Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Мрiяла підняти укрaїнський тeатр: 25-річна бoйова медикиня Анаcтасія “Пандора” Осінцева померла після тяжкого пoранення

Мрiяла підняти укрaїнський тeатр: 25-річна бoйова медикиня Анаcтасія “Пандора” Осінцева померла після тяжкого пoранення

Viktor
16 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Мрiяла підняти укрaїнський тeатр: 25-річна бoйова медикиня Анаcтасія “Пандора” Осінцева померла після тяжкого пoранення

Стало відомо про смерть молодої бойової медикині Анастасії Осінцевої на псевдо “Пандора”. Вона на початку жовтня отримала тяжкі поранення, рятуючи побратимів на передовій.

Своє 25-річчя через десять днів після поранення Анастасія зустріла у лікарні, а менш ніж за місяць, 11 листопада, її серце зупинилося. Звістка про смерть захисниці з’явилася у її профілі в Instagram.

Що відомо про Героїню

“17.10.2000-11.11.2025 Померла, захищаючи країну. Памʼятаємо”, – сповістив останній допис на сторінці “Пандори” – і перший, зроблений вже не нею.

Мріяла підняти український театр: 25-річна бойова медикиня "Пандора" померла після тяжкого поранення

Про смерть молодої захисниці України повідомили також у ліцеї №7 міста Дніпро, де свого часу навчалася вона сама.

“З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату. Захищаючи незалежність України від російських окупантів, загинула наша випускниця — Анастасія Осінцева, позивний “Пандора”. Анастасія була бойовою медикинею підрозділу аеророзвідки 71-ї окремої бригади Десантно-штурмових військ (ДШВ). Вона віддала своє життя за рідну землю, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок. У шкільні роки Анастасія була лідером: президентом шкільного самоврядування та незмінним ініціатором усіх позакласних заходів. Її енергія, оптимізм і активна життєва позиція назавжди залишаться в нашій пам’яті”, – йдеться у дописі.

Мріяла підняти український театр: 25-річна бойова медикиня "Пандора" померла після тяжкого поранення

Вищу освіту Анастасія здобувала в Академії культури, збиралася стати режисеркою естради та масових свят, однак російська агресія різко змінила плани дівчини на життя.

До лав українського війська Анастасія стала у березні цього року.

Мріяла підняти український театр: 25-річна бойова медикиня "Пандора" померла після тяжкого поранення

А вже у жовтні, за десять днів до свого 25-річчя, вона отримала тяжкі поранення, коли з посестрою витягувала побратимів з поля бою. Під час евакуації двох поранених бійців Анастасію атакував ворожий дрон: тоді вона отримала поранення ноги. Коли ж наступного дня намагалася дістатися до місця, звідки мали евакуювати вже її саму – була поранена вдруге. Окрім ушкоджень обох ніг дівчина отримала осколкове поранення грудної клітини та контузію, а також, як зізнавалася сама, “кошмари уві сні і наяву”.

Про той день у свій день народження, який зустріла у лікарні, розповіла на своїй сторінці сама “Пандора”. Анастасія згадувала: до останнього не була певна, що вибереться з фронту живою.

Мріяла підняти український театр: 25-річна бойова медикиня "Пандора" померла після тяжкого поранення

“Написала пароль від телефона на руці, а в голосових записала найважливіші слова – раптом це колись відправиться. Я вдячна побратимам, які вийшли до нас, по зв’язку передали, що я тяжка “300”, мінус ноги (на тому кінці був шок і переживання), а ще за те, як вони змогли організувати подальший евак. Я вийшла з бліндажа через 4 години після другого поранення, мене вклали на ноші і пару км протягнули вчотирьох. Всю дорогу я вибачалась, що важка, а в голові було прохання: хоч би вони не постраждали через мене, я не хочу стати причиною“, – писала молода захисниця.

На той момент вона була прикута до колісного крісла: лікарі заборонили Анастасії спиратися на поранені ноги. Однак вона не впадала у зневіру, ба більше: мріяла повернутися до війська.

Мріяла підняти український театр: 25-річна бойова медикиня "Пандора" померла після тяжкого поранення

“Так, це буде не швидко, але я вдячна моїм близьким, моїй родині: ви поруч, хоч і далеко, ваша підтримка тримає мене купи… Я стійко переконана: якщо я зможу відновитися повністю і буду придатна – повернуся на бойову посаду. Якщо ні, то я знайду, як бути корисною у війську. Бо всі ми, над чиїм домом  висить вирок ворога, маємо боротися. Якщо не боротимемося – нас не існуватиме“, – писала тоді Анастасія.

Та не судилося. 11 листопада життя захисниці згасло.

Навігація записів

Україна буде в Євросоюзі: у Польщі назвали орієнтовний час приєднання
Зeлeнcький пpибyв до Гpeції!

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – Живи тут, не зaвaжай! – Дeнис грюкнyв бaгажником і гuдлuво обтрусив рyки
  • — Микитo, — я зaйшла до нього в кiмнату, де він сидів за кoмп’ютером. — Мoжеш позичити мені грошей? На пoхід Ані з класом. Я через три дні поверну, як тільки зарплату отримаю. — Знову гроші? На примхи твоєї доньки? — Які примхи? — я розгубилася. — Там весь клас іде, всі батьки скидаються… — Ось нехай інші батьки й скидаються! — голос Микити підвищився. — Я що, повинен оплачувати всі її розваги? — Але ж ми домовлялися про спільний бюджет…
  • «Я всього на пару тижнів, поки не знайду квартиру». Пустив жінку (43 роки) пожити. Але через місяць вона таке утнула що мусіла піти тієї ж миті…
  • Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…
  • Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини
  • Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes