Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
Я приїхала до дому, який сама збудувала, а син з невісткою так зустріли, що й ворогу не побажаєш

Я приїхала до дому, який сама збудувала, а син з невісткою так зустріли, що й ворогу не побажаєш

Viktor
19 Січня, 202619 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я приїхала до дому, який сама збудувала, а син з невісткою так зустріли, що й ворогу не побажаєш

Я виїхала, коли Андрій ще був підлітком. Пам’ятаю, як стояла на вокзалі з однією сумкою і грудкою в горлі. –…

Мені 44 роки, поки живу сама. Допомоги нема від кого чекати. Та і чесно, вже звикла до самотності, аж поки не дізналася, що вагітна…. Тепер не знаю, що робити далі. Та, як виявилося, це лиш початок моїх життєвих мелодрам. Таке враження, наче в серіал потрапила, чесне слово!

Мені 44 роки, поки живу сама. Допомоги нема від кого чекати. Та і чесно, вже звикла до самотності, аж поки не дізналася, що вагітна…. Тепер не знаю, що робити далі. Та, як виявилося, це лиш початок моїх життєвих мелодрам. Таке враження, наче в серіал потрапила, чесне слово!

Viktor
19 Січня, 202619 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мені 44 роки, поки живу сама. Допомоги нема від кого чекати. Та і чесно, вже звикла до самотності, аж поки не дізналася, що вагітна…. Тепер не знаю, що робити далі. Та, як виявилося, це лиш початок моїх життєвих мелодрам. Таке враження, наче в серіал потрапила, чесне слово!

Самотність – це стан, який лякає багатьох людей. Немає кому тебе вислухати, немає кому тебе підтримати, немає з ким розділити…

– Я лишeнь в Ірлaндії збaгнула, як пoгано з тобою жила! – Дружина шoкувала мене своєю заявою

– Я лишeнь в Ірлaндії збaгнула, як пoгано з тобою жила! – Дружина шoкувала мене своєю заявою

Viktor
19 Січня, 202619 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Я лишeнь в Ірлaндії збaгнула, як пoгано з тобою жила! – Дружина шoкувала мене своєю заявою

Ми з дружиною завжди в Дніпрі жили. Хоча вона з області. Мені ж в місті квартира від діда залишилась. Тож…

— Ти що з моєю карткою зробила? Чому я їй розплатитися не можу? Ти ж мене прuнизuла перед друзями! — репетував чоловік у мене в кабінеті але те що сталося потім приголошмило всіх це вголові невкалдається…

— Ти що з моєю карткою зробила? Чому я їй розплатитися не можу? Ти ж мене прuнизuла перед друзями! — репетував чоловік у мене в кабінеті але те що сталося потім приголошмило всіх це вголові невкалдається…

Viktor
19 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Ти що з моєю карткою зробила? Чому я їй розплатитися не можу? Ти ж мене прuнизuла перед друзями! — репетував чоловік у мене в кабінеті але те що сталося потім приголошмило всіх це вголові невкалдається…

Аліна підняла очі від монітора, коли двері її кабінету відчинилися з такою силою, що затремтіло скло в перегородці. Дмитро увірвався…

Матері дорога путівка в санаторій, а мені – якісь стакани! І за цей подарунок я мала ще й червонити перед гостями!

Матері дорога путівка в санаторій, а мені – якісь стакани! І за цей подарунок я мала ще й червонити перед гостями!

Viktor
19 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Матері дорога путівка в санаторій, а мені – якісь стакани! І за цей подарунок я мала ще й червонити перед гостями!

Ми з Тарасом вже 10 років у шлюбі. У нас двоє дітей: синові – вісім років, а дочці – три….

Піднявшись у квартиру бабусі Марії, Катя залишила в неї пакети, сказавши, що це їй все. Побачивши в пакеті шпроти, печінку тріски, консервовані персики та інші смаколики, які вона любила, але не могла собі дозволити, бабусі Марії так розчулилася, що Каті навіть стало незручно, що так рідко пригощає сусідку.

Піднявшись у квартиру бабусі Марії, Катя залишила в неї пакети, сказавши, що це їй все. Побачивши в пакеті шпроти, печінку тріски, консервовані персики та інші смаколики, які вона любила, але не могла собі дозволити, бабусі Марії так розчулилася, що Каті навіть стало незручно, що так рідко пригощає сусідку.

Viktor
19 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Піднявшись у квартиру бабусі Марії, Катя залишила в неї пакети, сказавши, що це їй все. Побачивши в пакеті шпроти, печінку тріски, консервовані персики та інші смаколики, які вона любила, але не могла собі дозволити, бабусі Марії так розчулилася, що Каті навіть стало незручно, що так рідко пригощає сусідку.

Поки Катя розплачувалася за покупки, Сергій стояв осторонь. А коли Катя почала складати їх у пакети, він і зовсім вийшов…

А Ніна Петрівна так і залишилася стояти біля хвіртки. Плечі опустилися, хустка збилася. Дивиться вслід машині, а в очах – така туга німа, що в мене аж серце защеміло. Підійшла я до неї, кажу: – Ніночко, ходімо в будинок, холодно ж. – Нічого, Семенівно. Це вона просто втомилася. Робота у неї важлива. А помідори… помідори я в льох спущу. Стануть в пригоді ще.

А Ніна Петрівна так і залишилася стояти біля хвіртки. Плечі опустилися, хустка збилася. Дивиться вслід машині, а в очах – така туга німа, що в мене аж серце защеміло. Підійшла я до неї, кажу: – Ніночко, ходімо в будинок, холодно ж. – Нічого, Семенівно. Це вона просто втомилася. Робота у неї важлива. А помідори… помідори я в льох спущу. Стануть в пригоді ще.

Viktor
19 Січня, 202619 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до А Ніна Петрівна так і залишилася стояти біля хвіртки. Плечі опустилися, хустка збилася. Дивиться вслід машині, а в очах – така туга німа, що в мене аж серце защеміло. Підійшла я до неї, кажу: – Ніночко, ходімо в будинок, холодно ж. – Нічого, Семенівно. Це вона просто втомилася. Робота у неї важлива. А помідори… помідори я в льох спущу. Стануть в пригоді ще.

Почалося все минулої осені, коли листя з беріз золотими монетами обсипалося. Жила у нас на краю села, біля самого яру,…

“– Чого злякалися? Хіба я схожий на грабіжника? Та й брати у вас нема чого, відро хіба що. Так у мене цього добра на дачі теж завалися. – Чи обличчям не вийшов? То як? Їдемо, чи чекатимете красивішого водія?

“– Чого злякалися? Хіба я схожий на грабіжника? Та й брати у вас нема чого, відро хіба що. Так у мене цього добра на дачі теж завалися. – Чи обличчям не вийшов? То як? Їдемо, чи чекатимете красивішого водія?

Viktor
19 Січня, 202619 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Чого злякалися? Хіба я схожий на грабіжника? Та й брати у вас нема чого, відро хіба що. Так у мене цього добра на дачі теж завалися. – Чи обличчям не вийшов? То як? Їдемо, чи чекатимете красивішого водія?

Мар’яна стояла на зупинці вже п’ятнадцять хвилин, але ніхто більше не підійшов. – Що, всі на дачу приїжджають машинами? Чи…

“На весіллі сина Людмилу Петрівну душили сльози. І це було не сльози радості.

“На весіллі сина Людмилу Петрівну душили сльози. І це було не сльози радості.

Viktor
19 Січня, 202619 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до “На весіллі сина Людмилу Петрівну душили сльози. І це було не сльози радості.

“На весіллі сина Людмилу Петрівну душили сльози. І це було не сльози радості. Вона плакала від жалості до себе –…

— Кожного разу вона мені дзвонить і вичитує, що я «користуюся плодами праці її сина». Знову буде нудити, що Сергійко спину гне на моїй ділянці, а вона, як мати, серце крає. Каже, що я дуже добре влаштувалася…

— Кожного разу вона мені дзвонить і вичитує, що я «користуюся плодами праці її сина». Знову буде нудити, що Сергійко спину гне на моїй ділянці, а вона, як мати, серце крає. Каже, що я дуже добре влаштувалася…

Viktor
19 Січня, 202619 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Кожного разу вона мені дзвонить і вичитує, що я «користуюся плодами праці її сина». Знову буде нудити, що Сергійко спину гне на моїй ділянці, а вона, як мати, серце крає. Каже, що я дуже добре влаштувалася…

— Ой, у нас знову стара пісня! Сваха на кожному кроці хвалиться, що вона без сторонньої допомоги дає собі раду,…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • – Я йду від тебе, Ромо – сказала вона і продовжила бризкатися духами. – Тобто, як іду? До кого? Куди? – До іншого чоловіка. Чи ти думав, що я вічно буду твої витівки терпіти? Хочу – ночую, хочу – не ночую. Такого я не терпітиму!
  • – А даремно. Такі речі не можна забувати. Такі спогади зігрівають душу – в моменти, коли буває погано. А пам’ятаєш, як вона хвилювалася на розписі в РАЦСі? Я тоді дивилася на неї і думала: – Боже, вона ж зовсім дитина. І ти теж хвилювався. У тебе тремтіли руки, коли ти одягав їй обручку на палець. До речі, а де твоя обручка?
  • Усе, Мар’яно! Це кінець! — Світлана влетіла в коридор і впала на новий диван. — Я подаю на розлучення. Не можу більше жити з ним! — Світлано, обережніше, диван світлий. Що знову сталося? Андрій знову затримався на роботі? — Ой, Мар’яно, от не починай! Тобі б лише про свої меблі думати! У мене життя руйнується, а ти про плями! У тебе завжди все так: квартира в новобудові, підвищення, ідеальний чоловік. А на мене тобі просто начхати! — Я не байдужа, Світлано. Просто ми з Олегом два роки відкладали кожну гривню на це житло. Мені воно дороге. То що Андрій? — Та що Андрій! Уяви собі, я вчора просто заскочила до дівчат у кафе після зміни. Мала право розслабитися? Приходжу о десятій, а він влаштовує сцену, розпитує все: де я була, чому діти не нагодовані, чому в хаті безлад. Уявляєш? Називає мене безвідповідальною! А потім ще й тебе в приклад ставить. Мовляв, глянь на Мар’янку: вона і проєкти в IT закриває, і вдома в неї все блищить, і Олег завжди задоволений. Терпіти цього не можу
  • – Лідія Федорівно, я одружена з вашим сином вже дев’ять років. Перші три роки я вітала вас і дарувала подарунки і на Новий рік, і на 8 березня, і на день народження. Ви не привітали мене жодного разу. Та й я перестала. Пам’ятається, це вас раніше не дивувало. Що ж трапилося сьогодні?
  • Яка кішка? Ти ж знаєш, що я не терплю тварин у будинку. Нехай вона хоч тричі улюблениця твого батька! Ні, ні і ще раз ні
  • Навіщо ти це робиш? — тихо запитала Дарина. — Твої друзі зараз у кафе, обговорюють випускний. А ти тягнеш картоплю для дівчини, з якою тобі навіть соромно буде показатися на очі матері. Павло зупинився. Він поставив пакети на сніг і взяв її руки у свої. Вони були холодними, попри теплі рукавички. — Дарино, послухай мене. Мені байдуже до кафе. Мені байдуже, що скажуть інші. Коли я поруч із тобою, я відчуваю, що я справжній. Не проект батьків, не «перспективний хлопець», а просто людина. — Твоя мати мене зненавидить, — прошепотіла вона, опустивши очі. — Вона просто тебе не знає. Коли дізнається — зрозуміє. Але Ірина Сергіївна не збиралася нічого розуміти. Того вечора, коли Павло повернувся додому пізніше звичайного, на кухні на нього чекав допит
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes