Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • Найсмачніша випічка дитинства “Трубочки” на оригінальному тісті та з 2 видами ніжного крему: виходить неймовірно смачно і ароматно, а готується простіше-простого

Найсмачніша випічка дитинства “Трубочки” на оригінальному тісті та з 2 видами ніжного крему: виходить неймовірно смачно і ароматно, а готується простіше-простого

Viktor
1 Вересня, 20251 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до Найсмачніша випічка дитинства “Трубочки” на оригінальному тісті та з 2 видами ніжного крему: виходить неймовірно смачно і ароматно, а готується простіше-простого

Два варіанти крему, звичайний заварний і білково-заварний, такі листкові трубочки з кремом легко приготувати в домашніх умовах, буду використовувати супер листкове оригінальне тісто на пиві, що готується дуже швидко, виходить найтонше і розсипчасте.

Це універсальне листкове тісто можна зберігати в морозилці, використовуючи при необхідності. З листкового тіста для трубочок завжди зможете приготувати свіжі солодкі і не солодкі пироги та пиріжки з будь-якою начинкою.

Інгредієнти:
Вихід трубочок з кремом 20 шт

Тісто для трубочок на пиві:

Борошно 320 грам (2 склянки)
Масло вершкове або маргарин 150 грам
Пиво свіже холодне 100 мл
Сіль щіпка
ЗАВАРНИЙ КРЕМ (на всі трубочки):

Молоко 250 мл (1 склянка)
Жовтки 2 шт
Цукор 90 грам
Ванільний цукор 10 грам
Кукурудзяний крохмаль 30 грам
Масло вершкове 100 грам

БІЛКОВИЙ ЗАВАРНИЙ КРЕМ (на всі трубочки):

Білки 2 шт
Цукор 120 грам
Ванільний цукор 10 грам
Вода 35 грам
Сіль щіпка
Приготування:
Починаємо з приготування заварного крему для трубочок. У сотейник наливаємо склянку молока, всипаємо цукор, ванільний цукор, два яєчні жовтки, можна замінити одним яйцем, кукурудзяний крохмаль.

Поєднуємо все разом до однорідного стану. Переходимо до плити та нагріваємо суміш при постійному помішуванні, щоб не підгоріла.

Як тільки суміш нагріється зменшуємо потужність плити до середньої та варимо крем до загустіння до перших бульбашок. Знімаємо із плити.

Переливаємо крем в миску, накриваємо плівкою в контакт і залишаємо остигати.

Займемося листковим тістом для трубочок. У просіяне борошно додаємо сіль. Натираємо на великій тертці холодне масло або маргарин постійно занурюючи в муку. Перетираємо руками до однорідної крихти.

Робимо поглиблення та виливаємо 100 мл холодного пива, перемішуємо. Замішуємо тісто спочатку лопаткою, його потрібно зібрати в один ком досить швидко, не давши маслу розтанути.

Пиво надає тісту особливої ​​шаруватої структури. Тісто зліпилося, підсипаємо стіл борошном, викладаємо тісто.

Тепер розкачуємо його у прямокутник, складаємо навпіл і так 3-4 рази. Тісто при замішуванні стало м’яким та еластичним.

Кладемо його в пакет і в морозилку на півгодини.

Тісто дістаємо і ділимо на 2 частини для зручності, одну частину залишаємо і працюватимемо з нею, іншу прибираємо в холодильник.
Стіл і качалку підпилюємо борошном і розкачуємо тісто в пласт завтовшки 2 мм і розміром 20х50 см. Розрізаємо на 10 смужок шириною 2 см.

Накручуємо смужку тіста на металеву трубку, починаючи з тонкого кінця, обов’язково нахльостуєте, тісто не натягуємо, кінець защипуємо.
Таким чином формуємо усі трубочки. З другої частини тіста теж формуємо трубочки.

Трубочки викладаємо на деко швом вниз, застелене папером для випічки.

Відправляємо випікатися в духовку при 200°C 20-25 хвилин до легкого рум’янцю. Трубочки спеклися, звільняємо їх від конусів і даємо охолонути.

Займемося заварним кремом. Основа охолола. Збиваємо розм’якшене вершкове масло до біла 1-2 хвилини, поступово додаючи заварний крем по одній ложці, збиваємо все разом.
Крем та масло повинні бути однакової кімнатної температури. Крем пишний, добре тримає форму. Крем відправляємо на 15 хвилин у холодильник для стабілізації.

Залишилися 2 білки, робимо білковий заварний крем. У ківш всипаємо цукор, вливаємо воду і відправляємо на плиту, нагріваємо до розчинення цукру, помішуючи на середній потужності.

Одночасно в миску вливаємо охолоджені білки, всипаємо дрібку солі і збиваємо міксером до пишної піни.

Сироп кипить, утворюючи великі бульбашки, з цього моменту варимо його 1,5 хвилини та знімаємо з плити. Не перестаючи збивати білки, вливаємо сироп тонким струмком, не потрапляючи на вінчики міксера. Бризки від сиропу застигають краплями карамелі!

Додавши весь сироп, збиваємо ще 7-8 хвилин, залежно від потужності міксера. Миска має повністю охолонути. Крем став щільний, глянцевий, добре тримає форму.

Наповнюємо трубочки кремом за бажанням посипаємо цукровою пудрою.

Трубочки хрусткі, шаруваті і неймовірно смачні.

Бажаю приємних приготувань та смачного Вам! Друзі, якщо Вам сподобався рецептик не забувайте зберегти собі, щоб не загубити! І окрема подяка за Ваші лайки і за поширення рецепту – мені дуже приємно!

Навігація записів

В мене чоловік дуже добрий, працьовитий та харизматичний, однак його зовнішній вигляд це завжди..
Маринований гострий перець на зиму: готуємо неймовірно смачну заготовку, яка прийде до смаку всім любителям гостреньких, пікантних страв

Related Articles

Я не дам твоїй мамі більше ні гривні, бо не збираюся виставляти наше майбутнє на торги лише тому, що твоя мама знову повірила в казку про швидке багатство, — Марія спокійно поставила горнятко на стіл, але в її голосі бриніла така впевненість, що Дмитро мимоволі випрямив спину. Він сидів навпроти, вивчаючи візерунок на скатертині, і намагався підібрати слова. Але слова, як на гріх, кудись зникли. Залишилося тільки відчуття провини, яке він тягнув за собою вже не перший рік. — Маш, ну вона ж хотіла як краще. Каже, що всі зараз так заробляють. Якісь там цифрові активи, міжнародні платформи… Вона просто хоче, щоб ми нарешті купили собі те велике житло, про яке мріяли. Розумієш? Вона не для себе, вона про нас думає. — Дмитре, ти доросла людина. Тобі тридцять чотири роки. Ти справді віриш, що хтось у телефоні просто так подвоїть твої заощадження за тиждень? Це не інвестиції, це ілюзія. І я не дозволю витрачати наші спільні кошти на те, щоб купувати комусь у повітрі черговий замок. Ми працюємо по десять годин на добу не для того, щоб подарувати ці гроші пройдисвітам

Viktor
27 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я не дам твоїй мамі більше ні гривні, бо не збираюся виставляти наше майбутнє на торги лише тому, що твоя мама знову повірила в казку про швидке багатство, — Марія спокійно поставила горнятко на стіл, але в її голосі бриніла така впевненість, що Дмитро мимоволі випрямив спину. Він сидів навпроти, вивчаючи візерунок на скатертині, і намагався підібрати слова. Але слова, як на гріх, кудись зникли. Залишилося тільки відчуття провини, яке він тягнув за собою вже не перший рік. — Маш, ну вона ж хотіла як краще. Каже, що всі зараз так заробляють. Якісь там цифрові активи, міжнародні платформи… Вона просто хоче, щоб ми нарешті купили собі те велике житло, про яке мріяли. Розумієш? Вона не для себе, вона про нас думає. — Дмитре, ти доросла людина. Тобі тридцять чотири роки. Ти справді віриш, що хтось у телефоні просто так подвоїть твої заощадження за тиждень? Це не інвестиції, це ілюзія. І я не дозволю витрачати наші спільні кошти на те, щоб купувати комусь у повітрі черговий замок. Ми працюємо по десять годин на добу не для того, щоб подарувати ці гроші пройдисвітам

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Цікаве за сьогодні

  • Марина завжди знала: власна квартира — це не просто стіни, це свобода. Свобода зачинити двері й опинитись у світі, де не треба виправдовуватись, перепрошувати, догоджати. Особливо коли живеш зі свекрухою.
  • – І нащо мені такий старий? Замість меблів? – Степан дивився на мене ошелешений. Такого він точно не чекав
  • Моя мама віддала мене бабусі, коли мені було лише 4 роки. Як бабусі не стало, мама виставила мене з її будинку.
  • Олена прокинулася, як завжди, ще до світанку. Пічка давно погасла, в хаті було зимно, але вона вже звикла до такого. За ці роки вона навчилася жити без чоловіка – без тепла, без опори, без слова підтримки. Їй було всього тридцять два, коли доля вирвала в неї Івана, її чоловіка. Двоє дітей – Марічка й Андрійко – залишилися на її руках, а разом із ними – город, худоба, поле й старенька хата, яку треба було втримати.
  • Як ти можеш нас покинути в такий складний час? — плакала вона, пакуючи мені банку з варенням. — Ми ж одна сім’я! — Мамо, я не покину вас. Я буду допомагати фінансово. Але мені треба спати хоча б п’ять годин на добу, щоб мене не звільнили, — намагалася пояснити я. І я допомагала. Перші місяці самостійного життя були дивними. Я нарешті відчула, що таке тиша. Я вчилася господарювати на власній кухні, готувала смачні обіди. Оскільки я жила одна, їжі завжди залишалося забагато. Кожні вихідні я завантажувала повний багажник продуктів і їхала до них. Пам’ятаю, як перші рази Віка була мені вдячна. Вона обіймала мене, називала «найкращою сестрою у світі». Приносити пакунки з якісним дитячим харчуванням, м’яким м’ясом для мами та новими іграшками для племінника було приємно. Це давало мені відчуття того, що я — опора. Але вдячність — річ крихка. Вона швидко розчиняється в рутині. Через пів року мої візити перестали бути святом, вони стали нормою. Віка вже не чекала мене з радістю, вона чекала мене зі списком. — Ти що, не бачиш, що дитина виросла з усіх комбінезонів? — замість «привіт» казала вона
  • Ой, почалося… — вона закотила очі. — Ви, мамочки з правильними дітками, завжди знаєте, як краще. Тільки життя — воно не по книжках. Мій Денис росте вільним, а ваш — як на шнурочку. Побачимо, хто з них краще пристосується. І вони пішли. Просто пішли, залишивши нас із брудною ковдрою і зіпсованим настроєм. Я сіла назад на траву. Мої думки мимоволі повернулися в дитинство. Я згадала свою бабусю Ганну. Вона жила в селі і завжди казала: “Дитина — це чисте полотно, що ти на ньому намалюєш, те й буде світ бачити”. Пам’ятаю, як одного разу я, ще зовсім мала, зірвала яблуко в сусідському саду. Бабуся не сварила мене гучно. Вона просто взяла мене за руку, ми пішли до сусідки, тьоті Галі, і я мала сама попросити вибачення. — Сором — це не коли в тебе мало грошей, — казала тоді бабуся. — Сором — це коли в тебе мало совісті. Того дня тьотя Галя дала мені цілий кошик яблук, але я запам’ятала на все життя: чуже — це кордон, який не можна переходити без запрошення
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes