Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЦІКАВО
  • Не просто булочки, а справжній десерт! Рецепт булочок до чаю!

Не просто булочки, а справжній десерт! Рецепт булочок до чаю!

admin
10 Квітня, 202110 Квітня, 2021 Коментарі Вимкнено до Не просто булочки, а справжній десерт! Рецепт булочок до чаю!

Пишні, ароматні і м’які булочки з заварним кремом. Це просто справжнє кулінарне диво, вони просто тануть у роті. Процес приготування дуже простий і легкий.

Необхідні продукти:

  • борошно, близько 600 г;
  • цукор, 100 г;
  • ванілін за смаком;
  • дріжджі, 10 г;
  • молоко тепле, 300 мл;
  • масло вершкове, 50 г;
  • білок, 2 шт.

Для приготування заварного крему необхідно:

  • жовтки, 2 шт;
  • крохмаль кукурудзяний, 30 г;
  • молоко, 320 г;
  • ванілін;
  • цукор, 120 г.

Для змазування треба жовток, збитий з молоком.

Як приготувати булочки

Змішуємо жовтки з крохмалем і молоком, ваніліном до смаку, ставимо на плиту і варимо на невеликому вогні до загустіння. Не забуваємо перемішувати. Остуджує крем.

Порада: якщо під рукою немає кукурудзяного крохмалю, можна використовувати будь-який або додати в крем борошно.

Просіваємо борошно і змішуємо з іншими сухими інгредієнтами.

Вливаємо тепле молоко, яйця і вимішуємо тісто. Маса повинна бути м’якою, еластичною і не липкою.

Накриваємо і ставимо в тепле місце на 1 – 2 години.

Викладаємо тісто на стіл, посипаний борошном і розкатуємо пласт.

Змащуємо пласт кремом, звертаємо рулет.

Не просто булочки, а справжній десерт. Рецепт булочок до чаю

Ріжемо рулет на порційні шматочки.

Не просто булочки, а справжній десерт. Рецепт булочок до чаю

Деко застеляємо пергаментом, викладаємо булочки і накриваємо їх. Залишаємо в теплому місці на 15 хвилин.

Змащуємо збитим з молоком жовтком.

Не просто булочки, а справжній десерт. Рецепт булочок до чаю

Випікаємо від 30 до 35 хвилин при 180 градусах.

Остиглі булочки посипаємо цукровою пудрою.

Не просто булочки, а справжній десерт. Рецепт булочок до чаю

Якщо є бажання, можна полити розтопленим шоколадом, змішавши його з цедрою апельсина або лимона. Такі яскраві цитрусові нотки прекрасно підходять до таких булочок.

Джерело

Навігація записів

У ці хвилини! Зеленський на місці зустріч розпочалась- доленосне рішення!
Страва відмінно підійде для швидкого сніданку або ситного перекусу! Сосиски з сиром в лаваші!

Related Articles

Кaртопля рiзного кoльору, жoвта, біла, червона – яка смaчніша, яка крaще зберігається

Viktor
4 Травня, 20254 Травня, 2025 Коментарі Вимкнено до Кaртопля рiзного кoльору, жoвта, біла, червона – яка смaчніша, яка крaще зберігається

Тільки зараз спливла вcя пpавда пpо “генiя” Ленiна. Як виявилoся, Волoдя Ульянов насправді був…

Viktor
28 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Тільки зараз спливла вcя пpавда пpо “генiя” Ленiна. Як виявилoся, Волoдя Ульянов насправді був…

Як же Соромно, що не розуміли….Світлина 1976 року. Канадські хокеїсти з тризубами на футболках. А я, вболівав за совєтськіх

Viktor
5 Жовтня, 20245 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Як же Соромно, що не розуміли….Світлина 1976 року. Канадські хокеїсти з тризубами на футболках. А я, вболівав за совєтськіх

Цікаве за сьогодні

  • Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?
  • – Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.
  • – Я своє не віддам. Двадцять років – це моє, розумієш? Двадцять років… А ти… ти просто зіскочила на чужий поїзд. Але це не твій маршрут. Не твоя станція
  • – Я поїду до батьків на тиждень. Чоловік навіть не запитав, чому. Лише знизав плечима: – Як хочеш. Я не тримаю. Вона поїхала. І не повернулась за тиждень. І не за два. Василь не скучав, але він почав помічати, що хата порожня. Що чай сам не заварюється. Що сорочки лежать брудні. Що тиша ріже вуха.  Василь уперше в житті прибирав сам, варив щось примітивне, пробував полагодити праску. А ще – сидів на лавці й мовчки дивився на захід сонця. І згадував
  • Тісто вона замішувала з вечора. Руки рухалися звично, майже без участі голови – голова була зайнята іншим, прокручувала давню розмову, яка ніяк не хотіла вивітрюватися з пам’яті.
  • Вийдеш за мене, Настю? Я не обіцяю золотих гір, але обіцяю, що ніколи не зраджу. Весілля було скромним, сільським. Було багато сміху, пісень і справжніх людей. Петро вперше за довгі роки танцював, а Марія сяяла від щастя. Минуло ще п’ять років. Полінка вже підросла, стала помічницею по господарству. У Андрія з Настею народився ще й синок, маленький Павлик. Жили дружно, працювали, відбудували стару хату, зробивши її сучасною та затишною. Був теплий травневий вечір. Сім’я зібралася на подвір’ї святкувати день народження Полінки. Андрій розпалював мангал, діти бігали навколо пса, Марія з Настею виносили на стіл салати. Раптом біля воріт зупинилася машина. Не та стара модель, до яких звикло село, а новенька, дорога іномарка. З неї вийшов чоловік. Він виглядав втомленим, з передчасною сивиною на скронях і в дорогому, але пом’ятому костюмі
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes