Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • Готуємо смачний багет: хрумкий зовні та м’який усередині

Готуємо смачний багет: хрумкий зовні та м’який усередині

Viktor
31 Січня, 202531 Січня, 2025 Коментарі Вимкнено до Готуємо смачний багет: хрумкий зовні та м’який усередині

Сьогодні я розповім вам, як легко і просто зробити  французький багет. Процес не складний і дуже цікавий. Готуйте разом із нами!

ІНГРЕДІЄНТИ на 2 багети по 45 см:

  • 550 г  борошна + трохи для присипання (я використовую звичайну пшеничну)
  • 370 мл води (27 ° C)
  • 12 г якісної солі (я використовую кошерну, морська теж підійде)
  • 5 г сухих дріжджів (я використовую звичайні, можна брати швидкодіючі або живі (збільшуйте у 2.5 рази))
  • + необхідно трохи рослинної олії для змащування форми

ПРОЦЕС:

Найзручніше замішувати тісто в глибокій чаші або мисці. Дріжджі додаємо на борошно і добре перемішуємо. У середині робимо невелике заглиблення. Додаємо туди сіль та вливаємо воду. Якщо використовуєте дріжджі у великих гранулах або свіжі, розмішайте їх у воді і додавайте разом з нею.


Ложкою починаємо мішати тісто. Коли інгредієнти з’єднаються, продовжуємо шпателем чи руками. Від’єднуючи чверть тіста та поміщаючи його зверху. Доки все мука не з’єднається з водою. Тісто стане липким та вологим.

Виймаємо тісто із чаші. Миємо її, витираємо насухо, руки змащуємо олією і злегка змащуємо ними чашу. Повертаємо туди тісто, формуючи колобок. Щільно закриваємо плівкою. Зверху – полотном і прибираємо у тепле місце. Я заздалегідь вмикаю в духовці лампочку і прибираю тісто туди. Зазвичай цього тепла достатньо, щоб дріжджі почали працювати.

Через 30-40 хвилин або коли тісто збільшиться вдвічі, його потрібно трохи обім’яти. Робимо це так: піднімаємо край, трохи витягуємо і поміщаємо зверху, наче згортаючи конвертом. Так з усіх боків. Знову накриваємо тісто плівкою та рушником і знову прибираємо у тепле місце на 30-40 хвилин.

Після повторюємо процедуру і залишаємо тісто в теплому місці (накритим плівкою та рушником) ще на 15 хвилин.

Деко застилаємо папером для випічки. Присипаємо борошном. Стільницю також присипаємо борошном. Але дуже багато борошна в тісто додавати не варто.

Викладаємо тісто на присипану стільницю, перевертаємо та ділимо на дві частини. Кожну частину підвертаємо з двох сторін, формуючи прямокутник, перевертаємо. Накриваємо плівкою та залишаємо на 10 хвилин.

Формуємо багети. Пальцям розминаємо тісто прямокутник. Необхідно згортати тісто рулетом, але поступово, защипуючи кожен підворот основою долоні або пальцями. В ідеалі має вийти 3 підвороти. Перевертаємо «защипом» вниз і підгортаємо тісто в довгий багет (в ширину деко) – від центру до країв. Акуратно переносимо на лист. Можна спочатку перекотити на присипану борошном дошку (защипом вгору), а з неї – на лист (защипом вниз). Робіть так, як вам зручніше.

Поміщаємо багети на лист на відстані. Між ними з паперу робимо складку-бортик. Такі ж складки-бортики робимо з обох боків, притримуючи їх з двох боків рушниками. Накриваємо зверху рушником. Добре збризкуємо його водою з розпилювача та залишаємо багети на 35-40 хвилин.

Розігріваємо духовку до 250С. Вниз поміщаємо лист з гарячою водою. Багети потрібно випікати у дуже гарячій та вологій духовці.

Коли тісто підійде. Розправляємо папір, присипаємо багети борошном і робимо на них діагональні надрізи. Відправляємо у духовку. Я випікаю 20 хвилин у звичайному режимі верх/низ, потім коли багети піднімуться і сформуються, включаю режим конвекції і продовжую випікати ще 20 хвилин до сильно рум’яного золотистого кольору. Важливо добре пропекти багети, щоб вони були хрусткими зовні.

Дістаємо з духовки та переміщуємо на решітку. Даємо трохи відпочити (20 хвилин), а потім уже можна ламати та лопати. Само собою, особливо гарні  багети у свіжому та ще теплому вигляді. Смачного!

Навігація записів

Цей десерт зникає зі столу першим! Вафельний торт на швидку руку і без духовки!Цей десерт зникає зі столу першим! Вафельний торт на швидку руку і без духовки!
PФ готова почати сeрійне виробництво ОТРК “Іcкандер-1000”: чим нeбезпeчні рaкeти, — ЗМІ

Related Articles

Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Viktor
25 Грудня, 202525 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Оформляємо салати у квітковому стилі. 10 красивих варіантів

Viktor
20 Грудня, 202520 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Оформляємо салати у квітковому стилі. 10 красивих варіантів

Сирний пляцок з яблуками, дуже смачний

Viktor
20 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Сирний пляцок з яблуками, дуже смачний

Цікаве за сьогодні

  • Перед випускним ми пішли купувати костюм. Я хотів щось яскраве, як у моїх однокласників — світле, сучасне. Батько ж вибрав темно-синій, класичний варіант. — Куди ти потім той білий одягнеш? — практично зауважив він. — А в цьому і на роботу, і на свято. Бери цей, він якісний. Ми купили його. Це було недешево, і я бачив, як батько відраховував гроші, які довго збирав. На самому святі він пробув рівно десять хвилин. Побачив, як мені вручили атестат, кивнув і пішов. — Не гуляй до ранку, — сказав на прощання. Я, звісно, гуляв. Але всередині було якесь дивне відчуття порожнечі. Усі навколо фотографувалися з батьками, мами плакали, тати обіймали синів за плечі. А я стояв один у своєму добротному синьому костюмі. Я вступив до університету на програміста. Це була моя стихія. Батько вперше сказав: «Молодець». Одне слово, а мені здалося, що я підкорив Еверест. На третьому курсі я зустрів Олену
  • Діти, я довго думала, — почала свекруха, пильно дивлячись на свого сина Івана. — Ця дача у «Вишеньці», вона стала мені як камінь, тягарем. Ви ж знаєте, яка я стала слабка. Бур’яни по пояс, дах протікає, та й добиратися туди на трьох автобусах — це справжня перепона для моїх ніг. Я вирішила: віддам її вам. Ви молоді, енергійні. Нехай це буде ваше родинне гніздечко. Іван, ти ж пам’ятаєш, як ми там відпочивали, коли ти був малим? — Мамо, це дуже щедро, — обережно почав Іван, намагаючись приховати сумніви, що вже почали зароджуватися. — Ми давно хотіли кудись вибиратися на вихідні, десь за місто. — Олено, невістко, а ти що мовчиш? — голос свекрухи став холоднішим на кілька градусів, прорізаючи тишу кімнати. — Чи тобі не подобається мій подарунок? Ти очікувала чогось іншого
  • Давай переоформимо квартиру зараз, бо після весілля це буде набагато складніше зробити, — сказав Максим, наче пропонував замовити піцу на вечерю або вибрати колір серветок для банкету. Діана на мить завмерла. У її руках був важкий весільний органайзер — справжня Біблія нареченої, куди вона дбайливо вклеювала зразки мережива, контакти найкращих флористів міста та схеми розсадки гостей. Там були мрії про білу сукню, запах півоній і перший танець. Але в цьому блокноті точно не було розділу «Як подарувати своє майно чоловікові, якого знаєш рік». Вона повільно підняла очі на Максима. Він сидів навпроти, на їхній затишній кухні, яку Діана власноруч доводила до ладу. Він спокійно розмішував цукор у чашці, його обличчя було розслабленим, а погляд — абсолютно впевненим. Здавалося, він щойно вимовив найбільш логічну річ у світі, щось на кшталт «завтра буде дощ, візьми парасольку». — Ти зараз серйозно? — тихо запитала вона, відчуваючи, як пальці мимоволі стиснули паперові сторінки органайзер
  • – Мені потрібна машина! Зараз! Я подарувала тобі дитину. Я заслужила! – Заслужила? – голос Максима став жорсткішим. – Аліно, ми обидва хотіли дитину. Це не подвиг, за який потрібно платити машиною! – Не подвиг? – невістка майже закричала
  • — Я збирався тобі розповісти, — тихо почав він, але Крістіна похитала головою. — Коли? За місяць? За рік? — її голос залишався дивовижно рівним. — Чи коли я сама дізналася б, як сьогодні? — Маша… вона колега з нового проєкту, — Сергій говорив, дивлячись у підлогу. — Все почалося так нерозумно – корпоратив, потім спільні обіди… Я не планував, чесно. Якось само… — Само? — Христина гірко усміхнулася. — Телефон теж сам купився? І сам сховався у твоєї мами?
  • Ключ повернувся в замку близько восьмої вечора. Павло увійшов з винуватим виглядом, в руках — букет тюльпанів. Марина навіть не поворухнулася. — Марино, я все можу пояснити… — Пояснюй. Павло поклав квіти на стіл, сів навпроти дружини. — Мама попросила допомогти.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes