Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Гадала, що чоловік вірний та зразковий сім’янин. Однак, побачила його на зустрічі однокласників у кафе – і вже наступного ранку він пакував валізи на вихід, вигнала його геть до свекрухи! Минулої суботи у чоловіка було свято – зустріч однокласників. Я не мала аж стільки грошей, аби купити нову сукню чи зробити гарний макіяж. Тому щось мені позичила кума, щось одягала старе з гардеробу. Чоловік весь час мовчав у ресторані, аж поки не побачив ЇЇ. Чесно, мені так ГИДКО ТА НЕПРИЄМНО було за його поведінку. Хотіла ВТЕКТИ ГЕТЬ…

Гадала, що чоловік вірний та зразковий сім’янин. Однак, побачила його на зустрічі однокласників у кафе – і вже наступного ранку він пакував валізи на вихід, вигнала його геть до свекрухи! Минулої суботи у чоловіка було свято – зустріч однокласників. Я не мала аж стільки грошей, аби купити нову сукню чи зробити гарний макіяж. Тому щось мені позичила кума, щось одягала старе з гардеробу. Чоловік весь час мовчав у ресторані, аж поки не побачив ЇЇ. Чесно, мені так ГИДКО ТА НЕПРИЄМНО було за його поведінку. Хотіла ВТЕКТИ ГЕТЬ…

Viktor
20 Січня, 202620 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Гадала, що чоловік вірний та зразковий сім’янин. Однак, побачила його на зустрічі однокласників у кафе – і вже наступного ранку він пакував валізи на вихід, вигнала його геть до свекрухи! Минулої суботи у чоловіка було свято – зустріч однокласників. Я не мала аж стільки грошей, аби купити нову сукню чи зробити гарний макіяж. Тому щось мені позичила кума, щось одягала старе з гардеробу. Чоловік весь час мовчав у ресторані, аж поки не побачив ЇЇ. Чесно, мені так ГИДКО ТА НЕПРИЄМНО було за його поведінку. Хотіла ВТЕКТИ ГЕТЬ…

Минулої суботи у мого чоловіка було свято – зустріч однокласників, 20 років. І казали, аби всі приходили парочками. Ресторан, до речі, був не з дешевих, то ж треба за своє місце заплатити, а ще покликати вчителів, класного керівника, директорку.

Ну і мені не залишилося нічого на якусь нову сукню чи туфлі. Добре, що кума принесла мені гарну блузку, допомогла зробити макіяж та гарну зачіску.

І я знала, що до ресторану прийде Ліля – колишня дівчина мого Владислава. Вони зустрічалися з 9 по 11 класи, але на випускному Ліля його кинула. Бо вже тоді знайшла вигіднішого кавалера – паралельник Сашко. Його батьки бізнесмени, відповідно, мають товсті гаманці.

Я не виглядала ошатною красунею у ресторані, просто скромна блузка та штани. Деякі однокласниці Владислава навіть у солярій йшли, видно, що готувалися заздалегідь до святкування. Хтось розповідав про подорожі закордон, хтось про військову службу чи власний бізнес.

Ну і от заходить у ресторан Ліля. Така королева, що словами не передати! Червона сукня, яка підкреслювала її вузьку талію. Шуба, видно, що дуже дорогий подарунок. Помада та макіяж яскравий. Ще й золоті прикраси – кольє, кольца, браслети та годинник. Наче для такого свята ювелірний салон пограбувала.

У Владислава аж ротяка відкрилася. Ліля ще й так показово з ним обійнялася, попросила подругу, яка сиділа біля Влада, відсунутися на інше місце, бо вона “сумувала за старим товаришем”. Тоді чоловік так захопився своєю колишньою пасією, що навіть забув про мене, його дружину!

– Ой, а це хто? Якась з паралелі? – підморгує Ліля та показує пальцем на мене.

– А ні, то моя жінка.

– Жінка? Аха-ха, бачу, в тебе смак трішки змінився на нормальних жінок.

Мені стало так боляче, що хотіла взяти келих шампанського та пролити тій нахабі на голову. Однак, стрималася. Розуміла, що таким вчинком тільки себе та чоловіка осоромлю в очах однокласників.

А Вадим поводився так, наче холостяк у розквіті сил. Пив з Лілею на брудершафт, запрошував на танець, грав у “хустинки”. Її чоловік, Олександр, постійно був зайнятий дзвінками по роботі, тому не помічав таку розпусну поведінку.

Тільки ввечері до мене підійшла одна дівчина, Ліда, однокласниця:

– Ви не звертайте уваги на Лільку. Вона ще зі школи така була вертихвістка.

– Просто не дуже приємно, бо…

– Завтра вона взагалі забуде. І ви також забудете. Ну сталася така прикра ситуація, з ким не буває?

Ми викликали рано таксі, аби встигнути до комендантської. Вадим ще довго не хотів їхати додому. Бачте, не натанцювався зі своєю пасією. Олександр мене на прощання обійняв та прошепотів на вухо “вибачте за Лілю, вона трохи ще незріла людина”.

Зранку в неділю я зібрала всі речі чоловіка у валізку та виставила його за двері. Вадим навіть не встиг прокинутися та мало тямив, що ж то відбувається. Декілька хвилин стукав у двері, просився додому, але я не відчиняла. А потім він сам розвернувся та поїхав до своєї мами.

Я навіть не знаю, чи хочу тепер з ним далі жити. Не довіряю йому. От замерехтіла на фоні Ліля – все, він одразу їй під спідницю лізе.

Де є гарантія, що він мене не проміняє на якусь коханку? Як йому далі довіряти?

Навігація записів

Терпіла нахабну поведінку сина та невістки до останнього. Але все змінив один телефонний дзвінок.
Моя сваха – ще та нахаба. Скільки я синові гроші не висилаю, вона все чекає, що їй щось перепаде. Останній вчинок пані Марії ще раз відкрив її істину натуру. Я навіть поріг свого дому боялась переступити, коли таке побачила. Сподіваюсь на вашу підтримку.

Related Articles

Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…

Viktor
17 Травня, 202617 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…

Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини

Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.

Цікаве за сьогодні

  • Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…
  • Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини
  • Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.
  • Ключі від хати давай швидше, Аліно, діти змерзли, а в нас ще м’ясо на вогні не дійшло! — дядько Степан сказав це таким буденним тоном, ніби я була не господаркою садиби, а випадковою людиною, яка просто завадила його планам.
  • – Я не прошу тебе любити мене, – сказав він. – І не збираюся купувати твою згоду. Можу допомогти із лікарнею, відвезти, зустріти. Можу взагалі зникнути, якщо тобі так легше. Але малюка шкода. І тебе також. – Мене не треба шкодувати! – Тоді не буду. Але чай запропоную. Олена несподівано засміялася. Вперше за кілька тижнів.
  • — Зачекай, — я перегородив їй шлях до машини. — Ти розумієш, що ти зараз робиш? Ти просто кидаєш дітей і тікаєш. Ми з мамою не наймалися на безкоштовних нянь без попередження. У нас теж були плани на ці дні
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes