Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
– Слухай, Віро… Тут така справа, – Андрій зам’явся у дверях кухні, і по тому, як він переминався з ноги на ногу, Віра одразу зрозуміла, що розмова буде не з прост

– Слухай, Віро… Тут така справа, – Андрій зам’явся у дверях кухні, і по тому, як він переминався з ноги на ногу, Віра одразу зрозуміла, що розмова буде не з прост

Viktor
12 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до – Слухай, Віро… Тут така справа, – Андрій зам’явся у дверях кухні, і по тому, як він переминався з ноги на ногу, Віра одразу зрозуміла, що розмова буде не з прост

– Слухай, Віро… Тут така справа, – Андрій зам’явся у дверях кухні, і по тому, як він переминався з ноги…

– Слухай, дитині вже 10 місяців. Давай приїжджай до мене вечорами в перукарню. У мене працює дуже добрий майстер манікюру Юля. Ти в неї пройдеш стажування, а я не братиму з неї за оренду кабінету. Увечері години 2-3 батько може посидіти із сином. Відкриєш свій кабінет. Знаєш, що на манікюрі дуже добре заробляють. Хоч би які часи були, жінки завжди стежать за своїми нігтями.

– Слухай, дитині вже 10 місяців. Давай приїжджай до мене вечорами в перукарню. У мене працює дуже добрий майстер манікюру Юля. Ти в неї пройдеш стажування, а я не братиму з неї за оренду кабінету. Увечері години 2-3 батько може посидіти із сином. Відкриєш свій кабінет. Знаєш, що на манікюрі дуже добре заробляють. Хоч би які часи були, жінки завжди стежать за своїми нігтями.

Viktor
12 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до – Слухай, дитині вже 10 місяців. Давай приїжджай до мене вечорами в перукарню. У мене працює дуже добрий майстер манікюру Юля. Ти в неї пройдеш стажування, а я не братиму з неї за оренду кабінету. Увечері години 2-3 батько може посидіти із сином. Відкриєш свій кабінет. Знаєш, що на манікюрі дуже добре заробляють. Хоч би які часи були, жінки завжди стежать за своїми нігтями.

Майже цілу ніч Галина не спала. О 2-й годині ночі чоловік боляче тицьнув її у бік і вилаявся, – Припини…

… – А навіщо ти дружині зізнався в зраді, дурний зовсім? Гуляв би потихеньку, та й жив за її рахунок, – кричала на сина свекруха в телефонну трубку. – Ох, тепер не пробачить. Раптом і справді розлучитесь? Все одно ти вчинив нерозумно. Треба було відпиратися до останнього. – А квартира у неї є? Вижене тебе Анька, куди жити підеш? До мене в село приїдеш? – випитувала вона

… – А навіщо ти дружині зізнався в зраді, дурний зовсім? Гуляв би потихеньку, та й жив за її рахунок, – кричала на сина свекруха в телефонну трубку. – Ох, тепер не пробачить. Раптом і справді розлучитесь? Все одно ти вчинив нерозумно. Треба було відпиратися до останнього. – А квартира у неї є? Вижене тебе Анька, куди жити підеш? До мене в село приїдеш? – випитувала вона

Viktor
12 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до … – А навіщо ти дружині зізнався в зраді, дурний зовсім? Гуляв би потихеньку, та й жив за її рахунок, – кричала на сина свекруха в телефонну трубку. – Ох, тепер не пробачить. Раптом і справді розлучитесь? Все одно ти вчинив нерозумно. Треба було відпиратися до останнього. – А квартира у неї є? Вижене тебе Анька, куди жити підеш? До мене в село приїдеш? – випитувала вона

Зінаїда Дмитрівна злилася на сина. Минуло всього 7 років, як той одружився з дівчиною з міста. Вже й двоє онуків…

Іван на Галині одружився так, «без душі», як то кажуть у наших селах.

Іван на Галині одружився так, «без душі», як то кажуть у наших селах.

Viktor
12 Лютого, 202612 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Іван на Галині одружився так, «без душі», як то кажуть у наших селах.

Іван на Галині одружився так, «без душі», як то кажуть у наших селах. Прийшов до сестри, Марічки, каже:  — Отак…

До весільної церемонії залишалися лічені хвилини, а я стояв під церквою і читав лист від мами, який випадково знайшов в кишені… Служба в церкві от-от мала розпочатися. Моя наречена вже стояла на подвір’ї і поправляла сукенку, а я сидів в машині і трусився від хвилювання. Вирішив пошукати в кишені м’ятний льодяник — він хоч трохи заспокоює. Так я випадково і натрапив в піджаку на невеликий конверт. Зверху красивими літерами писало: “Улюбленому синочку. Відкрий це, поки ще не одружився”. Я й гадки не мав, що лежало всередині…

До весільної церемонії залишалися лічені хвилини, а я стояв під церквою і читав лист від мами, який випадково знайшов в кишені… Служба в церкві от-от мала розпочатися. Моя наречена вже стояла на подвір’ї і поправляла сукенку, а я сидів в машині і трусився від хвилювання. Вирішив пошукати в кишені м’ятний льодяник — він хоч трохи заспокоює. Так я випадково і натрапив в піджаку на невеликий конверт. Зверху красивими літерами писало: “Улюбленому синочку. Відкрий це, поки ще не одружився”. Я й гадки не мав, що лежало всередині…

Viktor
12 Лютого, 202612 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до До весільної церемонії залишалися лічені хвилини, а я стояв під церквою і читав лист від мами, який випадково знайшов в кишені… Служба в церкві от-от мала розпочатися. Моя наречена вже стояла на подвір’ї і поправляла сукенку, а я сидів в машині і трусився від хвилювання. Вирішив пошукати в кишені м’ятний льодяник — він хоч трохи заспокоює. Так я випадково і натрапив в піджаку на невеликий конверт. Зверху красивими літерами писало: “Улюбленому синочку. Відкрий це, поки ще не одружився”. Я й гадки не мав, що лежало всередині…

Коли чоловік одружується, дуже важливо, аби мама та дружина ладили між собою, тому що – це дві найважливіші жінки для…

– Любий?…– Ти за своєю порцією прийшов?..— Ні-ні…та ти що…— Тоді навіть не знаю, що запропонувати тобі..— Про це раніше треба було попереджати! – Ти ж людей мало не …!— І як ми після цього далі житимемо? — Я гадаю, дружно! – Усміхнулася Варя. – А головне, справедливо! А про розлучення навіть не замислюйся, я чекаю дитину! І у моєї дитини буде батько!

– Любий?…– Ти за своєю порцією прийшов?..— Ні-ні…та ти що…— Тоді навіть не знаю, що запропонувати тобі..— Про це раніше треба було попереджати! – Ти ж людей мало не …!— І як ми після цього далі житимемо? — Я гадаю, дружно! – Усміхнулася Варя. – А головне, справедливо! А про розлучення навіть не замислюйся, я чекаю дитину! І у моєї дитини буде батько!

Viktor
12 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до – Любий?…– Ти за своєю порцією прийшов?..— Ні-ні…та ти що…— Тоді навіть не знаю, що запропонувати тобі..— Про це раніше треба було попереджати! – Ти ж людей мало не …!— І як ми після цього далі житимемо? — Я гадаю, дружно! – Усміхнулася Варя. – А головне, справедливо! А про розлучення навіть не замислюйся, я чекаю дитину! І у моєї дитини буде батько!

Додому йди! Я там з тобою розмовлятиму! – невдоволено кинув Максим. – Бракувало ще перехожих розважати скандалом! — Ну, і,…

“Ти повинна стати моєю дружиною. Це ж заради Павлика. Хіба ти не бажаєш йому кращої долі?” – сказав Дмитро, чоловік моєї покійної сестри. Я тільки у листопаді попрощалася з Вірочкою, вона важко хворіла. А Діма вже старається мене в ліжко затягнути! Що про нас люди в селі подумають?! Це ж така тема для пліток буде!

“Ти повинна стати моєю дружиною. Це ж заради Павлика. Хіба ти не бажаєш йому кращої долі?” – сказав Дмитро, чоловік моєї покійної сестри. Я тільки у листопаді попрощалася з Вірочкою, вона важко хворіла. А Діма вже старається мене в ліжко затягнути! Що про нас люди в селі подумають?! Це ж така тема для пліток буде!

Viktor
12 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до “Ти повинна стати моєю дружиною. Це ж заради Павлика. Хіба ти не бажаєш йому кращої долі?” – сказав Дмитро, чоловік моєї покійної сестри. Я тільки у листопаді попрощалася з Вірочкою, вона важко хворіла. А Діма вже старається мене в ліжко затягнути! Що про нас люди в селі подумають?! Це ж така тема для пліток буде!

Декілька місяців тому померла моя старша сестра Вірочка. Вона ще у 2020 році мала той вірус, який підкосив її здоров’я….

«Вони сміялися, що мої батьки із села не розберуться, яку виделку брати першою. А коли мама й тато зайшли в зал у своїй природній гідності, в костюмах і з посмішками, вся зала затихла. Бо справжня культура — не в кашеміровому пальті, а в людяності»

«Вони сміялися, що мої батьки із села не розберуться, яку виделку брати першою. А коли мама й тато зайшли в зал у своїй природній гідності, в костюмах і з посмішками, вся зала затихла. Бо справжня культура — не в кашеміровому пальті, а в людяності»

Viktor
12 Лютого, 202612 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до «Вони сміялися, що мої батьки із села не розберуться, яку виделку брати першою. А коли мама й тато зайшли в зал у своїй природній гідності, в костюмах і з посмішками, вся зала затихла. Бо справжня культура — не в кашеміровому пальті, а в людяності»

Перший ювілей нашого сина — п’ять років — був подією, до якої я готувалася заздалегідь, ще за кілька місяців. Дитина…

— Ну й бруду ти розвела! Що то за бардак? Ти все маєш встигати: і працювати, і за сімейним вогнищем стежити. А не встигаєш, яка з тебе тоді дружина та господиня? Рано, значить, ти заміж вискочила. Може, треба було ще повчитися розуму, подорослішати трохи? — А може, Ви не навчатимете мене і я сама розберуся зі своїми справами? – видала свекрусі Міла.

— Ну й бруду ти розвела! Що то за бардак? Ти все маєш встигати: і працювати, і за сімейним вогнищем стежити. А не встигаєш, яка з тебе тоді дружина та господиня? Рано, значить, ти заміж вискочила. Може, треба було ще повчитися розуму, подорослішати трохи? — А може, Ви не навчатимете мене і я сама розберуся зі своїми справами? – видала свекрусі Міла.

Viktor
11 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до — Ну й бруду ти розвела! Що то за бардак? Ти все маєш встигати: і працювати, і за сімейним вогнищем стежити. А не встигаєш, яка з тебе тоді дружина та господиня? Рано, значить, ти заміж вискочила. Може, треба було ще повчитися розуму, подорослішати трохи? — А може, Ви не навчатимете мене і я сама розберуся зі своїми справами? – видала свекрусі Міла.

— Ти що, спиш досі? Вдома безлад розвела, у холодильнику порожньо! Ох, дочекаєшся, кине тебе мій Славуня, – перед очима…

Усі сідали чи то у вітальні, чи на вулиці й мило розмовляли, а я — загиналася на кухні. Лише мій Ігор прибігав й зі стурбованим обличчям питав, чи мені щось допомогти. А я, щоб не псувати йому настрій, просто мовчки махала головою, мовляв, ні, я зі всім сама впораюся.

Усі сідали чи то у вітальні, чи на вулиці й мило розмовляли, а я — загиналася на кухні. Лише мій Ігор прибігав й зі стурбованим обличчям питав, чи мені щось допомогти. А я, щоб не псувати йому настрій, просто мовчки махала головою, мовляв, ні, я зі всім сама впораюся.

Viktor
11 Лютого, 202611 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Усі сідали чи то у вітальні, чи на вулиці й мило розмовляли, а я — загиналася на кухні. Лише мій Ігор прибігав й зі стурбованим обличчям питав, чи мені щось допомогти. А я, щоб не псувати йому настрій, просто мовчки махала головою, мовляв, ні, я зі всім сама впораюся.

У мого чоловіка досить велика родина. В нього є аж троє братів і двоє сестер, а він — наймолодший з…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.
  • Мар’яно, я знаю, що ти вдома! — гупав у двері колишній чоловік. — Відчиняй, не змушуй мене кричати на весь під’їзд! — голос Андрія був хрипким, але в ньому відчувалася та сама самовпевнена солодкість, яка колись її зачарувала, а тепер викликала лише нудоту. Вона повільно повернула ключ, але залишила двері на міцному сталевому ланцюжку. — Чого тобі треба, Андрію? — її голос звучав холодно, як бруківка на Центральній площі в січні. — Оце так прийом. Навіть не впустиш законного чоловіка води напитися? Я з миром прийшов, Мар’яно. Повернувся в рідні Чернівці, хочу все виправити, з чистого аркуша почати. Через щілину вона побачила, як сильно він здав. Колись стильний та доглянутий, тепер він нагадував людину, яка звикла спати в залах очікування. Пом’ята шкіряна куртка, брудні кросівки, втомлені очі. Але той самий хитрий вогник маніпулятора нікуди не зник. — Ти мені ніхто. Ми офіційно розлучені вже три роки. Суд розірвав наш шлюб заочно, оскільки ти не давав знати про себе. Іди геть, я тебе не кликала
  • Ой, ледве донесли ці торби! — Ганна Петрівна, свекруха, замість вітання кинула сумки прямо на світлий килим. — Синку, зустрічай матір! Соломіє, що стоїш як нежива? Допоможи дитині, зовиці своїй, пакети важкі підхопити! Богданчику! Сину, де ти є? Соломія застигла з ополоником у руці, відчуваючи, як серце починає калатати швидше. — Ганно Петрівно. Мар’яно. Ви як тут? Богдан казав, що ви збиралися на оздоровлення в санаторій наступного місяця. Ми ж вас зовсім не чекали і не запрошували в гості. — Та яке там «наступного»! — Ганна Петрівна вже скидала туфлі, безцеремонно розкидаючи їх по кутках. — Вирішили, що в Миргороді зараз найкращий сезон. А навіщо нам той санаторій, ті казенні ліжка, коли в дитини ціла велика квартира? Ми на тиждень, а може й на два — як піде. Ми ж рідні люди, хіба нам треба запрошення з печаткою? Ми по-простому, по-сімейному
  • З’їхалися з хлопцем (28 років). У перший же день він приніс таз і сказав: «Мама пере мої шкарпетки руками, сподіваюся, ти теж умієш».
  • Хотів подарувати в п’ятницю. А ти знову завчасно знайшла мій подарунок. — Правда? — вона уважно подивилася на нього. — А чому на конверті тільки твоє ім’я? Ні слова про мене. — Та я просто не став морочити голову. Але якщо хочеш, я напишу твоє сам.
  • Я питаю: це що таке? Звідки у тебе стільки грошей? — Михайло почав рахувати. — П’ять, десять, п’ятнадцять… Ти що, грабуєш мене? Ольга відчула, як усередині все затремтіло, але вона змусила себе встати рівно. — Це мої гроші, Михайле. Я їх заробила. Це премії та підробітки. — Твої? — він засміявся, і цей сміх був страшнішим за крик. — У нас немає «твоїх» грошей. У нас спільний бюджет! Ти що, крисила від сім’ї? Ти ховала від мене гроші, поки я гарував на будівництві? — Ти витрачаєш тисячі на свою маму, не питаючи мене! — раптом вигукнула Ольга. — Ти купуєш їй делікатеси, а моя мама їсть пустий суп! Я хотіла допомогти їй. І я хотіла купити собі куртку, бо мені соромно виходити в люди! Михайло вдарив кулаком по столу. Купюри розлетілися по підлозі. — Не смій порівнювати свою маму з моєю! Моя мама — свята жінка. А твоя… твоя завжди була дивною. І взагалі, у неї є пенсія! Тобі просто захотілося розкоші? Захотілося пальто? А про те, що нам треба на квартиру збирати, ти не подумала? — Ми збираємо на квартиру вже чотири роки, Михайле! Але чомусь на подарунки твоїм родичам гроші є завжди, а на мої потреби — ніколи! — Ольга відчувала, як сльози підступають до очей, але вона стримувала їх. — Я теж людина. Я маю право на свої гроші
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes