Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЦІКАВО
  • Нарешті я навчилася мити решітки газової плити легко і просто!

Нарешті я навчилася мити решітки газової плити легко і просто!

admin
24 Вересня, 202024 Вересня, 2020 Коментарі Вимкнено до Нарешті я навчилася мити решітки газової плити легко і просто!

Що я з ними тільки не робила. Замочувала в посудомойці і ванні, замочувала з різними засобами і мила на високих температурах, все одно нічого ніколи не відчищувала повністю і потрібно довго і нудно дряпати решітки плити залізної мочалкою.

Нещодавно в інтернеті попався спосіб, яким я ніколи не користувалася, і я вирішила його випробувати. Знадобиться два, якщо можна їх так назвати, інгредієнти. Це пакет для сміття достатнього розміру, щоб засунути туди решітки і змішати аміак або нашатир.

Так, та сама смердюча субстанція, яка продається в аптеці за 30 гривень і за допомогою якої приводять до тями непритомних дівчат. Я засунула свої решітки в пакет, влила туди пляшку аміаку, намагаючись діяти швидко, всередині пакету і не дихати. (Пам’ятаєте хімію в школі? Не можна вдихати всякі різні штуки, тому що можна отруїтися). І щільно зав’язала пакет.

Пакет обов’язково потрібно перевірити на герметичність. У ньому не повинно бути дірок. Для вірності можна використовувати кілька пакетів. Робила я все це, про всяк випадок, на балконі. Але цілком можна було провести операцію і на кухні. Пакет я залишила зав’язаним на ніч. Вранці відкрила, промила водою, і губкою спокійно відмилася вся брудна, жирна і з нагаром.

Перший раз в житті так легко, просто і чисто відмилася решітка плити.

Якщо вам теж набридло по пів дня шкребти, щоб привести її в порядок, спробуйте. Засіб ефективний. Але будьте обережні з аміаком!

Джерело

Навігація записів

Вчені встановили що цибулиння лікує 100 хвороб!
Будьте уважні! З 1 жовтня на українських водіїв чекають нові штрафи!

Related Articles

Кaртопля рiзного кoльору, жoвта, біла, червона – яка смaчніша, яка крaще зберігається

Viktor
4 Травня, 20254 Травня, 2025 Коментарі Вимкнено до Кaртопля рiзного кoльору, жoвта, біла, червона – яка смaчніша, яка крaще зберігається

Тільки зараз спливла вcя пpавда пpо “генiя” Ленiна. Як виявилoся, Волoдя Ульянов насправді був…

Viktor
28 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Тільки зараз спливла вcя пpавда пpо “генiя” Ленiна. Як виявилoся, Волoдя Ульянов насправді був…

Як же Соромно, що не розуміли….Світлина 1976 року. Канадські хокеїсти з тризубами на футболках. А я, вболівав за совєтськіх

Viktor
5 Жовтня, 20245 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Як же Соромно, що не розуміли….Світлина 1976 року. Канадські хокеїсти з тризубами на футболках. А я, вболівав за совєтськіх

Цікаве за сьогодні

  • Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?
  • – Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.
  • – Я своє не віддам. Двадцять років – це моє, розумієш? Двадцять років… А ти… ти просто зіскочила на чужий поїзд. Але це не твій маршрут. Не твоя станція
  • – Я поїду до батьків на тиждень. Чоловік навіть не запитав, чому. Лише знизав плечима: – Як хочеш. Я не тримаю. Вона поїхала. І не повернулась за тиждень. І не за два. Василь не скучав, але він почав помічати, що хата порожня. Що чай сам не заварюється. Що сорочки лежать брудні. Що тиша ріже вуха.  Василь уперше в житті прибирав сам, варив щось примітивне, пробував полагодити праску. А ще – сидів на лавці й мовчки дивився на захід сонця. І згадував
  • Тісто вона замішувала з вечора. Руки рухалися звично, майже без участі голови – голова була зайнята іншим, прокручувала давню розмову, яка ніяк не хотіла вивітрюватися з пам’яті.
  • Вийдеш за мене, Настю? Я не обіцяю золотих гір, але обіцяю, що ніколи не зраджу. Весілля було скромним, сільським. Було багато сміху, пісень і справжніх людей. Петро вперше за довгі роки танцював, а Марія сяяла від щастя. Минуло ще п’ять років. Полінка вже підросла, стала помічницею по господарству. У Андрія з Настею народився ще й синок, маленький Павлик. Жили дружно, працювали, відбудували стару хату, зробивши її сучасною та затишною. Був теплий травневий вечір. Сім’я зібралася на подвір’ї святкувати день народження Полінки. Андрій розпалював мангал, діти бігали навколо пса, Марія з Настею виносили на стіл салати. Раптом біля воріт зупинилася машина. Не та стара модель, до яких звикло село, а новенька, дорога іномарка. З неї вийшов чоловік. Він виглядав втомленим, з передчасною сивиною на скронях і в дорогому, але пом’ятому костюмі
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes