«Холодно, особливо вночі. Втома. Депресія. Ліг поспати, знову ж таки холодно та кошмари.Втомились дуже, все менше жартів, все менше посмішок. Сидимо в ямі, у воді, в грязі, згадуємо всіх….

Коментарі Вимкнено до «Холодно, особливо вночі. Втома. Депресія. Ліг поспати, знову ж таки холодно та кошмари.Втомились дуже, все менше жартів, все менше посмішок. Сидимо в ямі, у воді, в грязі, згадуємо всіх….

«Холодно, особливо вночі. Втома. Депресія. Ліг поспати, знову ж таки холодно та кошмари.Втомились дуже, все меньше жартів, все меньше посмішок. Сидимо в ямі, у воді, в грязі, згадуємо всіх….

«Холодно, особливо вночі. Втома. Депресія. Ліг поспати, знову ж таки холодно та кошмари.

Втомились дуже, все меньше жартів, все меньше посмішок. Сидимо в ямі, у воді, в грязі, згадуємо всіх кого будемо обіймати, уявляємо зустріч з близькими, обійми, поцілунки, та… щастя, де ж воно… Хочеться дожити.

Related Articles

Світлано, чекай… — він відпустив її руку, і його тон моментально став жалісливим. — Ну, давай поговоримо… Мама ж просто пожартувала, ти ж знаєш її характер… Ну чого ти так одразу? — Смачного, — кинула вона через плече. Вже біля самих дверей вона обернулася до свекрухи: — До речі, холодець я не досолила. Шкідливо вам, треба про здоров’я дбати. Вона підхопила пакунки з їжею, поклала коробочку з золотом у глибоку кишеню куртки і вийшла. Двері зачинилися, відрізавши істеричні крики Людмили Петрівни та жалюгідне бурмотіння чоловіка. Вона спускалася сходами, не чекаючи ліфта. Пакети були важкими, але на душі стало так легко, ніби вона нарешті скинула величезний мішок з камінням, який несла п’ять років

Коментарі Вимкнено до Світлано, чекай… — він відпустив її руку, і його тон моментально став жалісливим. — Ну, давай поговоримо… Мама ж просто пожартувала, ти ж знаєш її характер… Ну чого ти так одразу? — Смачного, — кинула вона через плече. Вже біля самих дверей вона обернулася до свекрухи: — До речі, холодець я не досолила. Шкідливо вам, треба про здоров’я дбати. Вона підхопила пакунки з їжею, поклала коробочку з золотом у глибоку кишеню куртки і вийшла. Двері зачинилися, відрізавши істеричні крики Людмили Петрівни та жалюгідне бурмотіння чоловіка. Вона спускалася сходами, не чекаючи ліфта. Пакети були важкими, але на душі стало так легко, ніби вона нарешті скинула величезний мішок з камінням, який несла п’ять років

Павлик любив аналізувати поведінку деяких відвідувачів і додумувати їхні образи. Може, недаремно він навчався на психолога. Марійці ж не було діла до особистого життя сторонніх людей. Вона просто робила свою роботу і намагалася не вступати у суперечки з відвідувачами.

Коментарі Вимкнено до Павлик любив аналізувати поведінку деяких відвідувачів і додумувати їхні образи. Може, недаремно він навчався на психолога. Марійці ж не було діла до особистого життя сторонніх людей. Вона просто робила свою роботу і намагалася не вступати у суперечки з відвідувачами.

— Пішла у засвіти… Все, тепер почнеться, — сказав Іван Степанович, дивлячись у вікно на припаркований біля будинку джип. — Хто пішов у засвіти? — злякано відгукнулася дружина, витираючи руки фартухом.

Коментарі Вимкнено до — Пішла у засвіти… Все, тепер почнеться, — сказав Іван Степанович, дивлячись у вікно на припаркований біля будинку джип. — Хто пішов у засвіти? — злякано відгукнулася дружина, витираючи руки фартухом.