Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Це все, що потрібно Президенту Зеленському, щоб навести в країні порядок…

Це все, що потрібно Президенту Зеленському, щоб навести в країні порядок…

admin
28 Вересня, 202028 Вересня, 2020 Коментарі Вимкнено до Це все, що потрібно Президенту Зеленському, щоб навести в країні порядок…

Пост мовою оригіналу:

ВРЕМЯ. Это всё, что нужно Президенту Зеленскому, чтобы навести в стране порядок. Только время.

Именно поэтому враги Украины, которые, будучи при власти предыдущие десятилетия, развалили её, и которым так невыгоден здесь порядок, а выгоден хаос и разруха, — ведь именно в хаосе проще всего скрывать свои преступления, — так пытаются отнять у него именно время.

«Уходи! — говорят они. «Ты не справился!» «Ты завёл страну в кризис!» (Ах, это Зеленский, значит, завёл страну в кризис???! А до этого тут было процветание???!) «Импичмент!» «Предательство!» «Отставка!»

Именно эти пустые слова, за которыми нет реальности, они вливают в сознание тем, кто не привык думать, а привык слушать телевизор и верить их мордам на бигбордах, и молиться Богу на тех, кто один раз в 5 лет перед выборами приносит им кулёчки с лекарствами неизвестного происхождения и подсолнечным маслом, или подсовывает лавочку на остановку, которой там сто лет не было и не было бы, если бы не выборы.

За этими их словами нет правды. За этими их словами нет ничего более, кроме их хотелок поддерживать хаос, в котором, как в тумане, так легко скрыть свою преступную сущность. И все эти подачки, которые вы заглатываете, как рыба наживку, — ширма для злодеяний, которой затуманивают нам голову. ВРЕМЯ. Всё, что нужно Президенту Зеленскому, чтобы навести здесь порядок. Всё остальное у него есть.

Честность. Порядочность. Ум. Непродажность. Стойкость. Работоспособность. Отдача. Энергия. Уже и опыт тоже. Любовь к Украине и к людям. Желание и огонь в душе. Больше ничего не нужно. ВРЕМЯ. Наберите в гугле, это несложно, и убедитесь сами.

Чтобы Украине догнать в развитии хотя бы Словакию или Польшу, нужно по разным оценкам экспертов от 20 до 50 лет при идеальных условиях, про Францию и Германию я молчу. Поинтересуйтесь, через сколько времени реформы в Польше дали свои самые первые результаты, самые первые только через три года, а весь процесс реформ занял десятилетия и проходил, особенно в начале, достаточно трудно и болезненно.

Но одним из определяющих факторов успеха, что важно, стала готовность общества к переменам. Президент Зеленский у руля официально полтора года, по факту — год. За год никому не удавалось. Не знает история таких чудес. Поэтому… ВРЕМЯ. Всё, что ему нужно.

Они это понимают. Поэтому не дают. Мешают. Гонят его. Устрашают и запугивают народ. Сеют хаос. Создают туман. Он строит. Они ломают. Портят. Саботируют. Обещают деньги нашим военным за сорваное перемирие, которое так необходимо Украине, но не им. Война и хаос — их стихия. Вот скажите, дороги… Как вы думаете, сложно или легко было их построить за 28 лет??? Ну, судя по тому, что дороги руками и с умом (корявые латки, положеные ногами, на которых только отмывали деньги, не в счёт), не строились в Украине со времен царя Гороха, сложно.

В Европе, куда они так усердно идут, несложно. А им, по какой-то неведомой причине, эта миссия оказалась невыполнима. Но знаете что? Глядя на то, какими темпами идёт сейчас строительство — для Президента Зеленского построить дороги оказалось в числе наиболее быстро осуществимых процессов, который возможно было реализовать в стране.

По сравнению с другими проблемами, связанными с коррупцией, зависимостью Украины от внешнего влияния и внутреннего олигархического влияния и полнейшим хаосом в законах и судебной системе. У Зеленского вся власть в руках — это большая иллюзия.

Разрушить голыми руками, по кирпичику, годами строящуюся стену из их злодеяний — нелёгкий труд. Побороть коррупцию, навести порядок в законах, но самое сложное — забрать Украину у «чужаков» и у олигархов, и отдать её народу. И да, кадры… найти людей, образованных, умных, активных, по-настоящему патриотичных, готовых идти в политику (не тех, кто напялив вышиванку, на олигархические деньги скачут по майданам, а тех, кто, засучив рукава, молча пашут на благо страны) — это непростая задача.

И вот тут вопрос к народу: а вы, поддерживающие олигархов, верящие им, когда они на своих телеканалах пытаются утопить ваше доверие к народному Президенту, голосующие за них, хотите этого? Вам как народу, нужна Украина? Или вы не знаете, как распоряжаться собственной землёй и вам непременно нужны кукловоды?

Вернёмся к дорогам. Дороги в Украине сейчас — одно из тех мест, где, наконец, ощущаешь себя цивилизованным человеком. Задумывались ли вы, что это не просто возможность комфортно доехать? Это возможность скорым вовремя успеть к пациентам. Это возможность предпринимателям создавать свои предприятия там, где их никогда не было из-за невозможности доставлять сырьё и вывозить готовую продукцию.

Это возможность инвестиций. Это возможность путешествовать, нам, украинцам, и иностранцам. А это и спасёные жизни, и деньги в бюджет, и популяризация нашей страны. А как они сделаны, эти дороги!!! На междугородних трассах установлены, наконец, перегородки между полосами движения и выкрашены в белоснежный цвет, чтобы их хорошо было видно ночью.

Где есть пешеходы, стоят уже либо мосты, либо крупные, яркие предупреждающие знаки, и на дороге и на обочине, которые ночью горят. Здесь продумана каждая мелочь, всё сделано не через одно место, как мы привыкли за столько лет, а с умом, и в первую очередь, с заботой о сохранении жизни человека.

Глядя на это, с особой остротой понимаешь, что во главе государства впервые за историю независимой Украины стоит настоящий хозяин. Эта дорога на сегодня — олицетворение страны в будущем. Просто её немножко проще и быстрее построить, чем изменить всё сразу.

Дальше — будет больше. Но нужно время. А это зависит и от нас в том числе. Дадим мы народному Президенту время или снова будем поддерживать и голосовать за олигархов — кукловодов и их прихвостней, каждый выбирает сам. В итоге каждый народ имеет то, что заслуживает.

Автор Наталья Нестерова

Навігація записів

Щойно заruнуло ще 15 військових! Вірменія і Азербайджан почали потужні обстріли, кількість жертв зросла
Ми міцніємо, ви слабшаєте: захисники України яскраво приструнили окупанта на Донбасі..

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Ніна Василівна почала дзвонити Андрію в квітні — часто, через день. То труба протікає. То паркан похилився після зими. То «щось недобре, тиск». Андрій їхав — бо мати, бо вона одна, бо «як не поїхати». Ірина залишалася з дітьми на їхній дачі, де треба було лагодити ґанок, завозити землю, розбирати старий сарай. Одного разу Ніна Василівна зателефонувала Андрію в присутності Ірини
  • Софійці завтра на свято в садочок треба вишиванка, — Світлана зайшла в кімнату, обтрушуючи краплі води з рук. — Ти ж забрав її з пошти? Я ще зранку просила, посилка прийшла ще вчора. Сергій на мить завмер, його персонаж на екрані з гуркотом вилетів за межі траси. Він повільно поклав джойстик на коліна і потер потилицю. — Вишиванка? Слухай, я забігався на роботі, там такий завал був у магазині техніки… Привезли нову партію смартфонів, треба було все прийняти, розставити. Давай завтра зранку заїду, встигнемо. — Садок на восьму ранку, Сергію. Пошта відкривається о дев’ятій. Ти серйозно? — Світлана відчула, як у неї починають тремтіти руки. — Я ж нагадувала тобі тричі. О восьмій ранку, об одинадцятій і о другій дня. Ти написав «ок». — Ну, сонечко, не роби з цього сцену. Світ не перевернеться. Ну, піде в звичайній білій кофтинці, ніхто й не помітить. Діти там взагалі не дивляться, у кого що вдягнене
  • Наступного дня Андрій поїхав на роботу, а Вікторія взялася розбирати коробки. Після тісної квартири дім здавався величезним. Кожен крок відгукувався луною, і це було прекрасно. Свобода, простір, можливість дихати на повні груди. — Потроху. Завтра мають привезти меблі. — Вона витерла пил із рук. — До речі, мама телефонувала. Хоче приїхати подивитися на дім. Вона прислухалася. Щось у його тоні насторожувало — занадто піднесений, занадто привітний.
  • Костянтин півночі то крутився в ліжку, то вставав і йшов на кухню випити води, то нервово знову і знову пробував увімкнути кондиціонер. Погода дійсно була спекотною, навіть вночі температура повітря не опускалася нижче тридцяти градусів. Вранці чоловік запропонував: — Марино, ти казала, що у тебе на похід до лікаря гроші відкладені. Тобі коли на прийом? — поцікавився за сніданком Костянтин.
  • Дружина вранці порозвішувала білизну сушитися, а сусід підкинув їй записку під двері, вσна була шо кована коли прочитала…
  • Мамо, ну що ви таке кажете? Марія нам допомагає. Вона ж як краще хоче. — Допомагає? Вона приходить у цех і каже, що ми неправильно рахуємо замовлення. Каже, що треба все переводити в якісь додатки, таблиці. Степане, ти тридцять років меблі робиш, ти що, без додатка не розберешся? Батько, Степан Іванович, лише буркнув щось під ніс. Він навіть не відірвався від екрана свого старого телефону, де з азартом грав у карти. — Мені ті таблиці до одного місця, — нарешті озвався він. — Я на око бачу, скільки ДСП піде на шафу. І ніякі комп’ютери мені не підкажуть краще за досвід. Маріє, ти б краще квіти на підвіконні полила, засихають вони в тебе. Марія відчула, як у грудях щось стискається. Вона працювала в великій ІТ-компанії провідним аналітиком. Її робочий день складався з мільйонних бюджетів, оптимізації процесів та складних логістичних схем. Вона звикла до професіоналізму, де кожна цифра має значення. А тут, у родині чоловіка, вона бачила хаос, який повільно, але впевнено вів їх до фінансового краху
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes