Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • Неймовірно смачні пиріжки: швидкі і без дріжджів Автор запису

Неймовірно смачні пиріжки: швидкі і без дріжджів Автор запису

admin
17 Червня, 202117 Червня, 2021 Коментарі Вимкнено до Неймовірно смачні пиріжки: швидкі і без дріжджів Автор запису

Рецепт смажених пиріжків на швидку руку. Пиріжки готуються значно швидше і простіше, ніж звичайні. Але на смак нітрохи не поступаються їм.

Про це пише Мій Світ, за матеріалами Мандаринка

На цьому тісті випічка виходить м’якою, пишною і повітряною. Є одне але: це тісто підходити саме для смажених пиріжків. Для печених, використовуйте дріжджове тісто.

Начинка може бути будь-яка: гриби, картопля, капуста, м’ясо і т. д. У мене сьогодні начинка з картопляного пюре.

Складові

Для тіста:

  • Борошно пшеничне – 400 г
  • Кефір – 250 мл
  • Яєчний жовток – 1 шт.
  • Цукор – 1 ст. ложка
  • Сметана – 2 ст. ложки
  • Олія соняшникова – 1 ст. ложка
  • Сода – 1/2 ч. ложки
  • Сіль – 1 ч. ложка

Для начинки:

  • Картопля – 5-6 шт.
  • Масло вершкове – 50 г
  • Цибуля ріпчаста – 1 шт.
  • Кріп – невеликий пучок
  • Сіль і перець – за смаком

Рецепт приготування

Вливаємо в глибоку миску склянку теплого кефіру. Додаємо сметану і яєчний жовток. Кладемо сіль, цукор, вливаємо олію. Перемішуємо до однорідної маси.

Борошно просіваємо в миску з продуктами і додаємо соду. Замішуємо дуже м’яке тісто.

Руки змащуємо соняшниковою олією і обминаємо тісто. Тісто накриваємо і залишаємо на 15 хвилин.

Очищаємо картоплю і відварюємо в підсоленій воді.

Ріпчасту цибулю нарізаємо дрібними шматочками

Обсмажуємо на сковороді, в соняшниковій олії, до золотистого кольору.

Пучок кропу дрібно нарізаємо. З каструлі з готовим картоплею зливаємо воду і кладемо вершкове масло.

Товкучкою мнемо картоплю, до пюреподібної маси.

Додаємо в пюре обсмажену цибулю, нарізаний кріп, солимо і перчимо до смаку.

Все перемішуємо в однорідну масу.

Потім, тісто розділяємо на рівні частини (10-12 частин).

Розкачуємо один шматочок тіста в коржик.

У центр кладемо одну столову ложку пюре і защипуємо краї, формуючи пиріжок.

Пиріжок злегка розгортаємо (приплющуємо) качалкою, швом вниз. Таким чином, формуємо всі пиріжки.

У сковорідку наливаємо достатню кількість олії і добре розігріваємо.

Обсмажуємо пиріжки на помірному вогні, з двох сторін, до готовності.

Готові пиріжки розкладаємо на паперову серветку, щоб видалити зайву олію.

Пиріжки готові, можна кликати всіх до столу. Смачного!

Навігація записів

Втoмuвся бoрoтuся з трaвoю нa дoріжці врyчнy! Алe дізнaвся прoстuй мeтoд!
Я 10 poкiв збиpaлa гpoшi, щoб купити квapтиpу в нoвoбудoвi. Кoли мoя мpiя нapeштi здiйcнилacя, Олeг пoкликaв мeнe зaмiж. А зa дeнь дo тoгo, як ми мaли йти в РАЦС Олeг запропонував тaкe, щo я нaвiть нe знaлa, щo йoму вiдпoвicти

Related Articles

Я не дам твоїй мамі більше ні гривні, бо не збираюся виставляти наше майбутнє на торги лише тому, що твоя мама знову повірила в казку про швидке багатство, — Марія спокійно поставила горнятко на стіл, але в її голосі бриніла така впевненість, що Дмитро мимоволі випрямив спину. Він сидів навпроти, вивчаючи візерунок на скатертині, і намагався підібрати слова. Але слова, як на гріх, кудись зникли. Залишилося тільки відчуття провини, яке він тягнув за собою вже не перший рік. — Маш, ну вона ж хотіла як краще. Каже, що всі зараз так заробляють. Якісь там цифрові активи, міжнародні платформи… Вона просто хоче, щоб ми нарешті купили собі те велике житло, про яке мріяли. Розумієш? Вона не для себе, вона про нас думає. — Дмитре, ти доросла людина. Тобі тридцять чотири роки. Ти справді віриш, що хтось у телефоні просто так подвоїть твої заощадження за тиждень? Це не інвестиції, це ілюзія. І я не дозволю витрачати наші спільні кошти на те, щоб купувати комусь у повітрі черговий замок. Ми працюємо по десять годин на добу не для того, щоб подарувати ці гроші пройдисвітам

Viktor
27 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я не дам твоїй мамі більше ні гривні, бо не збираюся виставляти наше майбутнє на торги лише тому, що твоя мама знову повірила в казку про швидке багатство, — Марія спокійно поставила горнятко на стіл, але в її голосі бриніла така впевненість, що Дмитро мимоволі випрямив спину. Він сидів навпроти, вивчаючи візерунок на скатертині, і намагався підібрати слова. Але слова, як на гріх, кудись зникли. Залишилося тільки відчуття провини, яке він тягнув за собою вже не перший рік. — Маш, ну вона ж хотіла як краще. Каже, що всі зараз так заробляють. Якісь там цифрові активи, міжнародні платформи… Вона просто хоче, щоб ми нарешті купили собі те велике житло, про яке мріяли. Розумієш? Вона не для себе, вона про нас думає. — Дмитре, ти доросла людина. Тобі тридцять чотири роки. Ти справді віриш, що хтось у телефоні просто так подвоїть твої заощадження за тиждень? Це не інвестиції, це ілюзія. І я не дозволю витрачати наші спільні кошти на те, щоб купувати комусь у повітрі черговий замок. Ми працюємо по десять годин на добу не для того, щоб подарувати ці гроші пройдисвітам

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Цікаве за сьогодні

  • Коли мені було шість, мого тата не стало. Відтоді мене виховувала— жінка, яку я згодом навчилася називати мамою. А через багато років я знайшла листа, який тато написав за день до того, як усе змінилося.
  • Двадцять два роки шлюбу. Виростили сина. Пережили його перехідний вік і її власні сорок років. А тепер, мабуть, починалися її справжні п’ятдесят.
  • — Ой, та що ви таке кажете! — заголосила свекруха. — Це ж онучок! Ви зараз так говорите, а як побачите те маля, як на руки візьмете — то одразу розтанете і по-іншому заспіваєте! Коли з’явився Кирилко, бабуся прийшла, вручила подарунок, із цікавістю зазирнула у візочок і спокійно відбула додому.
  • – Світлано, ти не ображайся, але я бабусину квартиру Наталці віддам, – сказала Ніна Петрівна. – Чому їй? Бо у тебе все добре складається, а у Наташі – все шкереберть. Хай уже в неї бодай квартира буде. Це якось урівноважить ситуацію, – пояснила мати
  • Степане! Що сталося? — Ольга відчула недобре. — У нас пожежа? Пограбування? Чому ти пакуєш валізи? Степан навіть не підняв очей. — Ні, Олю, спокійно. Просто обставини змінилися. Наша компанія, ну, та, на яку я працюю, вони вирішили повністю згорнути діяльність тут. Керівництво переносить офіс за кордон, і вони поставили умову: або я переїжджаю з ними зараз, або контракт розривають без виплат. Ольга розгублено сперлася на одвірок. — Почекай. Але ж криза в країні вже не перший рік. Чому вони вирішили тікати саме сьогодні? Чому ти не казав мені про це вранці? — Олю, не починай! — Степан нарешті випрямився, і вона побачила, що його руки злегка тремтять. — Звідки я знаю, що там у головах у топменеджерів? Мені прислали лист годину тому. Сказали: «Збирайся». — І коли ти маєш їхати? — голос жінки став тихим. — Завтра. О шостій ранку я маю бути на вокзалі. Квитки вже куплені фірмою, всі документи на виїзд фірма вже теж робить сама. Ольга примружилася. Щось у його словах звучало фальшиво. — Квитки вже куплені? Степане, ти хочеш сказати, що за годину тобі встигли прислати лист, ти встиг погодитися, а вони — забронювати й викупити квитки? Не бреши мені
  • Наталю Степанівно, я з вашим сином жити не буду, так йому і перекажіть, – сказала Світлана.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes