Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Пішла вигулювати собаку вночі та зустріла бандитів. Їм зустріч не сподобалася

Пішла вигулювати собаку вночі та зустріла бандитів. Їм зустріч не сподобалася

admin
4 Червня, 20204 Червня, 2020 Коментарі Вимкнено до Пішла вигулювати собаку вночі та зустріла бандитів. Їм зустріч не сподобалася

Найкращий охоронець зі всіх можливих.

Ми дуже раділи покупці цього собаки. У нього було все як належить: ім’я \ кличка, і навіть особистий паспорт. У ньому зазначалося, що собаку звуть Річард-Гай-Фрідріх. Звичайно, ми одразу його перейменували та називали Річ, а згодом і просто Син.

Якось раптово ввечері в нашого Синка сталася діарея. Чоловік, вкладаючи дітей спати, заснув поряд з ними. Я не хотіла порушувати цю милу картину, тому пішла з собакою на вулицю.

Він різко метнувся гадити (очищати кишечник) в далекі кущі, а я пішла на алею, де ми зазвичай прогулюємося.

Ступаю я по алеї, дихаю свіжим повітрям, як тут чую голоси:

— О !!! Який подарунок під Новий рік, я таку чистеньку, доглянуту і милу панночку не мав з юності.

— Стривай, давай жереб кинемо, хто почне.

Я одразу зрозуміла в чому суть і не почала благати про допомогу. Я просто голосно скомандувала:

— СИНКУ! ДО МЕНЕ! БЕКОН !!!

— Вова, а мала вночі з дитиною гуляє, — вишкірився один.

— Дуже весело. Який, блін, беко…

Моя собака з легкістю переступила чагарник, висотою 70 см, адже це був Дог, здоровенний, молодий, повний сил та енергії. Син одразу збив одного з ніг та впився іклами йому в сідниці. Другий «коханець» намагався втекти, але мій грізний крик «Лежати», зарив його обличчям в кучугури снігу. Я пішла додому, щоб викликати поліцію.

Чоловіка з дітьми так і не тривожила.

Поліція приїхала досить швидко, вони стояли та чухали потилиці. Ситуація дуже здивувала чоловіків. Я ж серед них була як головна актриса.

Тут же мені рапортують.

— Ми йому «фу-фу», а він як помер, тільки очима зиркає і брови морщить, але від дупи підозрюваного не відривається … Стоїмо й чекаємо вас, як ви і просили — нічого не робимо.

І не дарма, адже дресирування собаки пройшло успішно. Однак, команду «фас» ми замінили на «бекон», щоб зловмисники ніколи не догадалися, що зараз буде відбуватися. А команду «фу» на «виплюнь» — це гарантувало, що коли якийсь дебіл скаже «фу», собака не відпустить. Так що тут без варіантів.

А для самооборони ми вчили, щоб він горло не прогриз, а дупу порвав. Смішно, але не смертельно.

Що Ви думаєте з цього приводу?

Навігація записів

У день місячного затемнення, 5 червня, можна привернути до себе удачу, гроші і добробут. 0сь що потрібно зробити
Лимонад з цвіту липи — добре втамовує спрагу, та корисний для здоров’я

Related Articles

Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?

Viktor
6 Березня, 20266 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?

– Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.

Viktor
6 Березня, 20266 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.

– Я своє не віддам. Двадцять років – це моє, розумієш? Двадцять років… А ти… ти просто зіскочила на чужий поїзд. Але це не твій маршрут. Не твоя станція

Viktor
6 Березня, 20266 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Я своє не віддам. Двадцять років – це моє, розумієш? Двадцять років… А ти… ти просто зіскочила на чужий поїзд. Але це не твій маршрут. Не твоя станція

Цікаве за сьогодні

  • Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?
  • – Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.
  • – Я своє не віддам. Двадцять років – це моє, розумієш? Двадцять років… А ти… ти просто зіскочила на чужий поїзд. Але це не твій маршрут. Не твоя станція
  • – Я поїду до батьків на тиждень. Чоловік навіть не запитав, чому. Лише знизав плечима: – Як хочеш. Я не тримаю. Вона поїхала. І не повернулась за тиждень. І не за два. Василь не скучав, але він почав помічати, що хата порожня. Що чай сам не заварюється. Що сорочки лежать брудні. Що тиша ріже вуха.  Василь уперше в житті прибирав сам, варив щось примітивне, пробував полагодити праску. А ще – сидів на лавці й мовчки дивився на захід сонця. І згадував
  • Тісто вона замішувала з вечора. Руки рухалися звично, майже без участі голови – голова була зайнята іншим, прокручувала давню розмову, яка ніяк не хотіла вивітрюватися з пам’яті.
  • Вийдеш за мене, Настю? Я не обіцяю золотих гір, але обіцяю, що ніколи не зраджу. Весілля було скромним, сільським. Було багато сміху, пісень і справжніх людей. Петро вперше за довгі роки танцював, а Марія сяяла від щастя. Минуло ще п’ять років. Полінка вже підросла, стала помічницею по господарству. У Андрія з Настею народився ще й синок, маленький Павлик. Жили дружно, працювали, відбудували стару хату, зробивши її сучасною та затишною. Був теплий травневий вечір. Сім’я зібралася на подвір’ї святкувати день народження Полінки. Андрій розпалював мангал, діти бігали навколо пса, Марія з Настею виносили на стіл салати. Раптом біля воріт зупинилася машина. Не та стара модель, до яких звикло село, а новенька, дорога іномарка. З неї вийшов чоловік. Він виглядав втомленим, з передчасною сивиною на скронях і в дорогому, але пом’ятому костюмі
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes