Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Не визнавав півсили”: Колишній футзаліст, який служив у штурмовій бригаді, загuнув під час боїв — подробиці

“Не визнавав півсили”: Колишній футзаліст, який служив у штурмовій бригаді, загuнув під час боїв — подробиці

Viktor
13 Жовтня, 202513 Жовтня, 2025 Коментарі Вимкнено до “Не визнавав півсили”: Колишній футзаліст, який служив у штурмовій бригаді, загuнув під час боїв — подробиці

На війні з ворогом віддав життя за Україну футзаліст, фанат львівських “Карпат” і боєць 3-ї штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ Іван Зарівняк.

37-річний захисник із Львівщини загинув 25 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку.

Іван народився 6 липня 1988 року у Львові, навчався у ліцеї № 5 імені Іванни та Іллі Кокорудзів. З дитинства Іван захоплювався футболом і не обмежився тільки роллю глядача. Він грав у футзал за львівські команди “Інкогніто”, “Лісотех” та “Advocateam”.

"Не визнавав півсили": російські окупанти вбили колишнього футзаліста, який служив у штурмовій бригаді

Ті, хто знаходився на майданчику разом із Зарівняком відзначали, що він був дуже швидким, а по характеру – справжнім бійцем – рішучим і надійним. “Він не визнавав півсили. У спорті, як і в житті, завжди віддавав усе, без залишку”, – розповідали про Івана.

Паралельно футзаліст закінчив географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Після чого працював менеджером із продажу, був відданим уболівальником рідних “Карпат”, але не обмежувався футболом. Зокрема, добре катався на лижах і, взагалі, любив життя в усіх його проявах, подорожував, коли була можливість.

"Не визнавав півсили": російські окупанти вбили колишнього футзаліста, який служив у штурмовій бригаді
"Не визнавав півсили": російські окупанти вбили колишнього футзаліста, який служив у штурмовій бригаді

Після повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Іван вирішив взяти до рук зброю і добровільно долучився до лав 3-ї окремої штурмової бригади, став частиною легендарного підрозділу, який брав участь у найзапекліших боях на південно-слобожанському та донецькому напрямках. Як розповідали побратими, він був серед перших там, де потрібно було бути сильним тілом і незламним духом.

За виявлену мужність і успішне виконання завдань Іван був нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України “Золотий хрест”. Але 25 вересня 2025 року Зарівняк вступив у свій останній бій з окyпантамu – захисник загинув під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку.

"Не визнавав півсили": російські окупанти вбили колишнього футзаліста, який служив у штурмовій бригаді
"Не визнавав півсили": російські окупанти вбили колишнього футзаліста, який служив у штурмовій бригаді

“Ми втратили не просто товариша і гравця, ми втратили людину, яка завжди віддавалася справі на повну – на майданчику і в житті. Приклад мужності й сили духу, який залишиться з нами назавжди”, – відреагували на трагедію в Асоціації футзалу міста Львова.

Поховали Івана Зарівняка на Личаківському кладовищі у Львові у День захисників і захисниць України, 1 жовтня 2025 року.

"Не визнавав півсили": російські окупанти вбили колишнього футзаліста, який служив у штурмовій бригаді
"Не визнавав півсили": російські окупанти вбили колишнього футзаліста, який служив у штурмовій бригаді

Рідні і друзі згадують, як Іван дбав про тварин і захоплювався кулінарією, був щирим, чесним, мужнім та відважним. Його доброта, порядність і гумор притягували до нього оточуючих. Для близьких він був не лише сином, братом і чоловіком, а справжньою опорою.

У Героя залишилися батьки, сестра та дружина Анастасія, яка довго не могла повірити: “Якби ж знайти слова, які б описали якою людиною він був, яким був чоловіком і сином. І якими близькими і неймовірними були наші стосунки. Стільки планів і стільки мрій на двох. І тепер вони ніколи не здійсняться. Знаю, що маємо жити заради тебе і твоєї памʼяті, коханий”.

"Не визнавав півсили": російські окупанти вбили колишнього футзаліста, який служив у штурмовій бригаді
"Не визнавав півсили": російські окупанти вбили колишнього футзаліста, який служив у штурмовій бригаді

Навігація записів

У Слoваччині зiткнулися два швидкісні потяги: пострaждали близько 80 людей — відео
Нардeп Мaзурашу прoпонує запровадити в Укрaїні американське cвято

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes