Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
— Дімо, тут таке… Мене кличуть у клуб. Я піду, добре?

— Дімо, тут таке… Мене кличуть у клуб. Я піду, добре?

Viktor
13 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до — Дімо, тут таке… Мене кличуть у клуб. Я піду, добре?

Я людина структурована й раціональна. До тридцяти шести років у мене є власна квартира, налагоджений побут, стабільна кар’єра в IT…

Свекруха подарувала мені на ювілей крем від зморшок і ваги. Але цього разу «сюрприз» був не на її боці…вона навіть уявити собі не могла, де «сюрприз» на неї чекатиме…довелося піти тієї ж миті

Свекруха подарувала мені на ювілей крем від зморшок і ваги. Але цього разу «сюрприз» був не на її боці…вона навіть уявити собі не могла, де «сюрприз» на неї чекатиме…довелося піти тієї ж миті

Viktor
12 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Свекруха подарувала мені на ювілей крем від зморшок і ваги. Але цього разу «сюрприз» був не на її боці…вона навіть уявити собі не могла, де «сюрприз» на неї чекатиме…довелося піти тієї ж миті

Мій ювілей мав стати вечором абсолютної перемоги. Я щойно отримала підвищення, ми з чоловіком нарешті закрили іпотеку, я почувалася на…

-А ігристого хочеш? – засміялася подруга. – Ми щодня з ігристим сидимо. -І ігристого теж хочу, – зітхнула з тугою Таня. – Але, якщо чесно, я б зараз і соку звичайного попила. -У тебе, що, знову грошей нема? – невдоволено запитала Олена.

-А ігристого хочеш? – засміялася подруга. – Ми щодня з ігристим сидимо. -І ігристого теж хочу, – зітхнула з тугою Таня. – Але, якщо чесно, я б зараз і соку звичайного попила. -У тебе, що, знову грошей нема? – невдоволено запитала Олена.

Viktor
12 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до -А ігристого хочеш? – засміялася подруга. – Ми щодня з ігристим сидимо. -І ігристого теж хочу, – зітхнула з тугою Таня. – Але, якщо чесно, я б зараз і соку звичайного попила. -У тебе, що, знову грошей нема? – невдоволено запитала Олена.

Таня лежала в лікарні з сином вже другий тиждень. Лежала у двомісній палаті. Поруч із нею в палаті нещодавно з’явилася…

«Вона прокидалася о 6-й ранку і робила смузі з селери» — мені 53, я 3 місяці прожив із 35-річною, і ось що зрозумів про різницю у 18 років…І це назавжди змінило моє життя..

«Вона прокидалася о 6-й ранку і робила смузі з селери» — мені 53, я 3 місяці прожив із 35-річною, і ось що зрозумів про різницю у 18 років…І це назавжди змінило моє життя..

Viktor
12 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до «Вона прокидалася о 6-й ранку і робила смузі з селери» — мені 53, я 3 місяці прожив із 35-річною, і ось що зрозумів про різницю у 18 років…І це назавжди змінило моє життя..

«Вона прокидалася о 6-й ранку і робила смузі з селери» — мені 53, я 3 місяці прожив із 35-річною, і…

– Не очікував.. – Ти… повернулась? – Проїздом, – Ненадовго. – Почекай…прошуууу – Як із тобою зв’язатися?– Мамо, хто це був?– Просто знайомий… малеча.Просто знайомий…. Давно не бачились.Доля, – тітка похитала головою. – Він тебе шукав, знаєш….

– Не очікував.. – Ти… повернулась? – Проїздом, – Ненадовго. – Почекай…прошуууу – Як із тобою зв’язатися?– Мамо, хто це був?– Просто знайомий… малеча.Просто знайомий…. Давно не бачились.Доля, – тітка похитала головою. – Він тебе шукав, знаєш….

Viktor
12 Лютого, 202612 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до – Не очікував.. – Ти… повернулась? – Проїздом, – Ненадовго. – Почекай…прошуууу – Як із тобою зв’язатися?– Мамо, хто це був?– Просто знайомий… малеча.Просто знайомий…. Давно не бачились.Доля, – тітка похитала головою. – Він тебе шукав, знаєш….

– Ви точно не могли помилитися? – Оксана міцно стиснула телефон, намагаючись, щоб голос звучав спокійно. – Оксано Миколаївно, результати…

— Я твоїй дружині всі коси повисмикую, якщо вона не навчиться нормально зі мною спілкуватися, синочку

— Я твоїй дружині всі коси повисмикую, якщо вона не навчиться нормально зі мною спілкуватися, синочку

Viktor
12 Лютого, 202612 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до — Я твоїй дружині всі коси повисмикую, якщо вона не навчиться нормально зі мною спілкуватися, синочку

— Якщо твоя дружина не навчиться зі мною нормально розмовляти, я їй усі волосся повисмикую, синочку! Голос у слухавці дзвенів…

Чоловік образився у понеділок. Я вибачилася. У вівторок образився знову — вибачилася. Потім я зрозуміла: я вибачаюся 18 років за те, чого не робила…

Чоловік образився у понеділок. Я вибачилася. У вівторок образився знову — вибачилася. Потім я зрозуміла: я вибачаюся 18 років за те, чого не робила…

Viktor
12 Лютого, 202612 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Чоловік образився у понеділок. Я вибачилася. У вівторок образився знову — вибачилася. Потім я зрозуміла: я вибачаюся 18 років за те, чого не робила…

Понеділок почався звично. Я піднялася о шостій ранку, приготувала сніданок, розбудила Андрія. Він спустився на кухню, сів за стіл і…

На вулиці повітря було ще холодне, але на сонці пригрівало по літньому. Люда відкрила троянди – вони нормально пережили морози, стебла зелені. Мама їх дуже любила. Ось на цій лавочці мама любила сидіти і дивитись на все довкола. Як правнуки грають. Як вони з Володьою шашлики смажать. А ще мама любила стояти на балкончику їхнього будинку.

На вулиці повітря було ще холодне, але на сонці пригрівало по літньому. Люда відкрила троянди – вони нормально пережили морози, стебла зелені. Мама їх дуже любила. Ось на цій лавочці мама любила сидіти і дивитись на все довкола. Як правнуки грають. Як вони з Володьою шашлики смажать. А ще мама любила стояти на балкончику їхнього будинку.

Viktor
12 Лютого, 202612 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до На вулиці повітря було ще холодне, але на сонці пригрівало по літньому. Люда відкрила троянди – вони нормально пережили морози, стебла зелені. Мама їх дуже любила. Ось на цій лавочці мама любила сидіти і дивитись на все довкола. Як правнуки грають. Як вони з Володьою шашлики смажать. А ще мама любила стояти на балкончику їхнього будинку.

– Люда, якщо ти так довго збиратимешся, ми потрапимо в затор! – Чоловік відніс до машини ще одну партію сумок,…

– Вам кого?… – Я так розумію, що у вас є розмова ..: дуже скоро від вас піде чоловік. – Сергій? Хм. І куди ж він піде? – До мене. Я його кохана жінка. – А… – нарешті доходить.. – ви його кохана жінка. Розумію. Знаєте, а я теж його кохана жінка, принаймні він сам так говорить. Треба ж якийсь збіг. Слухайте, Любов, а давайте з цього приводу вип’ємо. – Ви що? Не питиму я з вами. З чого це?! – Та ви не лякайтесь.

– Вам кого?… – Я так розумію, що у вас є розмова ..: дуже скоро від вас піде чоловік. – Сергій? Хм. І куди ж він піде? – До мене. Я його кохана жінка. – А… – нарешті доходить.. – ви його кохана жінка. Розумію. Знаєте, а я теж його кохана жінка, принаймні він сам так говорить. Треба ж якийсь збіг. Слухайте, Любов, а давайте з цього приводу вип’ємо. – Ви що? Не питиму я з вами. З чого це?! – Та ви не лякайтесь.

Viktor
12 Лютого, 202612 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до – Вам кого?… – Я так розумію, що у вас є розмова ..: дуже скоро від вас піде чоловік. – Сергій? Хм. І куди ж він піде? – До мене. Я його кохана жінка. – А… – нарешті доходить.. – ви його кохана жінка. Розумію. Знаєте, а я теж його кохана жінка, принаймні він сам так говорить. Треба ж якийсь збіг. Слухайте, Любов, а давайте з цього приводу вип’ємо. – Ви що? Не питиму я з вами. З чого це?! – Та ви не лякайтесь.

Дзвінок у двері. Відкриваю. За дверима красуня – молода років тридцять з невеликим хвостиком…  Тоненька фігурка, яку облягає червона сукня-міні…

— Хитрішою, доню, треба бути. Жіноча мудрість — вона така. Він коли аліменти наступного разу принесе, ти не скандаль, а ласкавим словом зустрінь та стіл для нього накрий. Борщу навари, вареників наліпи. Чоловіки — вони ж на шлунок слабкі. — Ага, мені тих аліментів, що Сашко приніс, тільки на хліб і вистачить

— Хитрішою, доню, треба бути. Жіноча мудрість — вона така. Він коли аліменти наступного разу принесе, ти не скандаль, а ласкавим словом зустрінь та стіл для нього накрий. Борщу навари, вареників наліпи. Чоловіки — вони ж на шлунок слабкі. — Ага, мені тих аліментів, що Сашко приніс, тільки на хліб і вистачить

Viktor
12 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до — Хитрішою, доню, треба бути. Жіноча мудрість — вона така. Він коли аліменти наступного разу принесе, ти не скандаль, а ласкавим словом зустрінь та стіл для нього накрий. Борщу навари, вареників наліпи. Чоловіки — вони ж на шлунок слабкі. — Ага, мені тих аліментів, що Сашко приніс, тільки на хліб і вистачить

— Сашко, а ти куди це нарядився? — спитала Ольга, не припиняючи гойдати малого, що аж заходився від крику. —…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.
  • Мар’яно, я знаю, що ти вдома! — гупав у двері колишній чоловік. — Відчиняй, не змушуй мене кричати на весь під’їзд! — голос Андрія був хрипким, але в ньому відчувалася та сама самовпевнена солодкість, яка колись її зачарувала, а тепер викликала лише нудоту. Вона повільно повернула ключ, але залишила двері на міцному сталевому ланцюжку. — Чого тобі треба, Андрію? — її голос звучав холодно, як бруківка на Центральній площі в січні. — Оце так прийом. Навіть не впустиш законного чоловіка води напитися? Я з миром прийшов, Мар’яно. Повернувся в рідні Чернівці, хочу все виправити, з чистого аркуша почати. Через щілину вона побачила, як сильно він здав. Колись стильний та доглянутий, тепер він нагадував людину, яка звикла спати в залах очікування. Пом’ята шкіряна куртка, брудні кросівки, втомлені очі. Але той самий хитрий вогник маніпулятора нікуди не зник. — Ти мені ніхто. Ми офіційно розлучені вже три роки. Суд розірвав наш шлюб заочно, оскільки ти не давав знати про себе. Іди геть, я тебе не кликала
  • Ой, ледве донесли ці торби! — Ганна Петрівна, свекруха, замість вітання кинула сумки прямо на світлий килим. — Синку, зустрічай матір! Соломіє, що стоїш як нежива? Допоможи дитині, зовиці своїй, пакети важкі підхопити! Богданчику! Сину, де ти є? Соломія застигла з ополоником у руці, відчуваючи, як серце починає калатати швидше. — Ганно Петрівно. Мар’яно. Ви як тут? Богдан казав, що ви збиралися на оздоровлення в санаторій наступного місяця. Ми ж вас зовсім не чекали і не запрошували в гості. — Та яке там «наступного»! — Ганна Петрівна вже скидала туфлі, безцеремонно розкидаючи їх по кутках. — Вирішили, що в Миргороді зараз найкращий сезон. А навіщо нам той санаторій, ті казенні ліжка, коли в дитини ціла велика квартира? Ми на тиждень, а може й на два — як піде. Ми ж рідні люди, хіба нам треба запрошення з печаткою? Ми по-простому, по-сімейному
  • З’їхалися з хлопцем (28 років). У перший же день він приніс таз і сказав: «Мама пере мої шкарпетки руками, сподіваюся, ти теж умієш».
  • Хотів подарувати в п’ятницю. А ти знову завчасно знайшла мій подарунок. — Правда? — вона уважно подивилася на нього. — А чому на конверті тільки твоє ім’я? Ні слова про мене. — Та я просто не став морочити голову. Але якщо хочеш, я напишу твоє сам.
  • Я питаю: це що таке? Звідки у тебе стільки грошей? — Михайло почав рахувати. — П’ять, десять, п’ятнадцять… Ти що, грабуєш мене? Ольга відчула, як усередині все затремтіло, але вона змусила себе встати рівно. — Це мої гроші, Михайле. Я їх заробила. Це премії та підробітки. — Твої? — він засміявся, і цей сміх був страшнішим за крик. — У нас немає «твоїх» грошей. У нас спільний бюджет! Ти що, крисила від сім’ї? Ти ховала від мене гроші, поки я гарував на будівництві? — Ти витрачаєш тисячі на свою маму, не питаючи мене! — раптом вигукнула Ольга. — Ти купуєш їй делікатеси, а моя мама їсть пустий суп! Я хотіла допомогти їй. І я хотіла купити собі куртку, бо мені соромно виходити в люди! Михайло вдарив кулаком по столу. Купюри розлетілися по підлозі. — Не смій порівнювати свою маму з моєю! Моя мама — свята жінка. А твоя… твоя завжди була дивною. І взагалі, у неї є пенсія! Тобі просто захотілося розкоші? Захотілося пальто? А про те, що нам треба на квартиру збирати, ти не подумала? — Ми збираємо на квартиру вже чотири роки, Михайле! Але чомусь на подарунки твоїм родичам гроші є завжди, а на мої потреби — ніколи! — Ольга відчувала, як сльози підступають до очей, але вона стримувала їх. — Я теж людина. Я маю право на свої гроші
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes