Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • На врученні Шевченківської премії Зеленський сказав “Вибачте, що не в костюмі..” Те, як відреагував зал варто побачити… Відео

На врученні Шевченківської премії Зеленський сказав “Вибачте, що не в костюмі..” Те, як відреагував зал варто побачити… Відео

Viktor
10 Березня, 2025 Коментарі Вимкнено до На врученні Шевченківської премії Зеленський сказав “Вибачте, що не в костюмі..” Те, як відреагував зал варто побачити… Відео

Президент України Володимир Зеленський, виступаючи на врученні Національної премії імені Тараса Шевченка, знову продемонстрував своє почуття гумору. Під час церемонії, звертаючись до присутніх, він з усмішкою зазначив: “Вибачте, що не в костюмі”, маючи на увазі свій традиційний військовий стиль одягу, який став його незмінним образом під час війни.

Ця фраза викликала схвальні усмішки у залі, адже для багатьох українців Зеленський давно асоціюється саме з таким виглядом – у темно-зеленій або чорній футболці, яка символізує стійкість та рішучість у складні часи. Його стиль одягу давно став не просто елементом зовнішнього вигляду, а своєрідним посланням – Україна продовжує боротьбу, і її лідер стоїть пліч-о-пліч із народом та військовими.

Шевченківська премія – це найвища державна нагорода України в галузі культури та мистецтва. Цьогорічна церемонія відзначалася особливою атмосферою, адже нагороджені митці, попри складні обставини, продовжують працювати, підтримувати національний дух та популяризувати українську культуру.

Зеленський подякував лауреатам премії за їхню працю та внесок у культурний розвиток країни, зазначивши, що саме культура є тією силою, яка допомагає українцям вистояти перед викликами. Його невимушений жарт лише підкреслив важливість єдності та стійкості, які сьогодні є ключовими для всієї нації.

Під час свого виступу президент наголосив, що Україна продовжує боротися не лише на полі бою, а й на культурному та інформаційному фронті. Саме тому підтримка митців та інтелігенції є невід’ємною частиною загальної перемоги.

Жарт Зеленського вкотре підтвердив його вміння знаходити баланс між серйозністю моменту та людяністю, що робить його звернення більш близькими та зрозумілими для громадян.

Навігація записів

Зрoбимо вас бaгaтими — Трaмп зробив зaяву про Грeнлaндію
Сирський: ​Нaразі зaгрози отoчення нaших підрoзділів в Курcькій облaсті нeмає

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – Живи тут, не зaвaжай! – Дeнис грюкнyв бaгажником і гuдлuво обтрусив рyки
  • — Микитo, — я зaйшла до нього в кiмнату, де він сидів за кoмп’ютером. — Мoжеш позичити мені грошей? На пoхід Ані з класом. Я через три дні поверну, як тільки зарплату отримаю. — Знову гроші? На примхи твоєї доньки? — Які примхи? — я розгубилася. — Там весь клас іде, всі батьки скидаються… — Ось нехай інші батьки й скидаються! — голос Микити підвищився. — Я що, повинен оплачувати всі її розваги? — Але ж ми домовлялися про спільний бюджет…
  • «Я всього на пару тижнів, поки не знайду квартиру». Пустив жінку (43 роки) пожити. Але через місяць вона таке утнула що мусіла піти тієї ж миті…
  • Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…
  • Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини
  • Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes