Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • Картопляні зрази з м’ясним фаршем і грибами.

Картопляні зрази з м’ясним фаршем і грибами.

Viktor
28 Січня, 202528 Січня, 2025 Коментарі Вимкнено до Картопляні зрази з м’ясним фаршем і грибами.

Зрази картопляні з  фаршем – це такі швидкі смачні  пиріжки з м’ясом з картопляного тіста, які можуть служити як доповненням до супу або борщу, так і бути самостійною стравою – з кетчупом, сметаною або іншим соусом.
У моєму дитинстві картопляні зрази готувала бабуся. Іноді вона приїжджала до нас, щоб приготувати обід у вихідний, якщо мамі траплялося виходити на роботу. «Що вам приготувати?» – питала вона нас з порога, і ми дружно кричали: «Приготуй нам зарази!». І реготали – саме слово «зрази» чомусь здавалося жахливо смішним, тому що нагадувало «заразу».

Бабуся готувала їх так швидко і вправно, що здавалося, це найпростіше блюдо на світі. Як і вареники з м’ясом, які вона могла зробити буквально за пів години. У мене так спритно ніколи не виходило. На зрази у мене йде не менше 1 години 15 хвилин. Ну, це теж не великі витрати, тому що страва того варта: це така смакота, на яку не жаль часу.

А продукти для цього рецепта потрібні самі невибагливі, як і на будь-яке блюдо народної кухні: картопля, м’ясо, яйця, крохмаль, цибулю, масло. А також гриби – це не обов’язковий інгредієнт, але якщо вони є – то чому б не додати їх? Зрази з картоплі з грибною начинкою будуть ще смачніші!

Інгредієнти:

  • 1,5 кг картоплі;
  • 1 стакан (200 мл) картопляного крохмалю;
  • 2 яйця;
  • 1 кг грибів;
  • 300 г яловичого фаршу;
  • 2 цибулини;
  • 100 г тертого твердого сиру;
  • 150 г тертого сиру моцарела;
  • сіль, перець – на свій смак;
  • панірувальні сухарі;
  • олія для смаження.

Приготування:

Почнемо з підготовки картопляного тіста: для зраз картоплю відварюємо в шкірці. Слідкуйте за тим, щоб картопля не потріскалася під час варіння (в цьому випадку вона насититься водою). Тому не пробивайте її ножем, пробуючи на м’якість. Просто відберіть бульби середнього розміру і кип’ятіть на малому вогні 20 хвилин.

Злегка остудіть відварену картоплю, зніміть з неї шкірку, перемніть пресом на пюре. Додайте яйця і крохмаль, посоліть і замісіть м’яке, не липке, пластичне тісто. Накрийте його або оберніть плівкою і відкладіть в сторону.

Тим часом приготуйте начинку: дрібно наріжте цибулю, обсмажте його на середньому вогні зі столовою ложкою рослинної олії до м’якості (3-4 хвилини). Додайте в сковорідку фарш, готуйте, постійно перемішуючи й розбиваючи м’ясну масу, ще 10-12 хвилин.

Додайте в сковороду дрібно нарізані гриби, готуйте, часто перемішуючи, до повного випаровування води (близько 15 хвилин). Посоліть, поперчіть, перемішайте, вимкніть вогонь і остудіть підсмажку – до злегка теплого стану.

У мисці змішайте підсмажку зі сковороди та обидва види сиру. Спробуйте, посоліть і поперчіть до смаку.

Картопляне тісто розділіть на 16 шматочків. Кожен шматочок качайте в кульку, а потім сформуйте з кульки коржик.

На кожен коржик викладіть велику ложку начинки. Закриваємо начинку всередині коржа, сформувавши циліндричні довгасті пиріжки. Кожну зразу обвалюють в дрібних панірувальних сухарях.

Розігріваємо сковороду з декількома ложками рослинної олії.

Обсмажуємо зрази з усіх боків на середньому вогні в розігрітій олії – до золотисто-коричневої скоринки.

Подаємо зрази з м’ясним фаршем і грибами до перших страв – грибного супу, українського борщу. Також можна подавати їх як самостійну страву – зі сметаною, вершками, томатним кетчупом або соліннями.

Смачного!

Джерело

Навігація записів

У Києвi демoнтували пaм’ятник російському фiзіологу Пaвлову
Мера Дрогобича оштpaфували за невuконання плану мoбілізації

Related Articles

Я не дам твоїй мамі більше ні гривні, бо не збираюся виставляти наше майбутнє на торги лише тому, що твоя мама знову повірила в казку про швидке багатство, — Марія спокійно поставила горнятко на стіл, але в її голосі бриніла така впевненість, що Дмитро мимоволі випрямив спину. Він сидів навпроти, вивчаючи візерунок на скатертині, і намагався підібрати слова. Але слова, як на гріх, кудись зникли. Залишилося тільки відчуття провини, яке він тягнув за собою вже не перший рік. — Маш, ну вона ж хотіла як краще. Каже, що всі зараз так заробляють. Якісь там цифрові активи, міжнародні платформи… Вона просто хоче, щоб ми нарешті купили собі те велике житло, про яке мріяли. Розумієш? Вона не для себе, вона про нас думає. — Дмитре, ти доросла людина. Тобі тридцять чотири роки. Ти справді віриш, що хтось у телефоні просто так подвоїть твої заощадження за тиждень? Це не інвестиції, це ілюзія. І я не дозволю витрачати наші спільні кошти на те, щоб купувати комусь у повітрі черговий замок. Ми працюємо по десять годин на добу не для того, щоб подарувати ці гроші пройдисвітам

Viktor
27 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я не дам твоїй мамі більше ні гривні, бо не збираюся виставляти наше майбутнє на торги лише тому, що твоя мама знову повірила в казку про швидке багатство, — Марія спокійно поставила горнятко на стіл, але в її голосі бриніла така впевненість, що Дмитро мимоволі випрямив спину. Він сидів навпроти, вивчаючи візерунок на скатертині, і намагався підібрати слова. Але слова, як на гріх, кудись зникли. Залишилося тільки відчуття провини, яке він тягнув за собою вже не перший рік. — Маш, ну вона ж хотіла як краще. Каже, що всі зараз так заробляють. Якісь там цифрові активи, міжнародні платформи… Вона просто хоче, щоб ми нарешті купили собі те велике житло, про яке мріяли. Розумієш? Вона не для себе, вона про нас думає. — Дмитре, ти доросла людина. Тобі тридцять чотири роки. Ти справді віриш, що хтось у телефоні просто так подвоїть твої заощадження за тиждень? Це не інвестиції, це ілюзія. І я не дозволю витрачати наші спільні кошти на те, щоб купувати комусь у повітрі черговий замок. Ми працюємо по десять годин на добу не для того, щоб подарувати ці гроші пройдисвітам

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes