У мого чоловіка досить велика родина. В нього є аж троє братів і двоє сестер, а він — наймолодший з усіх. Усі вони уже одружені й заміжні, живуть окремо від батьків і дуже часто приїжджають сім’ями до нас в гості.

Так склалося, що ледь не щомісяця в нас якась забава. То день народження в когось, то іменини. І кожен раз ці гостини відбуваються в нашому домі. Все тому, що ми з Ігорем багато працювали й купили собі великий будинок з подвір’ям у передмісті. Є де розгулятися. В нас і альтанка велика є, і місце для барбекю.

Ось чому, коли намічається якась знакова дата, Ігорева рідня дзвонить і ставить нас перед фактом:

— Ми купили м’яса, готуй мангал, скоро будемо.

Спочатку мені подобалося проводити так час, подобалося, що ми всі такі дружні. Адже я в сім’ї була сама, в мене не було рідних братів і сестер. Але, з часом всі ці застілля мене почали дуже втомлювати.

Ви тільки уявіть, накрити стіл на стількох людей. Це ж холодильник постійно має бути забитий продуктами, бо одним шашликом не обійдеться. І так виходило, що усі ці забави відбувалися за наш кошт, ба більше, моїми руками.

Я знала, що мають приїхати родичі чоловіка, тому від ранку стирчала на кухні. І ніхто не збирався мені допомагати. Приїжджали й сестри його, і жінки братів. Усі сідали чи то у вітальні, чи на вулиці й мило розмовляли, а я — загиналася на кухні. Лише мій Ігор прибігав й зі стурбованим обличчям питав, чи мені щось допомогти. А я, щоб не псувати йому настрій, просто мовчки махала головою, мовляв, ні, я зі всім сама впораюся.

А як прикро й соромно мені було виходити до гостей, в чому попало, коли за столом зібралися всі ніби не на звичайний день народження, а на тиждень моди в Мілані. Я теж хотіла спокійно прокинутися, зробити собі макіяж, зачіску й гарно одягнутися. Але я ніколи не встигала, адже треба було накрити на стіл.

А після того, як всі із ситими задоволеними обличчями роз’їжджалися, Ігор казав мені йти спати, а сам ставав перемивати увесь посуд. Хоча йому зранку на роботу.

Я бачила, що й чоловіка мого почали ці забави втомлювати, адже він мав один вихідний на тиждень. Він інколи хотів просто пролежати весь день перед телевізором, а їжу замовити десь, щоб я не готувала, а лежала біля нього. А тут все його сімейство на порозі. Але я не хотіла, щоб така дурна причина зіпсувала йому стосунки з рідними людьми.

Проте одного разу подзвонив брат Ігоря й сказав, що його день народження теж будуть святкувати у нас. Ігор звісно погодився, але мені сказав таку річ:

— Ти завтра встаєш, одягаєш своє найкрасивіше плаття, можеш зробити макіяж, якщо хочеш, зачіску. Можемо поїхати й нове щось тобі купити. Але ти навіть ногою на кухню не ступаєш. Як тільки всі приїдуть, сідаємо усі дружньо за стіл й будемо балакати, як зазвичай. Ти мене зрозуміла?Ремонт кухні

Я здивовано кивнула головою, але мені було приємно почути те, що сказав чоловік.

Наступного дня приїхала купа гостей і спантеличено глянула на порожній стіл. Ігор сказав, що відтепер буде так — якщо приїжджаєте, привозите щось з собою і будемо бенкетувати. Бо я — не кухарка й не прислуга.

В цей вечір розмова зовсім не клеїлася, всі були напружені і якось зовсім не весело було. Зате ми з Ігорем вже скоро побачили результат такого експерименту. На наступне свято одна з сестер, вперше за весь час, покликала усіх в гості до себе. Виявляється можуть, якщо хочуть…

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!