– То ти на єдину і кохану тещу грошей пошкодував? Я знала, що ти скнара, але ж не до такої міри – говорила Анастасія Віталіївна.
Так мені теща подякувала за подарунок на її день народження. Це був хороший кухонний комбайн.
Анастасія Віталіївна мене не злюбила з першого дня. Причина мені досі невідома.
Важко знайти спільну мову з людиною, яка за кожної нагоди намагається тебе принизити та образити. Так у нас з тещею, вона постійно наголошує на тому, який я поганий, хоч ніколи її не скривдив. Добре те, що ми живемо в іншій області та рідко бачимось.
Цьогоріч Анастасії Віталіївні виповнюється 60 і вона вирішила святкувати свій ювілей у нас вдома. Я, хоч і був проти, та заперечувати не став. Тим більше, що з гостей мали бути лише ми, бо вона вирішила, що «не витрачатиметься на це».
Всі продукти до святкового столу купили ми, дружина наготувала різної смакоти. Я зустрів тещу на вокзалі і ми приїхали до нас на квартиру. Тут і почалось найцікавіше.
Анастасія Віталіївна почала жалітись на те, як я її зустрів:
– Віз мене якоюсь такою дорогою, що я ледь копчик не відбила. А в тій машині така спека, що можна було задушитись, хоч би кондиціонер увімкнув.
Я на ці слова не зважав, бо знав, що буде лише гірше.
Коли ми вручили подарунок, то почули лише:
– Оце і все на що я заслужила? Кусок якоїсь залізяки? Я давно мрію про відпочинок за кордоном, і про це вам ледь не прямим текстом кажу.
Ми були шоковані. Та це був не кінець.
– То ти на єдину і кохану тещу грошей пошкодував? Я знала, що ти скнара, але ж не до такої міри – говорила Анастасія Віталіївна. – Он моїм подругам зяті такі подарунки дарують, що тобі й не снились, мабуть. То на море звозять, то санаторій оплатять, а один і взагалі шубу подарував. Оце я розумію.
Найцікавіше те, що ми питали, що Анастасія Віталіївна хоче і вона чітко сказала – «кухонний комбайн, щоб облегшити собі життя».
– Після такого привітання можна вже й додому їхати – не заспокоювалась теща.
– То я вам таксі викличу і квитки на потяг куплю – вже не витримав я.
Після цього Анастасія Віталіївна забрала свій подарунок і поїхала геть, а я вирішив, що більше її у своєму домі не терпітиму й до неї ні ногою.
Що б ви зробили?
