Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Чи пам’ятаєте ви старі сільські весілля?

Чи пам’ятаєте ви старі сільські весілля?

admin
15 Квітня, 2018 Коментарі Вимкнено до Чи пам’ятаєте ви старі сільські весілля?

За два тижня до знаменної події до хати, де має бути весілля з усіх куточків села стікаються люди з даниною – курка, яйця, сметана. В посадці же намічена сосна, з гілок якої буде зроблено весільну браму за чітко обговорену наперед таксу – три літри самогону. Свиня і кнур вже доживають останніх днів. З трьох вулиць зносяться кльоші з обмотаними кольоровими нитками ніжками, бо кожна господиня має свою мітку, тарілки і келішки. На палатку в усіх сусідів забрано капи і церати, звозяться столи і лавки.

Цілу неділю за тиждень до того троє хлопців на чолі з молодим ходять по коліна в болоті по всіх найдальших родичах.

“Просили Вас мама і тато, і я Вас прошу….”

Список з 250 чоловік чітко перебраний, пам’ятається хто кого просив і хто до кого йшов, а хто не просив – то буде сидіти у весільну суботу вдома і тільки сусіди, прекрасно знаючи всі нюанси, хитро питатимуть – “н’а вас шо, не просили на весілля?)

Випечені медівники, горішки, кукурудзка і грибочки з маком, які стануть вершиною усіх кльошів і будуть першими ж зметені дітлахами.

Завуджена шинка і ковбаса, вигнаний бідон самогонки і надійно замкнений в коморі аж до самого весілля, допоки ключ не передадуть довіреній особі, комірнику, який стане найважливішою людиною на весіллі після молодих.

Тирсою з пилорами посипане подвір’я, музики налаштовують свої йоніки і гітари, перші акорди, село нашорошилось.

“Музиканти раді вітати дорогих гостей і бажають гарної весільної забави!” І кожні гості під звуки весільного маршу ніяково стоять пару хвилин, заки той грає, а всі дивляться хто в чому вбраний прийшов і як виглядає. Потім чоловік несе музикантам пару гривень за марша, з-за пазухи дістає замотану газетою “Вільне життя” пляшку горілки і віддає господарю. Все, ініціація відбулась, дружки чіпають всім букєти і ти вже не просто житель села. Ти – на весіллі!.

А далі танці, співи, жарти, посмішки, другий стіл, діти бігають з стрічками поміж танцюючих, вечір, пробки вибило, свічки, знов співи, бійка, кров, білі сорочки, танці, хустинка, третій стіл, і співи, співи, співи……..

Оповів Володимир Гевко

Навігація записів

Гуцульщина. Йой! Ти горівки кіко вігнав на світа?
Два бійці у нещодавно звільненому селі. — Стоять собі і говорять… Повз них проходить бабуся з банкою молока…

Related Articles

Марія все життя прожила у селі і от на старості змушена була жити в квартирі сина й невістки. Вона переживала, думала, що всім заважає. Якось вона попросила сина відвезти її в село до сусідки Ганни. – Синку, ми будемо удвох з нею жити, ми подруги. – Мамо, бабусі Ганни не стало… Вже два місяці як. Марія заплакала. А згодом вона помітила, що син з невісткою щовечора шепочуться на кухні

Viktor
6 Березня, 20266 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Марія все життя прожила у селі і от на старості змушена була жити в квартирі сина й невістки. Вона переживала, думала, що всім заважає. Якось вона попросила сина відвезти її в село до сусідки Ганни. – Синку, ми будемо удвох з нею жити, ми подруги. – Мамо, бабусі Ганни не стало… Вже два місяці як. Марія заплакала. А згодом вона помітила, що син з невісткою щовечора шепочуться на кухні

Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?

Viktor
6 Березня, 20266 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?

– Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.

Viktor
6 Березня, 20266 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.

Цікаве за сьогодні

  • Марія все життя прожила у селі і от на старості змушена була жити в квартирі сина й невістки. Вона переживала, думала, що всім заважає. Якось вона попросила сина відвезти її в село до сусідки Ганни. – Синку, ми будемо удвох з нею жити, ми подруги. – Мамо, бабусі Ганни не стало… Вже два місяці як. Марія заплакала. А згодом вона помітила, що син з невісткою щовечора шепочуться на кухні
  • Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?
  • – Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.
  • – Я своє не віддам. Двадцять років – це моє, розумієш? Двадцять років… А ти… ти просто зіскочила на чужий поїзд. Але це не твій маршрут. Не твоя станція
  • – Я поїду до батьків на тиждень. Чоловік навіть не запитав, чому. Лише знизав плечима: – Як хочеш. Я не тримаю. Вона поїхала. І не повернулась за тиждень. І не за два. Василь не скучав, але він почав помічати, що хата порожня. Що чай сам не заварюється. Що сорочки лежать брудні. Що тиша ріже вуха.  Василь уперше в житті прибирав сам, варив щось примітивне, пробував полагодити праску. А ще – сидів на лавці й мовчки дивився на захід сонця. І згадував
  • Тісто вона замішувала з вечора. Руки рухалися звично, майже без участі голови – голова була зайнята іншим, прокручувала давню розмову, яка ніяк не хотіла вивітрюватися з пам’яті.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes