Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Мрiяли звільнити рідну землю: на фронті загинули двоє поліцeйських із Донeччини.

Мрiяли звільнити рідну землю: на фронті загинули двоє поліцeйських із Донeччини.

Viktor
15 Вересня, 202515 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до Мрiяли звільнити рідну землю: на фронті загинули двоє поліцeйських із Донeччини.

У бою з російськими окупантами загинули двоє поліцейських із Донеччини, бійці батальйону поліції особливого призначення Андрій Рибальченко та Руслан Гриценко. Обидва правоохоронці долучилися до підрозділу від початку його створення і понад рік воювали з агресором.

Захисники мріяли звільнити з-під окупації свої рідні населені пункти – Мангуш та Соледар. Про втрату повідомили у Національній поліції України.

Що відомо про полеглих захисників

Життя двох поліцейських Донеччини, Андрія Рибальченка та Руслана Гриценка, обірвалися в один день – 12 вересня.

Мріяли звільнити рідну землю: на фронті загинули двоє поліцейських із Донеччини. Фото

“У ніч проти 12 вересня під час виконання бойового завдання на передовій зазнали смертельних поранень бійці батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області Андрій Рибальченко та Руслан Гриценко. Обидва захисники приєднались до лав батальйону в перші дні його створення й уже понад рік непохитно боронили рідну землю. Обидва – родом з окупованих ворогом населених пунктів, які вони мріяли звільнити“, – розповіли у Нацполіції.

Лейтенант поліції Андрій Рибальченко родом із селища Мангуш, що неподалік від Маріуполя і перебуває під російською окупацією. Андрій віддав службі у поліції 21 рік свого життя.

Мріяли звільнити рідну землю: на фронті загинули двоє поліцейських із Донеччини. Фото

“Лише на минулому тижні він відзначив свій 41-й день народження. У поліцейського залишилось двоє дітей, 6 і 9 років, дружина, батьки, брат“, – зазначили у Нацполіції.

Старший сержант поліції Руслан Гриценко також точно знав, що таке російська окупація: він народився у Соледарі Бахмутського району. Як і Рибальченко, Гриценко служив у поліції близько половини свого життя: понад 18 років.

Мріяли звільнити рідну землю: на фронті загинули двоє поліцейських із Донеччини. Фото

У вічність правоохоронець пішов 38-річним. Вдома на нього чекали батьки та сестра.

“Андрій Рибальченко та Руслан Гриценко були не тільки поліцейськими, але й доблесними воїнами, які тримали оборону на найгарячіших рубежах, не давали ворогу посунутись далі. Ми пам’ятатимемо їхню відвагу, справедливе серце, вірність обов’язку. Поліція Донеччини – у жалобі через непоправну втрату. Глибокі співчуття рідним і близьким загиблих Героїв”, – зазначили колеги полеглих воїнів.

Мріяли звільнити рідну землю: на фронті загинули двоє поліцейських із Донеччини. Фото

Джерело

Навігація записів

Роcіяни атакyють Укрaїну удaрними БпЛA, – Повітряні Сили
“Сaнкції не працюють – в CША готові зробити наступний крок проти Роcії, але є умова” – cенатор Ліндсі Грем

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – Живи тут, не зaвaжай! – Дeнис грюкнyв бaгажником і гuдлuво обтрусив рyки
  • — Микитo, — я зaйшла до нього в кiмнату, де він сидів за кoмп’ютером. — Мoжеш позичити мені грошей? На пoхід Ані з класом. Я через три дні поверну, як тільки зарплату отримаю. — Знову гроші? На примхи твоєї доньки? — Які примхи? — я розгубилася. — Там весь клас іде, всі батьки скидаються… — Ось нехай інші батьки й скидаються! — голос Микити підвищився. — Я що, повинен оплачувати всі її розваги? — Але ж ми домовлялися про спільний бюджет…
  • «Я всього на пару тижнів, поки не знайду квартиру». Пустив жінку (43 роки) пожити. Але через місяць вона таке утнула що мусіла піти тієї ж миті…
  • Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…
  • Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини
  • Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes