Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – І де ти цей рецепт взяла? В інтернеті? А мене чого не спитала? – Мені кортіло викинути усі ті банки в смітник, так набридло слухати поради свекрухи

– І де ти цей рецепт взяла? В інтернеті? А мене чого не спитала? – Мені кортіло викинути усі ті банки в смітник, так набридло слухати поради свекрухи

Viktor
7 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до – І де ти цей рецепт взяла? В інтернеті? А мене чого не спитала? – Мені кортіло викинути усі ті банки в смітник, так набридло слухати поради свекрухи

З Тарасом я побралась лише пів року тому. Ми ще доволі молоді, навчались в одній групі, щойно університет закінчили. Чоловік вже знайшов роботу, а я от ні. Тож його мама Катерина Василівна вирішила зробити з мене ідеальну домогосподарку. І взялась за справу капітально. 

Спочатку вона примушувала мене варити борщ тричі на день, бо їй ніяк не подобалось, що в мене виходить. Згодом взялась вчити смажити котлети та увесь час все коментувала. 

 – Де ти це м’ясо купила?

– В супермаркеті.

 – А що не могла на ринок піти? Треба ж домашнє брати, в магазинах все погане.

Я довго мовчки терпіла, та те що сталося нещодавно перетнуло всі межі. Місяць тому Катерина Василівна прийшла до мене із заявою:

 – Ти мусиш підготувати закрутки на зиму. Огірки, помідори, перці, салати.

 – Добре! – чемно сказала я.

Згодом знайшла різні цікаві рецепти і інтернеті й взялась за справу. Та вочевидь такий варіант не влаштовував свекруху. Вона прийшла, сіла на кухні  біля мене й почала спостерігати.

– А де ти рецепти взяла?

 – В інтернеті.

 – Ну, звісно, мама ж тебе не навчила. А чого мене не спитала. Мої рецепти завжди всі нахвалювали.

 – Хотіла спробувати щось більш сучасне.

 – Сучасне – не завжди краще!

 – Якщо чесно, я можу сама впоратися.

 – Ой, сумніваюсь. От хто так банки стерилізує? Нащо ти їх в мультиварку запхала.

 – Мені так подруга порадила.

 – Поклади на газ мою велику залізну миску і в ній стерилізуй.

 – Давайте я вже якось сама. Не заважайте!

 – Ти на моїй кухні і роби все, як я кажу!

Не буду приховувати, мені кортіло жбурнути банку просто в Катерину Василівну. Але, звісно, я стрималась. Та вона не замовкала.

 – Та воно ж усе постріляє. Дарма перевела продукти. Шкода грошей.

Це стало останньою краплиною. Я зібралась і пішла геть, залишивши все, як є.

– Куди це ти, що з цим всім робити.

 – Та, що хочете – те й робіть!

Відтоді минув тиждень і в нашому домі тиха війна. Свекруха ображена, не говорить зі мною. А я не роблю фактично нічого з того, що зазвичай робила. Не знаю, що буде далі. Тому й шукаю поради. Може в когось більше досвіду в такому. Як поводитись в такій ситуації?

IrynaS

Навігація записів

Нaйбільша атака дронів: Росія запустила по Україні 805 БПЛА. Серед пошкоджень Будівля уряду
Шоколадний медовик “Жіночий каприз”

Related Articles

Ти знущаєшся? Мені немає в чому йти! Сергій почервонів. Було видно, як у нього всередині закипає обурення. — Одягни ті, що є. Або випери сам. Там лише дві кнопки, ти ж казав. — Це твій обов’язок — стежити за речами! — Був мій обов’язок, — виправила я його, ставлячи чашку в мийку. — Поки ти не пояснив мені, що це взагалі не праця. От я і вирішила змінити вид дозвілля. Все, любий, я побігла. Автобус не чекатиме. Я символічно цьомнула ошелешеного чоловіка в щоку і вийшла з квартири. Увечері я вирішила не поспішати додому. Зайшла в кафе з подругою, ми довго теревенили про всяке жіноче. Додому я прийшла близько дев’ятої. В квартирі стояв специфічний запах підгорілої їжі та… безладу. На кухні виросла гора посуду. У мийці, на столі, навіть на підвіконні стояли брудні тарілки, сковорідка з присохлим жиром, чашки з-під чаю. Син, Микита, сидів у своїй кімнаті в навушниках. Сергій лежав на дивані в тій самій футболці, в якій був учора

Viktor
2 Квітня, 20262 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ти знущаєшся? Мені немає в чому йти! Сергій почервонів. Було видно, як у нього всередині закипає обурення. — Одягни ті, що є. Або випери сам. Там лише дві кнопки, ти ж казав. — Це твій обов’язок — стежити за речами! — Був мій обов’язок, — виправила я його, ставлячи чашку в мийку. — Поки ти не пояснив мені, що це взагалі не праця. От я і вирішила змінити вид дозвілля. Все, любий, я побігла. Автобус не чекатиме. Я символічно цьомнула ошелешеного чоловіка в щоку і вийшла з квартири. Увечері я вирішила не поспішати додому. Зайшла в кафе з подругою, ми довго теревенили про всяке жіноче. Додому я прийшла близько дев’ятої. В квартирі стояв специфічний запах підгорілої їжі та… безладу. На кухні виросла гора посуду. У мийці, на столі, навіть на підвіконні стояли брудні тарілки, сковорідка з присохлим жиром, чашки з-під чаю. Син, Микита, сидів у своїй кімнаті в навушниках. Сергій лежав на дивані в тій самій футболці, в якій був учора

Мій новий «залицяльник» щотижня просить гроші «для мами».. І тут у мене заркалися сумніви — чи не потрапила я на «гачечок»..Я ще не знала з ким зв’язалася.

Viktor
2 Квітня, 20262 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мій новий «залицяльник» щотижня просить гроші «для мами».. І тут у мене заркалися сумніви — чи не потрапила я на «гачечок»..Я ще не знала з ким зв’язалася.

Лаялися вони майже щоночі. Виявилося, що любити одне одного дуже легко, коли в холодильнику делікатеси, а в планах – відпустка у Туреччині. Але коли треба ділити одну сосиску на двох, ніжність якось одразу випаровується. Життя почало налагоджуватися так само раптово, як і звалилося. Саші запропонували місце в логістиці, а Лариса, зневірившись знайти роботу «на дядька», відкрила невелику агенцію з організації корпоративних свят.

Viktor
2 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Лаялися вони майже щоночі. Виявилося, що любити одне одного дуже легко, коли в холодильнику делікатеси, а в планах – відпустка у Туреччині. Але коли треба ділити одну сосиску на двох, ніжність якось одразу випаровується. Життя почало налагоджуватися так само раптово, як і звалилося. Саші запропонували місце в логістиці, а Лариса, зневірившись знайти роботу «на дядька», відкрила невелику агенцію з організації корпоративних свят.

Цікаве за сьогодні

  • Ти знущаєшся? Мені немає в чому йти! Сергій почервонів. Було видно, як у нього всередині закипає обурення. — Одягни ті, що є. Або випери сам. Там лише дві кнопки, ти ж казав. — Це твій обов’язок — стежити за речами! — Був мій обов’язок, — виправила я його, ставлячи чашку в мийку. — Поки ти не пояснив мені, що це взагалі не праця. От я і вирішила змінити вид дозвілля. Все, любий, я побігла. Автобус не чекатиме. Я символічно цьомнула ошелешеного чоловіка в щоку і вийшла з квартири. Увечері я вирішила не поспішати додому. Зайшла в кафе з подругою, ми довго теревенили про всяке жіноче. Додому я прийшла близько дев’ятої. В квартирі стояв специфічний запах підгорілої їжі та… безладу. На кухні виросла гора посуду. У мийці, на столі, навіть на підвіконні стояли брудні тарілки, сковорідка з присохлим жиром, чашки з-під чаю. Син, Микита, сидів у своїй кімнаті в навушниках. Сергій лежав на дивані в тій самій футболці, в якій був учора
  • Мій новий «залицяльник» щотижня просить гроші «для мами».. І тут у мене заркалися сумніви — чи не потрапила я на «гачечок»..Я ще не знала з ким зв’язалася.
  • Лаялися вони майже щоночі. Виявилося, що любити одне одного дуже легко, коли в холодильнику делікатеси, а в планах – відпустка у Туреччині. Але коли треба ділити одну сосиску на двох, ніжність якось одразу випаровується. Життя почало налагоджуватися так само раптово, як і звалилося. Саші запропонували місце в логістиці, а Лариса, зневірившись знайти роботу «на дядька», відкрила невелику агенцію з організації корпоративних свят.
  • – Розлучений, з трьома дітьми? Про що ти думаєш? Він же кличе тебе заміж тільки для того, щоб отримати безкоштовну прислугу! Ти будеш готувати для них усіх, прати, прибирати… Навіщо тобі це
  • – Ой, дівчино, даремно ти його вітаєш, не одружиться. А як і одружиться, то намучишся з ним. Як літо настане, понаїдуть міські красуні, що робитимеш? Згориш від ревнощів. Не такого тобі треба хлопця, – вимовляла їй тітка Марія. Та хіба ж закохана молодість слухає мудру старість?
  • – Кохала. І ненавиджу себе за це, – я жбурнула йому в обличчя його дурні модні сорочки. – Забирайся геть! І не смій повертатися! Цього разу я не плакала, коли зачиняла за ним двері. Усередині була тільки порожнеча. І дивне, зле полегшення – ніби прокинулася від довгого, кошмарного сну.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes