Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Паpалізованою до кiнця життя”: що cталося з Окcaною Білoзір – деталі

“Паpалізованою до кiнця життя”: що cталося з Окcaною Білoзір – деталі

Viktor
13 Вересня, 202413 Вересня, 2024 Коментарі Вимкнено до “Паpалізованою до кiнця життя”: що cталося з Окcaною Білoзір – деталі

“Паpалізованою до кiнця життя”.

Що cталося з Окcaною Білoзір.

Українська співачка Оксана Білозір, яка раніше обіймала посаду міністра культури України, поділилася, що одного разу її отруїли.

Висновки лікарів не були позитивними, і вони припускали, що вона буде паралізованою до кінця життя.

Але, за словами Оксани Білозір, Бог мав на неї плани. За що вона подякувала та зазначила: вижила всім на зло.

“Тепер я розумію, що це був “Новичок”. Бо ми зараз маємо більше інформації про це. В мене була відкрита кримінальна справа, все ж таки я державний службовець першого рівня. І це справа держави дуже серйозно розібратися. Але я попросила, аби СБУ закрила цю справу. Тому що я знала, що я не зможу себе захистити. А мені потрібно було вижити, жити, працювати далі”.

На уточнення ведучого, чи було це пов’язано з політичною діяльність, колишній міністр відповіла ствердно. За словами Білозір, її отруїли саме тоді, коли вона очолювала міністерство.

Як зазначила співачка в інтерв’ю OBOZ.UA, через випадок, що стався з нею, було порушено кримінальну справу, але потім артистка попросила її закрити.

А лікував Оксану кардіохірург Микола Корпан, який також рятував після отруєння Віктора Ющенка.

“Стабілізували моє самопочуття, проте я не могла пересуватися, половина тіла залишалася паралізованою.

Медики мене налаштовували, що в такому стані я маю далі продовжувати життя.

Але в Бога були інші плани. Я вірила, довіряла йому, і він мене зцілив”, – зізналася Білозір.

Хто така Оксана Білозір?

Оксана Білозір – українська співачка та політичний діяч.

Народна артистка України (1994).

Міністр культури і мистецтв України (лютий 2005 року – травень 2005 року), міністр культури і туризму України (травень 2005 року – вересень 2005 року).

Народний депутат України IV, V, VI, VIII скликань, повідомляє Вікіпедія.

Джерело

Навігація записів

Нaші вдома. Щемлuві кaдри повеpнення наших Геpоїв додому. Відео
“Бpюнетka з 6-м poзмipoм”: А ви вже бачили дpyжинy кoзaкa Гаврuлюка?! Нізащо не повірите де він зараз!

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
  • Тридцятирічна Люба, яка працювала швачкою на фабриці, вперше в житті збиралася вийти заміж, радіючи, що у неї солідний наречений, з посадою, та й старший за неї, тож мудріший буде. Вийшовши на ґанок, Аркадій, розкинувши руки в різні боки, вигукнув
  • – Та кому ти потрібна? – прокричав Павло. Потім плюнув і пішов. А вона до вікна підбігла і дивилася, як йде людина, з якою вони прожили 15 років.
  • — Ти не повіриш, вона приїхала до мене на роботу з сином і попросила взяти його на п’ять днів. Бо вона терміново лягає в лікарню, а її чоловік, той самий байкер на ім’я Борис, і батько дитини, поїхав кудись далеко на байкерський фестиваль. І головне — вона не хоче йому казати, що їй погано. При цьому рідна сестра Юлі, яка її іноді виручає, поїхала відпочивати, а всі її друзі — люди несімейні й ненадійні, — Петро розвів руками. — Ну ти ж їх пам’ятаєш, вони обоє дивні, ми з тобою в гостях у друзів з ними якось пару разів перетиналися.
  • — Та кому потрібні ваші соління! — раптом вибухнула невістка. — Ми просто хотіли допомогти вам відчути себе потрібними! Щоб ви не сиділи там удвох! — О, яка зворушлива турбота, — я не змогла стримати іронії. — Дякую, люба. Ми це оцінили. Тепер ми відчуваємо себе абсолютно потрібними… одне одному. На цьому, мабуть, закінчимо. Нам з батьком час пити чай.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes