Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Класна керівничка зіпсувала дітям свято – моя донька повернулася вся у сльозах та влаштувала істерику. А коли я почула, через що саме скасували вечірку – дуже розлютилася!

Класна керівничка зіпсувала дітям свято – моя донька повернулася вся у сльозах та влаштувала істерику. А коли я почула, через що саме скасували вечірку – дуже розлютилася!

Viktor
26 Листопада, 202426 Листопада, 2024 Коментарі Вимкнено до Класна керівничка зіпсувала дітям свято – моя донька повернулася вся у сльозах та влаштувала істерику. А коли я почула, через що саме скасували вечірку – дуже розлютилася!

Донька навчається у 7 класі, вже така доросла, самостійна (в міру) та свідома дитина. І у класі нещодавно розгорівся справжній скандал – все через святкову вечірку. 

Ми, хоча і живемо в Україні, але є певний вплив американської культури. От зараз, наприклад Хеловін. Всі кафе прикрашають тими гарбузами, марлею типу павутини чи привиди, іграшковими павуками та мітли. Навіть готують пряники у формі кажанів чи відрубаних пальців. 

Я до цього спокійно та адекватно ставлюся, хоча ми греко-католики. Зараз просто такий складний час в Україні, війна, обстріли. У нас день через день тривоги. Тому вважаю, що таке свято – це просто хороша нагода, аби діти собі відволіклися від війни, гарно повеселилися, провели час. В цьому нічого поганого нема!

Діти вирішили організувати тематичну вечірку. Скинулися та купили солодощі, хтось приніс з дому колонку велику, аби слухати музику. Навіть вигадали костюми – дівчата типу кішечки, якісь відьмочки як та Венсдей з серіалу. Хлопці взяли футболки з супергероями – Капітан Америка, Халк, Тор, Бетмен. 

Я і сама допомагала доньці з організацією – купили разом у магазині гірлянди та вирізали разом витинанки-гарбузи, аби дошку прикрасити. 

Свято мало відбутися в п’ятницю після уроків. Але донька прийшла вся у сльозах та принесла прикраси:

– Що таке? 

– Вчителька сказала, що не буде вечірки. І вона викликає всіх батьків до школи на збори.

Наступного дня прийшли всі батьки до школи. Анна Василівна влетіла, наче та відьма (правда, без мітли):

– Як ви дітей виховуєте, скажіть? Ви знали, що вони дискотеку хотіли зробити на Хеловін!

– Так, я їм допомагала декор шукати.

– А ми солодощі обирали тематичні.  

– Я навіть синові дозволив колонку взяти, аби музику послухали. 

– Як? Ви б краще дітей вчили колядок та щедрівок, ніж ось цим сатанинським обрядам! 

– А що тут такого поганого? Ніхто сатану не хотів викликати, просто поїсти солодощі та потанцювати. 

– Ні, я не дозволю, аби в школі таке творилося! Хочете дискотеку – то вдома в себе цей шабаш влаштовуйте. А в школі, в першу чергу, треба вчитися! 

– Це ж просто розваги…

– Я не збираюся перед дирекцією червоніти за ваших дітисьок! 

Я не зрозуміла такого звинувачування. І нащо костюмовану вечірку порівнювати з різдвяними святами? Ніхто з батьків не підтримав вчительку та і взагалі – який був сенс цих зборів? Аби виставити всіх поганими чи що? 

Діти вигадали собі розвагу, самі все організували. Добре, що одна мама запропонувала перенести вечірку на вихідні до них – мають великий будинок, дітям буде веселіше на дворі танцювати. Ми разом швидко зібрали всі прикраси з класу і пішли геть.

– Якісь вчителі прокажені.

– І не кажіть!

– Вже й не дозволяють дітям просто повеселитися пару годин! 

– Так, так, таке враження, що там якийсь табір суворого виховання і не можна елементарно радіти! 

Скажіть, це у всіх школах зараз проти вечірок? Чи тільки у нас така “унікальна” класна керівничка? 

Навігація записів

Вiйна забирає найкращих: на фронті загuнув військoвий із Київщини Дмитpо Влacенко
Bcя квapтupa зaвaлeнa дoлapaмu Лuшe подивіться чuє цe жuтлo.. Людu шoкoвaнi 

Related Articles

Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?

Viktor
6 Березня, 20266 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?

– Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.

Viktor
6 Березня, 20266 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.

– Я своє не віддам. Двадцять років – це моє, розумієш? Двадцять років… А ти… ти просто зіскочила на чужий поїзд. Але це не твій маршрут. Не твоя станція

Viktor
6 Березня, 20266 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Я своє не віддам. Двадцять років – це моє, розумієш? Двадцять років… А ти… ти просто зіскочила на чужий поїзд. Але це не твій маршрут. Не твоя станція

Цікаве за сьогодні

  • Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?
  • – Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.
  • – Я своє не віддам. Двадцять років – це моє, розумієш? Двадцять років… А ти… ти просто зіскочила на чужий поїзд. Але це не твій маршрут. Не твоя станція
  • – Я поїду до батьків на тиждень. Чоловік навіть не запитав, чому. Лише знизав плечима: – Як хочеш. Я не тримаю. Вона поїхала. І не повернулась за тиждень. І не за два. Василь не скучав, але він почав помічати, що хата порожня. Що чай сам не заварюється. Що сорочки лежать брудні. Що тиша ріже вуха.  Василь уперше в житті прибирав сам, варив щось примітивне, пробував полагодити праску. А ще – сидів на лавці й мовчки дивився на захід сонця. І згадував
  • Тісто вона замішувала з вечора. Руки рухалися звично, майже без участі голови – голова була зайнята іншим, прокручувала давню розмову, яка ніяк не хотіла вивітрюватися з пам’яті.
  • Вийдеш за мене, Настю? Я не обіцяю золотих гір, але обіцяю, що ніколи не зраджу. Весілля було скромним, сільським. Було багато сміху, пісень і справжніх людей. Петро вперше за довгі роки танцював, а Марія сяяла від щастя. Минуло ще п’ять років. Полінка вже підросла, стала помічницею по господарству. У Андрія з Настею народився ще й синок, маленький Павлик. Жили дружно, працювали, відбудували стару хату, зробивши її сучасною та затишною. Був теплий травневий вечір. Сім’я зібралася на подвір’ї святкувати день народження Полінки. Андрій розпалював мангал, діти бігали навколо пса, Марія з Настею виносили на стіл салати. Раптом біля воріт зупинилася машина. Не та стара модель, до яких звикло село, а новенька, дорога іномарка. З неї вийшов чоловік. Він виглядав втомленим, з передчасною сивиною на скронях і в дорогому, але пом’ятому костюмі
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes