жінки у фіолетовій жилетці, яка механічно сканує пакети молока. Вона вчилася дихати самостійно, без пана Павла, без його вказівок, що готувати на вечерю і як одягатися. Це було важке, але чесне життя
  • Валя з чоловіком Миколою поїхали в гості до її бабусі Анастасії. Старенька зустріла молодих лежачи в ліжку. Побачивши улюблену правнучку з чоловіком, жінка втомлено посміхнулася, і тихенько сказала: – Прийшли… Валя радісно обійняла бабусю, поцілувала. А Микола тільки кивнув і ввічливо сказав: – Здрастуйте. – Ну, як у тебе справи, бабусю? – запитала Валя. – Ти чудово виглядаєш. Тебе нічого не турбує? – Заспокойся, нічого мене не турбує, – відповіла Анастасія. – Краще розказуйте, як ви з Миколою живете? – Добре живемо, – сказала Валя. – Ось прийшли дізнатися той твій секрет. – Який ще такий секрет?! – здивувалася старенька. Вона не розуміла, що відбувається
  • Вона завмерла, почувши знайомий голос за спиною. Голос, якого не чула п’ять років, але впізнала б серед тисячі. Повільно повернулась. – Юрій… Юрій перевів погляд на дівчинку, і Оксана побачила, як змінилося його обличчя.
  • Тиша стала майже фізично відчутною. Олена почула, як у вухах починає тонко й неприємно дзвеніти, наче перетягнута струна. — Що? — вона не була впевнена, чи справді вимовила це вголос. — Коленька подзвонив… — жінка нарешті підняла голову. — Він сказав, що йому погрожують. Що якщо до п’ятниці він не віддасть борг, то… він казав такі страшні речі, я просто не могла…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes